Україна
23 листопада 2009 р. справа № 2а-18230/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Козаченка А.В.
при секретарі Шалагіновій М.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Донецького обласного військового
комісаріату
про визнання неправомірними дій та
зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Донецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначив, що він звернувся до відповідача для визначення йому статусу учасника бойових дій, при цьому надав Архівну довідку з Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 10.02.2009р. №2/82238, в якій зазначено, що він приймав участь у військово-стратегічній операції «Анадирь» в період Карибської кризи (01.07.1962р. - 30.11.1963р.) на о. Куба.
Відповідач своїм рішенням комісії відмовив йому у встановлені статусу учасника бойових дій, оскільки не має архівного підтвердження про його участь в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ.
Вважає, що рішення відповідача є незаконним та суперечить вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», Постанови КМУ від 08.02.1994р. №63 зі змінами та доповненнями на 08.11.2007р. та Конституції України.
Крім зазначеної довідки відповідачу надавались і інші документи, які підтверджують його статус учасника бойових дій, а саме: Наказ Міністерства оборони СРСР №247 від 04.11.1964р. про оголошення подяки, військовий квиток, нотаріально посвідчені свідчення його бойових товаришів та почесна грамота від імені Генерального штабу. Крім цього, про наявність бойових дій на о. Куба свідчать статті в газетах.
Просив визнати неправомірною відмову відповідача щодо встановлення статусу учасника бойових дій та зобов'язати відповідача встановити йому цей статус.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, своїх заперечень та заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач у період з 13.09.1962 року по 10.06.1964 року проходив службу на о. Куба у складі військової частини п.п. 92617 молодшим сержантом, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1, нотаріально посвідченими свідченнями його бойових товаришів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також довідкою з Центрального архіву Російської Федерації Міністерства оборони від 10.02.2009 року № 2/82238, де вказано, що ОСОБА_1 приймав участь у військово-стратегічній операції «Анадирь» в період Карибської кризи (01.07.1962р. - 30.11.1963р.).
Наказом Міністра оборони СРСР № 247 від 04.11.1964 року за успішне виконання спеціального завдання командування позивачу була оголошена подяка.
Крім цього, 30.05.1964р. від імені Генерального штабу та усіх воїнів Революційних Збройних Сил Республіки Куба позивачу оголошена подяка.
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з приводу надання йому статусу учасника бойових дій. Копію заяви позивачем не надано.
Рішенням комісії Донецького ОВК №09 від 15.07.2009 року на підставі п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з тим, що немає архівного підтвердження про участь в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ.
Відповідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає, що відповідачем неправомірно було відмовлено у присвоєнні статусу учасника бойових дій позивачу, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях, як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно ст. 6 п. 2 вказаного Закону учасниками бойових дій визнаються - учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Як вбачається з довідки Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 10.02.2009 року №2/82238, позивач у період з 13.09.1962 року по 10.06.1964 року проходив службу на о. Куба у складі військової частини п.п. 92617 молодшим сержантом та приймав участь у військово-стратегічній операції «Анадирь» в період Карибської кризи (01.07.1962р. - 30.11.1963р.)
Також, в Наказі Міністра оборони СРСР № 247 від 04.11.1964 року зазначено, що за успішне виконання спеціального завдання командування позивачу була оголошена подяка.
Крім цього, 30.05.1964р. від імені Генерального штабу та усіх воїнів Революційних Збройних Сил Республіки Куба позивачу оголошена подяка.
Вказаними документами підтверджений факт участі позивача в бойових діях на о.Куба та забезпеченні бойової діяльності військ по захисту безпеки СРСР.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначений перелік держав і періодів бойових дій на їх території, де Кубу віднесено до переліку цих держав, а також визначений період бойових дій на її території, цей період співпадає з періодом, зазначеним у довідці Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 10.02.2009 року №2/82238.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачу має бути присвоєний статус учасника бойових дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні не надано доказів правомірності своїх дій.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких підстав, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у розмірі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірним рішення комісії Донецького обласного військового комісаріату від 15.07.2009 року про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язати Донецький обласний військовий комісаріат надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати посвідчення відповідного зразку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова виготовлена в повному обсязі 26.11.2009р.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Козаченко А.В.