ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.08.2017Справа №910/9626/17
За позовом державного підприємства "Укртранснафтопродукт"
до публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк"
про стягнення 107 000,00 грн.
Суддя Шкурдова Л.М.
Представники:
від позивача - Пясецький Д.В. - представник за довіреністю
від відповідача - Свистунов А.В. - представник за довіреністю
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом державного підприємства "Укртранснафтопродукт" до публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" про стягнення 107 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/9626/17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачем направлено відповідачу лист про розірвання договору банківського вкладу від 18.11.2014 №11ДПС/191/2113/ЮР та перерахування суми вкладів за вказаними договорами на рахунок Державної казначейської служби. Вклад за договором банківського вкладу від 18.11.2014 №11ДПС/191/2113/ЮР відповідачем на рахунок Державної казначейської служби не перераховано, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду про розірвання договору банківського вкладу від 18.11.2014 №11ДПС/191/2113/ЮР та стягнення 107 000,00 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що ПАТ "Фортуна-Банк" перебуває в процедурі ліквідації, а відтак задоволення вимог кредиторів здійснюється лише у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в порядку черговості задоволення вимог кредиторів. Позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про задоволення вимог кредиторів.
В судовому засіданні 10.08.2017 року оголошувалася перерва.
У судовому засіданні 31.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
18.11.2014 року між ПАТ «Фортуна-банк» (банк) та ДП «Укртранснафтопродукт» (клієнт) укладено договір банківського вкладу №11ДПС/191/2113/ЮР від 18.11.2014 року (далі - Договір).
Відповідно до п.1.2.Договору банком відкрито рахунок № 2610 2 342113 у національній валюті України.
Сума вкладу - 15 666 300 грн., строк розміщення з 18.11.2014 по 23.12.2015 року (пункти 1.3.1 та 1.4 Договору).
Розмір процентів - 20.5% річних (пункт 1.5. Договору).
25.11.2014 року сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої строк вкладу продовжено по 31.03.2015 року.
30.01.2015 року сторонами Договору укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої суму вкладу збільшено до 50 666 300 грн.
13.02.2015 року укладено Додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до якої строк вкладу продовжено по 22.06.2015 року та збільшено суму вкладу до 53 482 700 грн.
22.06.2015 року укладено Додаткову угоду №4 до Договору, відповідно до якої строк вкладу продовжено по 02.09.2015 року.
02.09.2015 року укладено Додаткову угоду № 5 до Договору, відповідно до якої строк вкладу продовжено по 05.10.2017 року, а також змінено рахунок для зберігання вкладу.
Листом №01/472 від 10.05.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору банківського вкладу №11ДПС/191/2113/ЮР від 18.11.2014 року та повернення коштів за вкладом.
Судом встановлено, що станом на 11.04.2017р. на банківському рахунку ДП "Укртранснафтопродукт" перебували грошові кошти у сумі 64 299 006,57 грн., з яких 53 482 700,00 грн - залишок по рахунку та 10 816 306,57 грн - нараховані відсотки. Вказане підтверджується актом звірки від 11.04.2017 р., підписаного банком без заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Частиною 3 ст.1060 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.
Судом встановлено, що постановою Національного банку України № 55-рш/БТ від 26.01.2017 р. ПАТ "Фортуна-банк" віднесено до категорії неплатоспроможних банків.
27.01.2017 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 320 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача.
У подальшому рішенням Правління Національного банку України № 89-рш від 21.02.2017 р. банківську ліцензію відповідача відкликано та вирішено ліквідувати ПАТ "Фортуна-банк", у зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 665 від 21.02.2017 р. про початок процедури ліквідації ПАТ "Фортуна-банк" з 22.02.2017 р. по 21.02.2019 р.
Отже, на час розгляду справи банк (відповідач) перебуває у стані ліквідації.
Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відтак, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Таким законом є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким врегульована процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Отже, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до п.6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно з п.3 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав на день введення процедури ліквідації.
Відповідно до ст.44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Частиною 2 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено порядок здійснення уповноваженою особою Фонду заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, якою передбачено, зокрема, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів для затвердження виконавчою дирекцією Фонду.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Частина 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат. безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Отже, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником, тому у період запровадження у банку процедури ліквідації виконання будь-яких розрахунково-касових операцій банком обмежується положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вказану позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 р. у справі № 910/9232/1.
При цьому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачений спеціальний порядок (процедура) погашення кредиторських вимог вкладників.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.
Згідно з ч.2 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (ч. 3 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Таким чином, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що у процесі ліквідаційної процедури визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення їх вимог.
Порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, під час процедури ліквідації банку не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.
Порядок погашення вимог кредиторів є спеціальним та він здійснюється у чіткій відповідності із Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому задоволення позовних вимог ДП "Укртранснафтопродукт", як вкладника банку, про стягнення грошових коштів в період ліквідації банку є неможливим, оскільки це фактично порушить визначену спеціальним законом процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та передбачену законом черговість задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до ПАТ "Фортуна-банк" із заявою про задоволення його кредиторських вимог від 20.03.2017 року, в якій просив визнати ДП "Укртранснафтопродукт" кредитором банку щодо залишків коштів на вкладних та поточних рахунках.
Частиною 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у встановленій цією частиною черговості.
Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Отже, задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, строки та черговості, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що у стягненні грошових коштів за договором банківського вкладу №11ДПС/191/2113/ЮР від 18.11.2014 року в сумі 107 000,00 грн з відповідача слід відмовити.
Вимоги позивача щодо розірвання договору банківського вкладу №11ДПС/191/2113/ЮР від 18.11.2014 року судом задоволенню не підлягають, виходячи з того, що судом не задоволена вимога про повернення депозитного вкладу поза межами визначеної черговості задоволення вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі, інших підстав для розірвання договору позивач не зазначив.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 10 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя Шкурдова Л.М.
Повний текст рішення складено: 06.09.2017