ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.09.2017Справа № 910/12063/17
Суддя Плотницька Н. Б., розглянувши матеріали справи
за позовом Дочірнього підприємства "Фірма Альтфатер Київ"
до Комунального підприємства "Київкомунсервіс"
про стягнення 717 497 грн 97 коп.
Представники:
від позивача: Гаврилюк М.Д. - представник за довіреністю
від відповідача: Башинський О.Д. - представник за довіреністю
Ситник С.І. - представник за довіреністю
24.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від Дочірнього підприємства "Фірма Альтфатер Київ" з вимогами до Комунального підприємства "Київкомунсервіс" про стягнення 717 497 грн 97 коп. заборгованості та штрафних санкцій за договором про надання послуг № ВГВ-2016-1 від 09.08.2016.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання послуг № ВГВ-2016-1 від 09.08.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 553 702 грн 02 коп., а також у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором про надання послуг нараховано 97 179 грн 58 коп. пені, 57 209 грн 98 коп. інфляційних втрат та 9 406 грн 39 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12063/17, розгляд справи призначений на 04.09.2017.
01.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
04.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заява про стягнення витрат на оплату допомоги адвоката та клопотання про приєднання до матеріалів справи витребуваних господарським судом документів.
У судовому засіданні 04.09.2017 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.
Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви по уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 553 702 грн 02 коп. основного боргу, 56 518 грн 85 коп. інфляційних втрат, 12 722 грн 60 коп. 3 % річних та 94 554 грн 50 коп. пені.
З урахуванням рекомендацій, викладених у пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та пені, та про збільшення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 553 702 грн 02 коп. основного боргу, 56 518 грн 85 коп. інфляційних втрат, 12 722 грн 60 коп. 3 % річних та 94 554 грн 50 коп. пені.
Представники відповідача надали пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просять суд відмовити позивачу в задоволені позову.
У судовому засіданні 04.09.2017, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
09.08.2016 між Дочірнім підприємством "Фірма Альтфатер Київ" (виконавець за договором) та Комунальним підприємством "Київкомунсервіс" (замовник за договором) укладено договір про надання послуг № ВГВ-2016-1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується самостійно надавати послуги щодо перевезення безпечних відходів (послуги з перевезення відходів, код Дк 016:2010 - 38.11.6) (далі скорочено за текстом - послуги), а замовник, зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх вартість.
Положеннями пункту 8.1 договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2016 року, а у частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.
Замовник та виконавець, керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України, домовились про те, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.08.2016 (пункт 8.2. договору).
Відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 2.6 договору, виконавець надає послуги від місць завантаження до місця їх розташування, а саме - м. Київ, вул. Червонопрапорна, 94-96. Послуги з перевезення великогабаритних відходів надаються за без контейнерною схемою, вивіз великогабаритних відходів здійснюється з урахуванням санітарно-гігієнічних норм та схеми санітарної очистки міста Києва.
Згідно з пунктом 3.1. договору замовник зобов'язаний подавати заявку виконавцю на надання послуг не пізніше ніж за 1 (один) робочий день до запланованої дати надання послуг. В заявці має бути зазначено адреса пунктів завантаження/розвантаження вантажу, дата та при необхідності час подання автотранспорту.
Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що вартість перевезення вантажу складає 34 грн 91 коп., в тому числі ПДВ, за 1 м.куб.
У відповідності до пункту 4.3. договору, розрахунок за надані послуги здійснюється за виписаним, на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, виконавцем рахунку, до 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця за послуги, які були надані в місяці, що минув.
Акт наданих послуг складається відповідно до здійснених заявок замовника протягом місяця (пункту 4.5. договору).
Відповідно до пункту 4.6. договору, акт наданих послуг сторони зобов'язані підписати до п'ятого числа поточного місяць за минулий місяць.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору про надання послуг № ВГВ-2016-1 від 09.08.2016 позивач надано, а відповідачем прийнято послуги з перевезенням безпечних відходів на загальну суму 1 234 661 грн 97 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток сторін актами надання послуг № 103241 від 31.08.2016 на суму 190 922 грн 79 коп., № 105249 від 30.09.2016 на суму 242 973 грн 60 коп., № 106903 від 31.10.2016 на суму 259 730 грн 40 коп., № 108875 від 30.11.2016 на суму 268 108 грн 80 коп. та № 110586 від 31.12.2016 на суму 272 926 грн 38 коп.
Судом встановлено, що відповідачем в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг згідно з договором про надання послуг № ВГВ-2016-1 від 09.08.2016, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 553 702 грн 02 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг на суму 553 702 грн 02 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за договором про надання послуг № ВГВ-2016-1 від 09.08.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 553 702 грн 02 коп. вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 553 702 грн 02 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 56 518 грн 85 коп. інфляційних втрат, 12 722 грн 60 коп. 3 % річних та 94 554 грн 50 коп. пені, нарахованих за загальний період прострочення з 26.09.2016 по 26.07.2017.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
При застосуванні індексу інфляції слід мати у виді, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід уважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунки починається з наступного місяця - червня
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 5.1. та 5.2. договору за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та за прострочення строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 5.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат є неправильними, оскільки позивачем нараховано пеню за період, коли умови договору щодо її застосування вже не діяли, а інфляційні втрати нараховані на кожну дату місяця. Крім того, позивачем до розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат включено день фактичної сплати суми заборгованості.
Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Строк дії договору про надання послуг № ВГВ-2016-1 від 09.08.2016 сторонами чітко визначений у пункті пункту 8.1 договору та становить до 31.12.2016, при цьому сторони узгодили, що договір в частині фінансового зобов'язання діє до повного їх виконання сторонами за договором, а також зазначили, що закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином, враховуючи те, що строк дії договору про надання послуг № ВГВ-2016-1 від 09.08.2016, в тому числі і положень щодо застосування відповідальності за його порушення, закінчився 31.12.2016, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період прострочення з 01.01.2017 по 26.07.2017, визнається судом не обґрунтованими, оскільки пеня нарахована за період, коли умови договору щодо її застосування вже не діяли. Також, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо забезпечення неустойкою (штрафом, пенею) виконання відповідачем обов'язку після закінчення строку дії договору про надання послуг № ВГВ-2016-1 від 09.08.2016.
Крім того, при перевірці правильності здійснення позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних, судом враховано рекомендації, зазначені у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Таким чином, суд наводить власні розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та інфляційних втрат, відповідно до норм статті 253 Цивільного кодексу України з урахуванням розміру простроченого платежу за кожним актом окремо та терміну дії договору, а також рекомендацій, викладених у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":
Акт (№, дата, сума)Дата виникнення прострочення зобов'язанняОплата наданої послугиСума боргуПеріод нарахувань з….по…Ставка пеніСума пені
Дата Сума
№ 103241 від 31.08.2016 190 922 грн 79 коп.25.09.2016 190922,7926.09.2016-03.10.20160.082 %*1251.95
04.10.20161047,30 18851,40 7331,10 163692,205.10.2016-06.10.20160.082 %*268.35
07.10.201620000,00143692,208.10.2016-10.10.20160.082 %*353.34
11.10.201619226,08 124466,1212.10.2016- 27.10.20160.082 %*1632.34
28.10.2016- 30.10.20160.077 %*285.66
31.10.201622524,17101941,9501.11.2016-03.11.20160.077 %*233.97
04.11.201618851,4083090,5505.11.2016-10.11.20160.077 %*381.40
11.11.201640000,00 43090,550
№ 105249 від 30.09.2016 242 973 грн 60 коп.25.10.2016 242973,6026.10.2016 - 27.10.20160.082 %*398.32
28.10.2016 - 10.11.20160.077 %*2602.34
11.11.201617909,45 225064,1512.11.2016-15.11.20160.077 %*688.72
16.11.201650000,00175064,1517.11.2016-29.11.20160.077 %*1741.08
30.11.201620000,00 150000,00 5064,1501.12.2016 - 08.12.20160.077 %*30.99
09.12.2016 - 21.12.20160.077 %*50.36
22.12.20165064,150
№ 106903 від 31.10.2016 259 730 грн 40 коп.25.11.2016 259730,4026.11.2016 - 08.12.20160.077 %*2583.11
09.12.2016 - 21.12.20160.077 %*2583.11
22.12.201614935,85244794,5522.12.2016-22.12.20160.077 %*187.27
23.12.201650000,00194794,5524.12.2016-31.12.20160.077 %*1192.19
№ 108875 від. 30.11.2016 268 108 грн 80 коп.25.12.2016 268108,8026.12.2016 - 31.12.20160.077 %*1230.66
Всього:17695.16
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
Акт № 103241 від 31.08.2016
26.09.2016 - 03.10.2016190922.791.0000.00
05.10.2016 - 06.10.2016163692.201.0000.00
08.10.2016 - 10.10.2016143692.201.0000.00
12.10.2016 - 30.10.2016124466.121.0283485.05
01.11.2016 - 03.11.2016101941.951.0000.00
Акт № 106903 від 31.10.2016
26.10.2016 - 10.11.2016242973.601.0000.00
12.11.2016 - 15.11.2016225064.151.0000.00
17.11.2016 - 29.11.2016175064.151.0000.00
01.12.2016 - 21.12.20165064.151.00945.58
Акт № 106903 від 31.10.2016
26.11.2016 - 21.12.2016259730.401.0092337.57
24.12.2016 - 03.01.2017194794.551.0000.00
05.01.2017 - 10.01.2017144794.551.0000.00
12.01.2017 - 12.01.2017114794.551.0000.00
14.01.2017 - 29.01.201793848.551.0111032.33
31.01.2017 - 05.02.201743848.551.0000.00
07.02.2017 - 04.03.201738848.551.010388.49
06.04.2017 - 26.05.201712666.051.022280.14
Акт № 108875 від 30.11.2016
26.12.2016 - 04.09.2017268108.801.08221888.14
Акт № 110586 від 31.12.2016
26.01.2017 - 04.09.2017272926.381.07019069.49
Всього:48526,79
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг № ВГВ-2016-1 від 09.08.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача у розмірі 12 722 грн 60 коп., а вимоги про стягнення інфляційних втрат та пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду, а саме пені у розмірі 17 695 грн 16 коп. та інфляційних втрат у розмірі 48 526 грн 79 коп.
Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки не стосуються предмету доказування у даній справі не спростовують факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання послуг № ВГВ-2016-1 від 09.08.2016.
Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Представником позивача також заявлено вимоги про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 40 874 грн 90 коп.
Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, стосовно того,що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.
В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 40 874 грн 90 коп., позивач надав угоду про надання правової допомоги від 25.04.2017 № 2504/17/1-г, укладену між Дочірнім підприємством "Фірма Альтфатер Київ", Адвокатським об'єднанням "Українська адвокатська група" та адвокатом Гаврилюком Михайлом Дмитровичем, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 584 від 14.06.1994, рахунок № 2107-1 від 21.07.2017, платіжне доручення № 6845 від 27.07.2017 на суму 40 874 грн 90 коп. та виписку з особового рахунку.
Отже, враховуючи наявність угоди про надання правової допомоги від 25.04.2017 № 2504/17/1-г та вищезазначених документів, участь адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича в судовому засіданні, надання пояснень по суті спору, що підтверджує факт виконання адвокатом Гаврилюком М.Д. зобов'язань, передбачених угодою про надання правової допомоги, витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 Господарського процесуального кодексу України); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 43, ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 23, ідентифікаційний код 33745659) на користь Дочірнього підприємства "Фірма Альтфатер Київ" (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 72, ідентифікаційний код 25280118) заборгованість у розмірі 553 702 (п'ятсот п'ятдесят три тисячі сімсот дві) грн 02 коп., пеню у розмірі 17 695 (сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн 16 коп., 3 % річних у розмірі 12 722 (дванадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 48 526 (сорок вісім тисяч п'ятсот двадцять шість) грн 79 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 489 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн 70 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 36 040 (тридцять шість тисяч сорок) грн 86 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 11.09.2017
Суддя Н.Б. Плотницька