ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07 вересня 2017 р. Справа № 909/639/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Дністровська, 28 ,м. Івано-Франківськ,76019
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвестбудсервіс" ЛТД вул. Грушевського, буд. 21,м. Івано-Франківськ,76018
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ.
про стягнення заборгованості у сумі 1674646,42 грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1, (вх. № б/н від 20.07.17)
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради: ОСОБА_2, (довіреність № 2315/01-20/14в від 30.12.16).
від відповідача представники не з"явилися
фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Інвестбудсервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості у сумі 1674646,42 грн.
Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №96 та обґрунтовано приписами статей 173, 216, 217 Господарського та 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексів України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Представник Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вимоги представника позивача підтримав.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвал суду від 11.07.17 та 25.07.17, а також наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення ( вх. номер повідомлення 8442/17 від "08" серпня 2017 р., невручено ухвалу від 25.07.17 Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвестбудсервіс" ЛТД, причина повернення - за зазначеною адресою не проживає).
Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвалу суду від 25.07.17, надіслану відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві, повернуто відділенням поштового зв"язку, причина повернення - за зазначеною адресою не проживає, відтак слід вважати, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.
Враховуючи ту обставину, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).
При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).
З огляду на викладене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання, оскільки неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача та третьої особи, суд встановив наступне.
01.09.16 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Ваш статус" ( по договору - замовник будівництва) укладено договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №96. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до моменту повного виконання його умов (п.2.1 договору).
Згідно розділу 1 даного договору, замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул.Теодора Цьоклера, 11 А, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська.
Пунктом 2 даного договору сторони передбачили обов"язок замовника (відповідача) сплатити пайову участь у розмірі та терміни, визначені договором.
У відповідності до пункту 3.1., 3.3 даного договору, розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору та сплачується у сумі 1471150.11грн. до прийняття об"єкта в експлуатацію.
13.12.16 замовником будівництва зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об"єкта будівництва за №ІФ143163482957.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №912 від 30.12.16 надано згоду замовнику будівництва укласти договір переводу боргу за спірним договором №96 від 01.09.16.
30.12.16 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ваш статус"( по договору - первісний боржник), товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Інвестбудсервіс"( по договору - новий боржник), виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради укладено договір про переведення боргу б/н.
За умовами даного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник зобов"язався перевести свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як зобов"язану сторону у договорі про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №96(п.1 договору про переведення боргу).
Пунктом 2 даного договору сторони погодили, що за цим договором новий боржник стає зобов"язаним здійснити замість первісного боржника обов"язок щодо сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у сумі 1471150,11грн.
Всупереч умов договорів про про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №96 та про переведення боргу б/н від 30.12.16, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, у зв"язку із чим 25.01.17 та 02.03.17 фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на адресу відповідача направлено претензії-вимоги відповідно №34/16.5-14/18в та №124/16.5-14/18в щодо погашення заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
У відповідності до п. 5.1. договору про пайову участь замовників будівництва (забудовників) у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.3 договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день.
У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань позивачем нараховано відповідачу 110231,27грн. пені, 21178,69грн. 3% річних та 72086,36грн. інфляційних втрат за період з 21.12.16 по 05.06.17.
Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не подано.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В силу п.2ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.
Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач у судові засідання жодного разу не з"явився, вимоги позивача не спростував.
З огляду на встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 1471150,11грн. обгрунтовані та підлягають до задоволення.
Стосовно вимоги про стягнення 110231,27грн. пені, 21178,69грн. 3% річних та 72086,36грн. інфляційних втрат за період з 21.12.16 по 05.06.17 суд констатує наступне.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки. Так, статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі( ст. 547 Цивільного кодексу України).
У відповідності до наведеної правової норми, п. 5.1. договору про пайову участь замовників будівництва (забудовників) у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста сторони узгодили, що при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.3 договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем сум пені та інфляційних втрат, та встановлено, що згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство", зазначені суми у розрахунку суду є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, з огляду на вимоги позивача у цій частині позовних вимог, суд задовольняє їх у розмірі, заявленому позивачем. При цьому судом враховано наступне.
Згідно з п.1.8. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог. При цьому, згідно розділу 3 зазначеної Постанови, Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 №62-97р. зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Щодо 3% річних, то в розрахунку суду їх розмір менший, ніж у розрахунку позивача, відтак судом задоволено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі, встановленому судом, а саме 20189,41грн.
За таких обставин, позов підлягає до задоволення частково.
Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 599, 610-612, 625-629 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити позов фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Інвестбудсервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості у сумі 1674646,42 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Інвестбудсервіс" (м.Івано-Франківськ, вул.Хоткевича, 65А, код ЄДРПОУ 13664374) 1471150,11 (один мільйон чотириста сімдесят одну тисячу сто п"ятдесят гривень одинадцять копійок) основного боргу, 110231,27(сто десять тисяч двісті тридцять одну гривню двадцять сім копійок) пені, 20189,41(двадцять тисяч сто вісімдесят дев"ять гривень сорок одну копійку) 3% річних, 72086,36(сімдесят дві тисячі вісімдесят шість гривень тридцять шість копійок) інфляційних втрат та 25104,86(двадцять п"ять тисяч сто чотири гривні вісімдесят шість копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.09.17
Суддя Матуляк П.Я.