06 вересня 2017 р.Р і в н е 817/1227/17
11год. 55хв.
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Рівненської області про визнання дій по стягненню виплаченої при незаконному звільненні вихідної допомоги неправомірними, повернення незаконно стягнутої суми,
ОСОБА_5 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 Рівненської області про: визнання протиправними дії посадових осіб ОСОБА_4 Рівненської області по утриманню з її заробітної плати вихідної допомоги, виплаченої їй згідно наказу ОСОБА_4 Рівненської області від 11.07.2016 №704; стягнення з ОСОБА_4 Рівненської області на її користь незаконно утриману із заробітної плати частину виплаченої при звільненні вихідної допомоги в сумі 10413,62 грн.; зобов'язання ОСОБА_4 Рівненської області припинити в подальшому утримання з неї не стягнутої решти вихідної допомоги, виплаченої згідно наказу прокурора Рівненської області від 11.07.2016 №704.
Позов обґрунтований тим, що наказом №704 від 11.07.2016, підписаним в.о. прокурора Рівненської області Кривецька-Люліч Тетяна Анатоліївна звільнена з посади та з органів прокуратури України у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України) і їй сплачено вихідну допомогу в розмірі 13557,83 грн. відповідно до ст.44 КЗпП. Повідомляє, що на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 у справі №817/1065/16 позивача поновили на роботі та з виплаченої їй заробітної плати за вимушений прогул відповідачем вирахувано 10413,62 грн., як частину наданої їй вихідної допомоги при незаконному звільненні. Вважає дії ОСОБА_4 Рівненської області щодо утримання з її заробітної плати вихідної допомоги протиправними, оскільки виплата вихідної допомоги була здійснена відповідачем добровільно, за відсутності неправильних дій з боку позивача, а таке відрахування із заробітної плати після поновлення ОСОБА_3 проводилось без прийняття відповідного наказу чи розпорядження відповідача.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.30-35). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні наведеному в письмовому запереченні. Зокрема, пояснив, що на виконання наказу прокурора Рівненської області №704 від 11.07.2016 ОСОБА_6 звільнено із посади заступника начальника відділу організації представництва на захист інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді ОСОБА_4 Рівненської області та органів прокуратури України з 11.07.2016 з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку 13557, 83 грн. В подальшому, на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 у справі №817/1065/16 про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу ОСОБА_4 Рівненської області №704 від 11.07.2016, позивача поновлено на посаді та в органах прокуратури з 12.07.2016, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44954,91 грн. та 1000 грн. моральної шкоди. Вважає, що оскільки наказ №704 від 11.07.2016 «Про звільнення ОСОБА_3А.» скасовано, трудові відносини з нею продовжено, а відтак відпали підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Вказує, що згідно з вимогами КЗпП України, виплата зазначених грошових коштів передбачена лише у разі звільнення працівника у зв'язку зі скороченням штату, то відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, отримані ОСОБА_7 кошти підлягають повернення роботодавцю, а саме ОСОБА_4 Рівненської області. Представник відповідача стверджує, що оскільки після виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 у справі №817/1065/16 та поновлення позивача на посаді і в органах прокуратури України відпала підстава, на якій була набута вихідна допомога, прокуратурою Рівненської області обґрунтовано відраховано в жовтні, листопаді та грудні 2016 частину вихідної допомоги в сумі 10413,64 грн. З наведених підстав в задоволенні адміністративного позову представник відповідача просив відмовити в повному обсязі. Окрім цього, представник відповідача вважає, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів, тому просить суд залишити адміністративний позов без розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 06.09.2017 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення з урахуванням такого.
Судом встановлено, що відповідно до наказу ОСОБА_4 Рівненської області від 11.07.2016 №704 «Про звільнення ОСОБА_3А.» (а.с.6) звільнено молодшого радника юстиції ОСОБА_6 з посади заступника начальника відділу організації представництва, захисту інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді ОСОБА_4 Рівненської області та в органах прокуратури з 11.07.2016 у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (ст.44 КЗпП України). Наказано бухгалтерії провести повний розрахунок та виплатити компенсацію за невикористану відпустку відповідно до ст. 182-1 КЗпП.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, розмір виплаченої позивачу вихідної допомоги при звільненні становив 13557,83 грн.
Наказом ОСОБА_4 Рівненської області від 20.10.2016 №1042 «Про поновлення на роботі ОСОБА_3А.» (а.с.25), прийнятим на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 у справі №817/1065/16: скасовано наказ від 11 липня 2016 року №704 про звільнення ОСОБА_3, крім виплати компенсації за невикористані відпустки; поновлено молодшого радника юстиції ОСОБА_6 на попередній роботі на посаді заступника начальника відділу організації представництва на захист інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді ОСОБА_4 Рівненської області та в органах прокуратури України з 12 липня 2016 року із збереженням всіх встановлених надбавок та доплат до посадового окладу; вирішено виплатити ОСОБА_8 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13557 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 83 (вісімдесят три) коп.
21.03.2017 позивач звернулась до відповідача із заявою (а.с.7-10) про надання довідки про дату і суму стягнення з доходу ОСОБА_3 в рахунок погашення виплаченої раніше вихідної допомоги. Окрім того, позивач просила повідомити про нормативні акти, які слугували підставою для стягнення таких коштів.
ОСОБА_4 Рівненської області від 06.04.2017 за №18-216-вих-17 (а.с.11) було повідомлено ОСОБА_6, що оскільки згідно з наказом прокурора Рівненської області від 11.07.2016 №704, який скасований постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 №817/1065/16, їй було виплачена вихідна допомога при звільненні у сумі 13557,83 грн., то після поновлення на роботі, на виконання вказаної постанови суду, відділом фінансування та бухгалтерського обліку з заробітної плати були утримані кошти в частині вихідної допомоги у сумі 10413,62 грн.
Вирішуючи публічно-правовий спір щодо обґрунтованості стягнення з ОСОБА_3 вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Як уже встановлено судом, при звільненні позивача із ОСОБА_4 Рівненської області та органів прокуратури України, на підставі наказу №704 від 11.07.2016 в.о. прокурора Рівненської області Кривецькій-Люліч Тетяні Анатоліївні, була виплачена вихідна допомога в розмірі 13557,83 грн., яка, після поновлення її на роботі, в жовтні, листопаді та грудні 2016 року була утримана з неї у сумі 10413,64 грн.
Таким чином, спірними правовідносинами у даній справі є законність чи протиправність утримання з позивача прокуратурою Рівненської області виплаченої раніше при звільненні з роботи вихідної допомоги.
Обґрунтовуючи правомірність дій щодо утримання з позивача вихідної допомоги, відповідач посилається на ст.1212 Цивільного кодексу України, яка визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту цієї норми матеріального права слідує, що зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
При цьому, суд також виходить з того, що порядок та підстави для покриття шкоди працівниками визначений спеціальними нормами, встановленими Главою ІХ Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини 1 статті 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, прокуратурою Рівненської області, вирішуючи питання про утримання з ОСОБА_3 вихідної допомоги при звільненні з роботи протягом жовтня-грудня 2016 року в сумі 10413,62 грн., не приймалось будь-якого розпорядження (наказу) для покриття ОСОБА_7 шкоди, як і не повідомлялось про це останню.
Згідно з ч. 3 ст. 136 КЗпП України у решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Статтею 138 КЗпП України передбачається, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Відповідачем не надано доказів того, що ним вчинялись дії з метою подання позову до суду для покриття шкоди ОСОБА_7, а як наслідок, не встановлено наявність у ОСОБА_4 Рівненської області, як роботодавця, статусу потерпілого.
Відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності рахункової помилки зі сторони платника, недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Таким чином, щодо обґрунтованості утримання з позивача раніше виплаченої вихідної допомоги при звільненні, суд виходить з того, що обов'язковими умовами для повернення безпідставно набутих коштів є: виплата юридичною особою таких коштів добровільно; відсутність рахункової помилки зі сторони платника коштів; недобросовісність з боку набувача коштів.
Відсутність у правовідносинах перелічених умов не дає змоги дійти висновку про безпідставність набутих коштів позивачем.
Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що сума коштів вихідної допомоги одержана ОСОБА_7 при звільненні з роботи шляхом вчинення нею будь-яких зловживань чи за наявності з її боку недобросовісності при набуті таких коштів, виплати таких коштів відповідачем недобровільно або ж за наявністю при виплаті вихідної допомоги прокуратурою Рівненської області рахункової помилки.
Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку про протиправність дій ОСОБА_4 Рівненської області по утриманню з заробітної плати ОСОБА_3 вихідної допомоги, виплаченої їй згідно наказу ОСОБА_4 Рівненської області від 11.07.2016 №704 та як наслідок, про наявність підстав для відновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача шляхом стягнення з відповідача незаконно утриманої частини вихідної допомоги в сумі 10413,62 грн.
Щодо правової оцінки обґрунтованості позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_4 Рівненської області припинити в подальшому утримання з позивача не стягнутої решти вихідної допомоги, виплаченої згідно наказу прокурора Рівненської області від 11.07.2016 №704 суд приходить до наступного.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має прав в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Судом здійснюється провадження в адміністративних справах відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 2 статті 5 КАС).
Тобто, у відповідності до ст. 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають лише права, порушення яких уже відбулося, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.
Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача припинити вчинення дій, які ймовірно можуть бути здійснені в майбутньому, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не належать.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2017 становить 1600,00 грн.
Зі змісту прохальної частини адміністративного позову слідує, що позивачем заявлено дві самостійні позовні вимоги немайнового характеру та одна позовна вимога майнового характеру про стягнення коштів в сумі 10413,62 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем при поданні адміністративного позову становила 1920 грн. (640 грн. * 3 вимоги).
Як встановлено судом із банківської квитанції (а.с.4), ОСОБА_5 при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір в розмірі 640 грн.
Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Виходячи з того, що судом задоволено позивачу одну позовну вимогу немайнового характеру і одну позовну вимогу майнового характері та відмовлено в задоволенні однієї позовної вимоги немайнового характеру відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ОСОБА_4 Рівненської області щодо утримання з заробітної плати ОСОБА_3 вихідної допомоги, виплаченої їй згідно з наказом від 11.07.2016 №706.
Стягнути з ОСОБА_4 Рівненської області на користь ОСОБА_3 незаконно утриману із заробітної плати частину виплаченої вихідної допомоги в сумі 10413,62 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комшелюк Т.О.