Справа № 815/4583/17
08 вересня 2017 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу поданням Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,-
З поданням до суду звернулось Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 05.09.2017 року.
Подання мотивоване тим, що 28.08.2017 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ № 3805 про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).
З метою виконання даного наказу головним державним ревізор-інспектором відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних ГУ ДФС в Одеській області - ОСОБА_2; головним державним ревізор-інспектором відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних ГУ ДФС в Одеській області - ОСОБА_3; головним державним ревізор-інспектором відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних ГУ ДФС в Одеській області - ОСОБА_4; 02.09.2017 о 15:00 з метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), за період 01.01.2016 року по дату завершення фактичної перевірки з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій свідоцтв та з метою пред'явлення направлень на проведення перевірки від 28.08.2017 року №1325, №1326, №1327 та з метою вручення копії наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 28.08.2017р. №3805, здійснено вихід за адресою здійснення господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1); Одеська обл. смт. Затока, вул. Приморська 102, біля б/в «Жайворонок», торговельний павільйон. ФОП ОСОБА_1 було відмовлено в допуску до перевірки посадовим особам ГУ ДФС в Одеській області.
Посадовими особами складено акт про відмову отримання копії наказу «Про проведення фактичної перевірки» та ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) № 468/15-32-40-05 від 02.02.2017 року та акт відмови у допуску посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 02.09.2017 року .№467/15-32-40-05.
05.09.2017 року о 15:00 начальником ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до п.2, ч.1, ст.183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. В зв'язку із чим ГУ ДФС в Одеській області звернулось до суду зі вказаним поданням.
В судовому засіданні 08.09.2017 року представником заявника були підтримані доводи подання з урахуванням законності прийнятого керівником податкового органу рішення від 05.09.2017 року про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_5 Представник ФОП ОСОБА_1 заперечив проти задоволення подання з мотивів незаконності призначення та намагання проведення фактичної перевірки та з урахуванням тієї обставини, що ФОП ОСОБА_1 з 29.08.2017 року втратила статут суб'єкта підприємницької діяльності та не могла вже станом на 02.09.2017 року проводити таку діяльність та бути суб'єктом фактичної перевірки податкового органу.
Заслухавши пояснення представника заявника, представника ФОП ОСОБА_1 та дослідивши наявні в справі письмові докази суд, з урахуванням наведених вище обставин, вважає, що подання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Підпунктами 16.1.13, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України встановлено обов'язки платника податків, а саме платник податків зобов'язаний: допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.
Пунктом 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право:
20.1.4. проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;
20.1.6. запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;
20.1.9. вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу;
20.1.13. доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються , для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;
Тобто підпунктами 16.1.13, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що компетенція контролюючих органів та обов'язок платників податків є необхідними умовами для забезпечення виконання приписів частини першої статті 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 94 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.
Аналогічні вимоги містить у собі «Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків», затверджений наказом Міністерства Доходів і зборів від 10.10.2013 № 568 затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1839/24371.
Крім того, вказаним Порядком, а саме розділом IV визначено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Разом з тим, податковим органом під час виїзду за адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 02.09.2017 року не була врахована та обставина, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 29.08.2017 року до нього внесений запис №25520050001017442 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1.
Таким чином, з 29.08.2017 року ФОП ОСОБА_1 втрачає статус суб'єкта підприємницької діяльності, не має права здійснювати її у встановленому законом порядку, а тому втрачає статус платника податків, визначеного положеннями ст.14 ПК України, які справляються від її здійснення, а також нести інші обов'язки платника податків, в тому числі й виконання положень підпунктів16.1.13, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 ПК України в частині забезпечення допуску посадових осіб податкового органу для перевірки.
Тим паче, що 02.09.2017 року повинна була бути проведена фактична перевірка, специфіка якої полягає у перевірці, яка проводиться за місцем фактичного провадження платником податків підприємницької діяльності саме в момент її проведення, тобто наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності для об'єкта фактичної перевірки є обов'язковою умовою для її проведення.
Оскільки ФОП ОСОБА_1 станом на 02.09.2017 року не мала статусу суб'єкта підприємницької діяльності та платника податків, пов'язаних з її здійсненням, вона не повинна була нести обов'язки, передбачені підпунктами підпунктів16.1.13, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 ПК України в частині забезпечення допуску посадових осіб податкового органу для перевірки, а тому рішення керівника податкового органу від 05.09.2017 року про умовний адміністративний арешт майна платника податків суд не може розглядати, як належну підставу для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності та підтвердити його своїм рішенням.
За таких обставин, відповідно до положень ч.1 ст.162 КАС України, суд повинен ухвалити постанову про відмову у задоволенні подання податкового органу.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні подання Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 08.09.2017 року о 12:30 год.
Суддя Єфіменко К.С.