ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
07 вересня 2017 року справа № 813/2822/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Новак Л.М.
за участю:
представника позивача - Кожана А.В.
представника відповідача - Юрчака Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Архітектурна майстерня "Ренесанс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
Встановив:
Приватне підприємство "Архітектурна майстерня "Ренесанс" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 27.07.2017 № 0013391402, № 0013381402.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини. Відповідачем не підтверджено той факт, що відносини, які мали місце між ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» та зазначеним в Акті контрагентами носили безгосподарський (безтоварний) характер. Стверджує, що визнавати правочин нікчемним можна лише за наявності наміру на порушення, що не мало місця в даному випадку, оскільки договори з контрагентами було укладено на отримання відповідних товарів для здійснення господарської діяльності позивача. Факт реальності (товарності) операцій підтверджується рухом активів у процесі здійснення господарських операцій, а саме: позивачем було отримано товари/роботи, визначені у договорах, а також здійснено оплату в повному обсязі, про що свідчать регістри бухгалтерського обліку. На момент вчинення дій, визначених у договорах з вищезгаданими контрагентами, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Реалізація товарів позивачем відбувалася в межах його господарської діяльності та на підставі господарських договорів. Для цілей оподаткування ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» ведеться облік доходів і витрат, інших показників на підставі: первинних документів; регістрів бухгалтерського обліку; фінансової звітності; інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів. Усі господарські операції із вищезазначеними контрагентами знайшли своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Наявність у платника податку (ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс») податкових накладних, первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, а також сплата останнім вартості товару з податком на додану вартість, підтвердження реальності та товарності господарської операції з відображенням її у регістрах бухгалтерського обліку, і є достатніми підставами для включення відповідних сум до податкових зобов'язань. А, отже, і вимоги відповідача про зняття з податкового зобов'язання суми ПДВ, є безпідставними та незаконними.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, наведених у ньому, просив позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що в наданих до перевірки актах нічого не вказується про обґрунтування вартості та підтвердження витрат матеріальних ресурсів, що ставить під сумнів здійснення господарської операції ТОВ «Грант Буд». До перевірки не надано актів передачі матеріалів підряднику. За умови дотримання трудового законодавства України, працівники ТОВ «Грант Буд» протягом грудня 2014 року могли виконати максимальний обсяг робіт 2519 людино-годин. На підставі актів виконаних робіт ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» занижено фінансовий результат до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за період 2015 рік по взаємовідносинах з ТОВ «Грант Буд» (38751054) за грудень 2014року в сумі 46 660, 12грн. За умови дотримання трудового законодавства України, працівники ПП „Хімінвест" протягом лютого 2015 року могли виконати максимальний обсяг робіт 2200 людино-годин. ПП „Хімінвест" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного, відсутністю необхідних транспортних засобів та майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутністю залучених контрагентів-підрядників необхідних для виконання вищевказаних робіт (послуг). За умови дотримання трудового законодавства України, працівники ПП „Хіміч" протягом липня 2014 року могли виконати максимальний обсяг робіт 920 людино-годин. Операції ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» із ПП „НП „Хіміч" (38075025) за липень 2014року, ТОВ „Грант буд" за грудень 2014 року, ПП „Хімінвест" за лютий 2015 року, не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного (протягом місяця) надання робіт та послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності вищезазначених контрагентів є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань на адресу покупців.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у письмовому запереченні, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено позапланову перевірку Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Ренесанс» з питань проведення взаємовідносин із ПП «НП «Хіміч», ТОВ «Гранд буд», ПАТ «Кий Авіа», ПРАТ «Львівський універмаг «На ринку», ТОВ «Грант буд», ПРАТ «Європейський дім», ПП «Хімінвест». За результатами перевірки складено акт за № 1000/13-01-14-02/32819043 від 13.07.2017, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Як вбачається зі змісту вказаного акту перевірки, перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму ПДВ 63556 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 63556 грн, в тому числі: липень 2014 - 17631 грн., грудень 2014 - 27609 грн., лютий 2015 - 18316 грн. Вищезгаданим актом за результатами перевірки визначено порушення ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс»:
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 63556 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 63556 грн;
- П(С)БО 15; П(С)БО 16 «Витрати», п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, за рахунок чого занижено податок на прибуток підприємства за 2015 рік в сумі 40752 грн;
- п. п. 14.1.27, п. п. 14.1.36, п.14.1, ст. 14, п.п. 139.1.1 п.139.1, п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Подактового Кодексу України, та занижено податок на прибуток в сумі 16450 грн. за 2014 рік;
Згідно з ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції
Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами.
Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 2 цього ж Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
На підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем було представлено до перевірки документи:
- Копію договору підряду від 15.07.2014 за № 15/07-14-БР;
- Копію Форми №9 від 20.06.2014, довідки форми КБ-3 за липень 2014 року, Акту КБ-2В за липень 2014 року;
- копію податкової накладної №224 від 31.07.2014 року (з квитанцією про її прийняття податковим органом);
- Копії платіжних доручень №205 від 06.08.2014, від 05.08.2014;
- Копію Договору підряду від 01.12.2014 №01/12-БР;
- Копію довідки форми КБ-3 за грудень 2014., Акту форми КБ-2В за грудень 2014 року;
- Копію податкової накладної №163 від 29.12.2014, №164 від 29.12.2014;
- Копію Довідки за формою КБ-3 за грудень 2014 року;
- Копію платіжного доручення №19 від 02.12.2015, №23 від 09.12.2015, №35 від 12.12.2015, №40 від 18.12.2015, №47 від 26.12.2015;
- Копію Ліцензії №262107 на виконання робіт перелічених в Актах;
- Копію витягу з реєстру платників ПДВ по контрагентах;
- Копію Договору підряду від 02.12.2014р. №02/12-БР;
- Копію довідки форми КБ-3 за грудень 2014 року, акту форми КБ-2В за грудень 2014р.;
- Копію податкової накладної №165 від 29.12.2014 року;
- Копію Договору підряду від 20.01.2015 №20/02-15БР, довідки за формою КБ-3 за лютий 2015 року., акту за формою КБ-2В за лютий 2015 року;
- Копію Договору про відступлення права вимоги від 19.05.2015;
- Копії платіжних доручень №111 від 06.04.2015, №177 від 19.05.2015, №163 від 08.05.2015;
- Копію ліцензії №289118 на виконання робіт перелічених в Актах;
Окрім вищезазначених документів, судом встановлено, що до перевірки також були представлені документи про об'єкти на яких безпосередньо виконувалися вказані роботи за ціною, вищою ніж ціна їх придбання. Вказане, зокрема, підтверджується:
- Копією Договору №7299 від 19.02.2014, довідки за формою КБ-3 за травень 2015 року, акту за формою КБ-2В за травень 2015 року, податкової накладної №1 від 04.08.2014, №3 від 24.10.2014, №4 від 18.12.2104, №2 від 06.02.2015, №2 від 07.04.2015, №1 від 02.05.2015;
- Копією Договору від 02.09.2014р. №8/01/07-14, довідки за формою КБ-3 за 20.12.2014, акту за формою КБ-2В за 20.12.2014, податкової накладної №1 від 03.09.2014;
- Копією Договору №22/01-15БР від 22.01.2015, довідки за формою КБ-3 за лютий 2015 року, акту за формою КБ-2В за лютий 2015 року, податкової накладної №2 від 23.01.2015, №4 від 30.01.2015, №7 від 27.02.2015 року;
- Копією Договору від 24.02.2015 №24/02-15БР, довідки за формою КБ-3 за березень 2015 року, акту за формою КБ-2В за березень 2015 року, податкової накладної №6 від 26.02.2015, №8 від 27.02.2015, №5 від 19.03.2015, №8 від 29.04.2015;
Таким чином, вказані документи у повному обсязі підтверджують зв'язок факту надання вказаних послуг від ПП «НП «Хіміч», ТОВ «Грант буд», ПП «Хімінвест» та їх подальшим використанням у господарській діяльності ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» та вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства, зазначених у акті податкової перевірки № 1000/13-01-14-02/32819043 від 13.07.2017.
Позивачем представлено суду всі відповідні первинні, розрахункові та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.
Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а також заниження суми сплати з податку на прибуток підприємств є не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Крім того, позивач не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер. Відтак, така податкова інформація не може братись до уваги як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Відтак, доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Однак, наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, не доведено відповідачем.
У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, відповідачем не доведено.
Вищезазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.
Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.
Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Представлені позивачем суду докази свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 27.07.2017 № 0013391402, № 0013381402.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) гривень 41 копійку сплаченого судового збору на користь Приватного підприємства "Архітектурна майстерня "Ренесанс".
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.09.2017.
Суддя Р.М. Брильовський