"07" вересня 2017 р. Справа № 917/455/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.,
за участі секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
за участі представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1 за дорученням б/н від 04.09.2017 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2369П/3-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року по справі № 917/455/17
за позовом Фермерського господарства "Зоря-Світлана", с. Огуївка Машівського району Полтавської області;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області;"
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
ФГ "Зоря-Світлана" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Полтава-Сад" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,7712 га, кадастровий № 5324081000:00:030:0067, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 у справі № 917/455/17 (суддя Кульбако М.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування фактичних обставин справи, просить рішенням суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що укладений 19.09.2007 між відповідачем та ОСОБА_2 договір оренди землі є нікчемним, оскільки не зареєстрований у встановленому Законом порядку. На цій підставі вважає, що на момент укладення між ним та ОСОБА_2 договору встановлення емфітевзису були відсутні будь-які обмеження та обтяження щодо реєстрації права користування спірною земельною ділянкою і на даний час відповідач чинить перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення Господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що зміни та доповнення до договору оренди землі від 01.03.2011 р. зареєстровані з додержанням усіх вимог чинного на той час законодавства у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.12.2011 р. за №532400004001012. Договір оренди продовжено до 31.12.2017 року, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави стверджувати, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Позивач у судове засідання 07.09.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи наявне зворотнє повідомлення № 6102222329247 (а.с.80) про вручення ухвали суду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
У позовній заяві позивач вказує на те, що 02.08.2016 між ФГ "Зоря-Світлана" та ОСОБА_2, як власником земельної ділянки, було укладено договір встановлення емфітевзису на земельну ділянку площею 2.7712 га, кадастровий №5324081000:00:030:0067. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_3, право користування земельною ділянкою за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 04.08.2016.
Позивач зазначає, що в ході підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році ним було виявлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 19.09.2007 між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_2 з урахуванням змін та доповнень від 01.03.2011, якими продовжено строк дії договору до 31.12.2017. На адресу відповідача 19.01.2017 за вих. №2 було направлено претензію щодо повернення земельної ділянки з незаконного користування.
У позовній заяві позивач стверджує, що договір оренди землі, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_2 є укладеним, але не вчиненим, оскільки останній не зареєстрований у встановленому законом порядку і є нікчемним.
На цій підставі позивач вважає, що його права, як законного користувача порушені, а тому просить суду заборонити ТОВ "Полтава-Сад" подальше використання земельної ділянки площею 2,7712 га, кадастровий №5324081000:00:030:0067, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 9909608 від 28.09.2006 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,77 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.37).
19.09.2007 між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ТОВ «Полтава-Сад» (Орендар) було укладено Договір оренди землі (а.с.33-36).
Відповідно до умов вказаного договору Орендодавець надає, Орендар приймає земельну ділянку загальною площею 2,77 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35008,24 грн. Орендна плата вноситься у розмірі 2% від грошової оцінки на суму 700,16 грн. Договір укладено на 5 років.
Вказаний Договір зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 19.09.2007 року за № 040754600190.
01.03.2011 між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ТОВ «Полтава-Сад» (Орендар) підписано зміни та доповнення до Договору оренди від 19.09.2007, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2017 (а.с. 39).
Вказані зміни зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в реєстрі земель вчинено запис від 23.12.2011 за №532400004001012.
Правовідносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Законом України “Про оренду землі”, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно статті 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Статтею 17 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Згідно ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.
Так, матеріали справи свідчать, що відповідач, на підставі договору оренди від 20.09.2007 (з урахуванням змін та доповнень) у відповідності до вимог чинного законодавства став землекористувачем спірної земельної ділянки, яким залишається і на цей час.
Згідно статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Слід зазначити, що позивачем ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не було надано доказів розірвання договору оренди землі, укладеного між ТОВ “Полтава-Сад” та власником спірної земельної ділянки ОСОБА_2, або доказів визнання його недійсним у судовому порядку. Тобто, на даний час вказаний договір є діючими, а у відповідача, відповідно, наявне встановлене законом право оренди земельної ділянки, що зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень позивача про те, що вказаний договір та зміни до нього не зареєстровані у встановленому законом порядку з наступних підстав.
На час укладення вказаного Договору оренди землі та змін та доповнень до нього діяли норми ст. 18 Закону України «Про оренду землі», яка передбачала набуття чинності договору оренди землі з моменту його державної реєстрації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 «Про затвердження державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок», яка діяла до 20.07.2011 року, визначено порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок. Відповідно до вказаної постанови державна реєстрація договорів оренди землі проводилась виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.
Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року від №43 було затверджено Інструкцію про порядок складання, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, а наказом № 174 від 02.07.2003 року затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель. Відповідно до цих наказів державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок мала проводитися в структурних підрозділах Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Згідно з ч. З ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до діючого на час укладення законодавства, Договір оренди землі від 19.09.2007 року був зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за № 040754600190, а зміни до договору від 01.03.2011 зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області за №532400004001012.
Зазначені вище обставини також підтверджуються листом Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області №0-16-0.181-7б/123- 17 від 04.04.2017 (а.с. 40-42).
Посилання позивача стосовно сумнівів у достовірності інформації, яка міститься у вказаному листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2017, ґрунтується на припущеннях, які не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції. Так, згаданий лист, наданий відповідним підрозділом державної установи, носить офіційний характер і є відповіддю на офіційний запит, зроблений підприємством відповідача.
Відповідно до пункту 1 Порядку складання, подання та опрацювання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, затвердженого наказом міністерства аграрної політки та продовольства України від 20.12.2016 за №556, цей Порядок визначає механізм складання, подання та опрацювання запитів на отримання публічної інформації, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та її територіальні органи.
Наведене свідчить про те, що відповідач набув право оренди спірною земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку, таке право посвідчене і не спростоване у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України “Про оренду землі” орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, та усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
Згідно вимог чинного законодавства, судом при прийнятті рішення про усунення перешкод має бути встановлений факт активних цілеспрямованих дій щодо створення відповідачем таких перешкод.
Враховуючи наявність чинного договору оренди щодо спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачем та власником, приписи статті 125 Земельного кодексу України, апеляційний господарський суд приходить до висновку про недоведеність позивачем його порушеного права на спірну земельну ділянку, як землекористувача саме відповідачем, та самовільного зайняття ТОВ “Полтава-Сад” спірної земельної ділянки, а отже відсутність обґрунтованих підстав для звернення до суду за захистом такого права.
Крім того, слід зазначити, що у відповідності до статті 152 ЦК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Проте, в даному випадку позивач не довів порушення саме відповідачем ТОВ “Полтава-Сад” своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Приймаючи до уваги, що Договір оренди землі від 19.09.2007, укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_2 (як власником земельної ділянки) є чинним та діє до 31.12.2017, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про заборону ТОВ "Полтава-Сад" у подальшому використанні земельної ділянки площею 2,7712 га, кадастровий №5324081000:00:030:0067, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевим господарським судом повністю досліджено обставини, які мають значення для справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та зроблено висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року по справі № 917/455/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Істоміна О.А.