донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.09.2017р. справа №908/910/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
від позивача:ОСОБА_5, представник за дов. №14-85 від 14.04.2017р.
від відповідача:ОСОБА_6, представник за дов. Др-10-1116 від 03.11.2016р.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від12.07.2017 року
у справі№908/910/17 (суддя Зінченко Н.Г.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» м.Запоріжжя
провизнання недійсним одностороннього правочину
28.04.2017 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» м.Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» м.Запоріжжя про визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ «Запоріжгаз Збут» - заяву №1 Zрz-СК-4027-1216 від 21.12.2016р. про припинення зобов»язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (т.1 а.с.3-6).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.07.2017р. позов задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» м.Запоріжжя - заяву № Zpz-CK-3892-1216 від 21.12.2016 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Стягнуто з відповідача на користь позивача с удовий збір у сумі 1600 грн. (т.2 а.с. 4-5).
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» м.Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2017р. по справі №908/910/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (т.2 а.с.9-11).
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що позивач об»єктивно не мав змоги поставити повний замовлений обсяг природного газу, оскільки протягом місяця поставки газу відповідач використав той обсяг газу, який йому був потрібен і більшої кількості газу не потребував.
Також, апелянт вказує на те, що судом не встановлено які саме вимоги, встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 ЦК України були порушені відповідачем.
У скарзі апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не вірно застосував приписи ст.4-2 ГПК України та провів розгляд справи однобоко та поверхнево, віддавши перевагу одній стороні над іншою.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2017р. по справі №908/910/17 порушено апеляційне провадження (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Попков Д.О.) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2017р. та розгляд скарги призначено на 05.09.2017р. о 09-45год. (т.2 а.с.8).
Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв"язку з перебуванням у відпустці судді Попкова Д.О., склад суду визначено наступним чином головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» м.Київ надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду від 12.07.2017р. без змін, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та долучений до матеріалів справи.
Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2017р. по даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
30.06.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (далі - покупець) було укладено договір №15-721-Н на купівлю-продаж природного газу (далі договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 2.1. якого за договором продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Продавець передає покупцеві у період з 01.07.2015 по 31.12.2015 газ в обсязі 140 467 тис. куб. м, у т.ч. по місяцях кварталів.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання передачі газу за розрахунковий місяць.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
В матеріалах справи наявні Акти приймання-передачі природного газу, підписані обома сторонами на суму 397 554 447,32 грн. (т.1 а.с. 27-33).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2016р. по справі №908/2253/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» про стягнення 3 932 568,01грн. були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню у розмірі 730 159,06грн. 3% річних у розмірі 49 386,61грн., інфляційні у розмірі 309 484,40грн. та судовий збір у розмірі 16 335,45грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення набуло законної сили.
26.12.2016 року на адресу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - позивач) від Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжгаз Збут” (далі - відповідач) надійшла заява № Zpz-CK-3892-1216 від 21.12.2016 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (т.1 а.с.10-11)
Зазначеною заявою відповідач повідомив позивача, що відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2016 року у справі № 908/2253/16 відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 1 105 365,52 грн., яка складається з пені у сумі 730159,06грн., 3% річних у сумі 49386,61, інфляційних у сумі 309484,40 та судового збору у сумі 16335,45грн.
Також відповідач зазначив, що відповідно до вимоги про сплату неустойки за несвоєчасне виконання зобов»язань від 19.12.2016р. № Zpz-CK-3892/1-1216 за договором №15-721-Н від 30.06.2015р. позивач станом на 21.12.2016р. має заборгованість перед відповідачем у сумі 30 167 389,10 грн., зокрема:
- 21 720 520,15 грн. - 0,1 відсоток пені за прострочення виконання не грошового зобов'язання,
- 8 446 868,95 грн. - 7 відсотків штрафу за прострочення виконання не грошового зобов'язання понад 30 днів (т.1 а.с. 12-15).
Таким чином, відповідач вважає зазначені вище зобов'язання зустрічними, однорідними та такими, зарахування яких допускається законодавством України.
Беручи до уваги зазначене, відповідач, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, повідомив позивача про припинення зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості на суму 1 105 365,52 грн. на користь позивача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
У зв'язку з наведеним, відповідач зменшив дебіторську заборгованість 0,1 відсотка пені за прострочення виконання не грошового зобов'язання позивача, що виникла на підставі договору № 15-721-Н від 30.06.2015р., на суму 1 105 365,52 грн. та, відповідно, зменшив кредиторську заборгованість перед позивачем згідно рішення господарського суду Запорізької області № 908/2253/16 від 09.11.2016р. на суму 1 105 365,52 грн.
Отже, відповідачем було вчинено односторонній правочин.
Позивач 10.01.2017р. надав відповідь на вимогу відповідача про сплату неустойки за несвоєчасне виконання зобов»язань від 19.12.2016р. № Zpz-CK-3892/1-1216 за договором №15-721-Н від 30.06.2015р., в якій зазначив, що вважає вказану вимогу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню (т.1 а.с.16).
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ «Запоріжгаз Збут» - заяву №1 від 21.12.2016р. про припинення зобов»язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. .
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов»язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. .
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.
Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 207 ЦК України визначає вимоги до письмової форми правочину. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу, саме на момент вчинення правочину і закон не пов'язує недійсність правочину з обізнаністю сторін щодо невідповідності законодавству певних пунктів договору.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 598 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав та для зарахування якої достатньо заяви однієї сторони.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Частина 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.
Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ «Запоріжгаз Збут» - заяву №1 від 21.12.2016р. про припинення зобов»язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, колегія суддів вважає за необхідно зазначити на таке.
Укладена між сторонами вказана угода не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, з огляду на таке.
Підставою для нарахування штрафних санкцій відповідачем позивачеві в сумі 30 167 389,10 грн. стало невиконання останнім умов договору № 15-721-Н від 30.06.2015р. на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу сторони погодили, що продавець передає покупцеві у період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 140467 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів: липень - 5901 тис. куб. м, серпень - 6083 тис. куб. м, вересень - 6915 тис. куб. м (ІІІ кв. - 18899 тис. куб. м); жовтень - 23161 тис. куб. м, листопад - 40764 тис. куб. м, грудень - 57643 тис. куб. м (ІV кв. - 121568 тис. куб. м).
Тобто, пунктом 2.1 договору купівлі-продажу визначено максимальний обсяг газу, який позивач може передати відповідачеві в період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року - до 140467 тис. куб. м.
Як вбачається з актів приймання-передачі природного газу, в липні 2015 року фактично позивачем було передано відповідачеві 6011,744 тис. куб. м, серпні 2015 року - 5729,860 тис. куб. м, вересні 2015 року - 5339,900 тис. куб. м, жовтні 2015 року - 15248,565 тис. куб. м, листопаді 2015 року - 31166,452 тис. куб. м та грудні 2015 року - 3462,939 тис. куб. м.
Таким чином, з актів приймання-передачі природного газу за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року вбачається, що в серпні-грудні 2015 року позивачем було передано відповідачеві газ в обсягах менших, ніж максимально погоджений сторонами.
Частиною 2 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідачем було нараховано позивачеві штрафні санкції на суму 30 167 389,10 грн. (21720520,15 грн. - 0,1 відсоток пені за прострочення виконання не грошового зобов'язання; 8446868,95 грн. - 7 відсотків штрафу за прострочення виконання не грошового зобов'язання понад 30 днів) за недопоставку природного газу.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сторонами в пункті 2.1 договору купівлі-продажу визначено максимальний обсяг газу, який позивач може передати відповідачеві в період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року - до 140467 тис. куб. м.
Враховуючи специфіку товару - природний газ - відповідачу був поставлений фактично спожитий ним обсяг газу, про що сам відповідач склав відповідні акти приймання-передачі природного газу.
З умов договору вбачається, що не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов"язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов"язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п.3.4).
Корегування планових обсягів газу оформлюється Покупцем у вигляді заявки (п.3.5).
Акти приймання-передачі газу на виконання умов договору були підписані сторонами без зауважень (т.1, а.с.27-33).
Отже, позивач об'єктивно не мав змоги поставити повний замовлений обсяг природного газу для відповідача, оскільки протягом місяця поставки газу відповідач використав той обсяг газу, який йому був потрібен і більшої кількості газу не потребував.
Жодних доказів звернення до позивача з вимогами до поставити газ або доказів отримання додаткових обсягів газу у третіх осіб відповідачем не надано.
Також не надано доказів припинення постачання газу позивачем.
Відповідач фактично міг отримати від позивача той обсяг газу, який йому був потрібен у період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
На Вимогу відповідача позивачем була надана відповідь від 10.01.2017р. № 14-149/1.2-17, в якій вказується про безпідставність нарахування неустойки відповідачем (т.1, а.с.16).
Як вбачається із змісту Вимоги та Заяви відповідача та відповіді позивача на Вимогу, позивач не погоджувався із викладеними у Вимозі та Заяві обставинами, оскільки взагалі заперечував факт не поставки природного газу.
Виходячи з аналізу ст. 601 ЦК України, однією з обов"язкових умов зарахування зустрічних вимог, як одного із способів припинення зобов"язання, є якість цих вимог, тобто відсутність між сторонами спору відносно характеру зобов"язання, його змісту, умов виконання.
Так, зараховуватися можуть вимоги, які є однорідними і безспірними, однак не можуть зараховуватися вимоги, які мають різну правову природу виникнення.
Із оскаржуваного правочину вбачається, що відповідач зараховує як зустрічні та однорідні вимоги, які є наслідком невиконання грошового зобов"язання (пеня, інфляційні втрати та 3% річних) та спірні вимоги щодо стягнення пені та штрафу за недопоставку газу. Правова природа цих зобов"язань є різною.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що між сторонами є спір з приводу законності вимог щодо зобов"язання сплатити пеню та штраф, позивач не є боржником відповідача та заперечує проти наявності у нього зобов"язань зі сплати відповідачу пені та штрафу, а відтак вимоги, викладені у заяві відповідача №1 Zрz-СК-4027-1216 від 21.12.2016р. про припинення зобов»язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог не є однорідними та зустрічними.
З огляду на вищенаведене, відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, колегія суддів вважає, що зміст оскаржуваного правочину суперечить вимогам ст. 601 ЦК України, а відтак висновок суду про визнання недійсним односторонного правочину ТОВ "Запоріжгаз Збут" - заяви №1 Zрz-СК-4027-1216 від 21.12.2016р. про припинення зобов»язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, є правомірним та обгрунтованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення місцевого господарського суду повинно бути залишено без змін, в тому числі за мотивами, викладеними в даній постанові.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2017 року у справі №908/910/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2017 року у справі №908/910/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді І.В.Зубченко
ОСОБА_3
Надр. 5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу; 1-ДАГС;1-ГС Запорізької обл.