Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" вересня 2017 р.Справа № 922/2684/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши справу
за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків
до ФОП ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Туманянц Р. Р. за дов. №1297/0/2-17 від 04.04.2017 р.,
відповідача - не з'явився.
Комунальне підприємство "МІСЬКИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення повернення місця за Договором №7094 від 09.08.2016 р. за період з 08.01.2017 р. по 08.08.2017 р. у розмірі 1610,28 грн. та неустойки за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу за Договором №7094 від 09.08.2016 р. у розмірі 512,13 грн. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Вимоги позивача мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №7094 від 09.08.2016 р. щодо повернення місць для розташування спеціальних конструкцій та розміщення конструкцій без отримання дозволу.
Ухвалою суду від 10.08.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2017 р. о 10:15.
Ухвалою від 22.08.2017 р. розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача.
У відкладеному на 05.09.2017 р. судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ «Укрпошта».
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
Між комунальним підприємством «Міський інформаційний центр» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №7094 від 09.08.2016 р. (надалі - Договір) про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Згідно п.1.4 Договору та Акту прийому-передачі від 09.08.2016 р. до Договору позивач надав в користування відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - щит на фасаді (6,00х0,50х1) за адресою: м. Харків, Григорівське шосе, 67 строком з 09.08.2016 р. по 31.12.2016 р.
В п. 8.1.6 сторони погодили, що строк дії договору припиняється по закінченню строку його дії, встановленого п. 2.1. Договору (до 31.12.2016 р.).
За п. 5.1. Договору, протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3 договору, або з дати виключення місць з Переліку місць, які надаються "користувачу" для розташування спеціальних конструкцій та розміру плати за їх користування (додаток № 1), "користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється "користувачем" на підставі актів прийому-передачі, які складаються "користувачем" та підписуються уповноваженими представниками "КП" і "користувача".
Відповідно до п. 5.2 Договору, місця вважаються фактично повернутими "КП" з моменту підписання актів прийому-передачі. Акт прийому-передачі місця підписується "КП" після надання "користувачем" фото місця демонтованої спеціальної конструкції, а у разі неможливості визначення стану місця по наданим фотознімкам, після виїзду представника "КП" на місце розташування спеціальної конструкції. У випадку неналежного стану місця розташування спеціальної конструкції (засмічення території, пошкодження місць, наявності фундаменту конструкції тощо) акт прийому-передачі місця з боку "КП" не підписується, а складається акт огляду місця з зазначенням виявлених порушень.
Відповідно до п. 5.3 Договору, місця, надані в користування "користувачу" за цим договором, повинні бути повернуті "КП" у належному стані (демонтована спеціальна конструкція та її частини (фундаменти, елементи кріплень, тощо), відновлена тротуарна плитка, асфальтне або трав'яне покриття, вивезене сміття та інше).
Повторний виїзд представника "КП" на місце розташування спеціальної конструкції здійснюється після усунення порушень, що зазначені в акті огляду місця, за рахунок "користувача".
Однак, як зазначав позивач, відповідачем було порушено зазначені умови підписаного сторонами договору та проігноровано направлені на його адресу претензію (№3/0/2-17 від 03.01.2017 р.), претензію (№852/0/2-17 від 10.02.2017 р.) та повідомлення (№14209 від 18.01.2017 р.), що стало причиною для звернення з позовом до господарського суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
В п. 6.1 договору сторонами встановлено відповідальність за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 6.2 Договору сторонами встановлено, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, "користувач" сплачує "КП" неустойку, яка складає 7% від розміру плати за користування неповернутим місцем, встановленої додатком № 1 цього договору (з ПДВ), за кожний день затримки повернення вказаного місця.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 ст. 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п. 6.6 договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.
Оскільки відповідач не повернув місця на підставі акту прийому-передачі, чим порушив умови Договору, відповідачем було здійснено нарахування неустойки за кожний день затримки повернення місць (з 08.01.2017 р. по 08.08.2017 р.) у розмірі 1610,28 грн.
Оскільки таке нарахування здійснено у відповідності з приписами укладеного сторонами Договору, є арифметично вірними, а відповідачем не надано доказів на підтвердження своєчасного повернення переданих місць - нарахована сума неустойки підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до п. 3.4.2 Договору користувач зобов'язався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим Договором без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку».
Розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові регулюється рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові» від 02.10.2013 р. №609.
Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові (надалі - Правила) розроблені відповідно до Законів України «Про рекламу», «Про захист прав споживачів», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про адміністративні послуги», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29.12.2003 № 2067 (зі змінами та доповненнями), постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 21.05.2009 № 526, «Правил благоустрою території міста Харкова», затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 (зі змінами та доповненнями).
Правила регулюють відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами між розповсюджувачами зовнішньої реклами, виконавчими органами Харківської міської ради, спеціально уповноваженим територіальним органом у сфері захисту прав споживачів та спеціалізованими підприємствами з приводу отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, укладення договорів про надання в користування місць для розміщення спеціальних конструкцій, встановлення спеціальних конструкцій на місцях, наданих у користування, та контролю за дотриманням законодавства про рекламу, цих Правил, а також інші відносини у сфері зовнішньої реклами.
Дія Правил поширюється на всі підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, а також фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами у місті Харкові.
Розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові здійснюється на підставі дозволів, які видаються робочим органом на підставі рішень виконавчого комітету Харківської міської ради (п. 4.1 Правил).
Відповідно до п. 4.3 Правил дозвіл, виданий у встановленому цими Правилами порядку, є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розміщенням рекламного засобу.
Всупереч встановлених п. 3.4.2 Договору вимог відповідач розмістив конструкцію без отримання дозволу, що, у відповідності до п. 6.3 Договору, тягне за собою нарахування неустойки у розмірі плати за використання місць (з ПДВ), встановленої додатком 1 до Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій порушенням зобов'язань.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 512,13 грн. за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу.
Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Оскільки в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази отримання у встановленому нормативними актами порядку дозволу на розміщення конструкцій та повернення переданих в користування місць, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 546, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст.173, 179, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код особи НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, Харківська обл., місто Харків, Дзержинський район, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 38, ідентифікаційний код особи 32135675) неустойку за прострочення повернення місця за Договором №7094 від 09.08.2016 р. у розмірі 1610,28 грн., неустойку за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу в розмірі 512,13 грн. та 1600,00 грн. сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08.09.2017 р.
Суддя Л.С. Лаврова