Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" вересня 2017 р.Справа № 922/2088/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків
про стягнення 94550,12 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 довіреність №01-16/8794 від 22.11.2016р.;
відповідача - ОСОБА_2 довіреність №87/1 від 03.01.2017р.;
Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.08.2017р., просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 96 923,95 грн., які складаються з: 40 197,26 грн. - вартість електричної енергії за період виникнення боргу з травня 2017р. по липень 2017р. (де 33497,66 грн. - тарифна складова та 6699,57 грн. - ПДВ 20%), 4747,72 грн. пеня за період з березня 2017р. по липень 2017р., 8471,13 грн. 3% річних за період з березня 2017р. по липень 2017р., 43507,87 грн. - інфляційні за період з березня 2017р. по липень 2017 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
Присутній представник позивача у судовому засіданні повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 40197,26 грн., та просив провадження у цій частині припинити та стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні. Також, позивачем надані додаткові документи згідно супровідного листа за вх.№28711, які долучені судом до матеріалів справи.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково та надав свій розрахунок заборгованості перед позивачем та зазначив, що боргу за період з травня по липень 2017 року відповідач не має. Також, у відзиві відповідач заявив клопотання про зменшення судом розміру пені.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
На підставі договору про постачання електричної енергії від 04.02.2010р. №03-69 (далі - договір) АК "Харківобленерго" (позивач) відпускає ДП "Харківський електромеханічний завод" (відповідач) електричну енергію. На підставі п.9.4 договір пролонгований на 2017 рік.
Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - "Правила"), договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Укладення договору №03-69 від 04.02.2010р. означає, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди з усіх його умов.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язаний своєчас но оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування.
Згідно з п. 5 додатка 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії.
Відповідно до п. 5 додатка 2 до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.
Зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно- правових актів (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України). Крім того, самим Договором, а саме п. 2.3.1, передбачено обов'язок Відповідача виконувати його умови.
Оплата обсягу спожитої електричної енергії відповідно до п. 1 ст. 275 ГК України та п. 10.2 "Правил" є обов'язком відповідача, як споживача електричної енергії.
Позивач, як постачальник виконав свої зобов'язання по договору, але відповідач умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки (протягом 5-ти операційних днів з моменту отримання рахунку) виконав несвоєчасно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі: 40197,26 грн. - вартість електричної енергії за березень та липень 2017 року, (де 33497,66 грн. - тарифна складова та 6699,57 грн. - ПДВ 20%).
Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем після подачі позову до суду сплачена, про що позивачем надані платіжні доручення про сплату, тому позивач просив провадження у справі в цій частині припинити.
Відповідно пункту 1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
Таким чином, оскільки між сторонами відсутній предмет спору в частині позовних вимог у розмірі 40197,26 грн. - вартості електричної енергії за березень та липень 2017 року, (де 33497,66 грн. - тарифна складова та 6699,57 грн. - ПДВ 20%), суд вважає за необхідне в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 40 197,26 грн. - провадження у справі припинити згідно п. 1.1. ст. 80 ГПК України.
Також, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 8471,13 грн. за період з березня 2017р. по липень 2017р., та інфляційні за період з березня 2017р. по липень 2017 р. у розмірі 43507,87 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційні, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем у зв'язку із несвоєчасною оплатою послуг позивача було нараховано пеню у розмірі 4747,72 грн. за період з березня 2017р. по липень 2017р.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до п. 4.2.1 договору, споживач за внесення платежів, передбачених п.2.3.3 - п.2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку №2 "Порядок розрахунків", від дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.
Представником відповідача по справі у відзиві на позов викладено клопотання про зменшення розміру пені.
Присутній представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Згідно ч.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до пп.3.17.4 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищевикладене, та те, що сума основного боргу відповідача на час розгляду справи ним погашена, позивачем не доведено суду понесення збитків унаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті, відповідно до цього суд вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення пені задовольнити та керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 2373,86 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.
Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді касаційних скарг по тотожним справам в частині зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до постанов: від 01.10.2013р. у справі №5023/5976/12, від 06.04.2016р. у справі №904/6483/15, від 19.11.2015р. у справі №917/518/14, від 31.03.2015р. у справі №912/3439/14, від 30.03.2015р. у справі №918/1471/14.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача у даній справі, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м. Харків, пр-т Московський, 199, р/р 260026970, банк - ОАО ХОД "Райфайзен банк", МФО 350589, код 05405575) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Київ, МФО 380805) пеню у розмірі 2373,86 грн., 3% річних у розмірі 8471,13 грн., інфляційні у розмірі 43507,87 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 40 197,26 грн. - провадження у справі припинити.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2373,86 грн. - у задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 08.09.2017 р.
Суддя ОСОБА_4