Справа № 22-ц/6725/2017 Головуючий в 1-й інстанції -Супрун Г.Б.
758/6202/16-ц Доповідач Чобіток А.О.
Іменем України
31 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого - Чобіток АП.
суддів - Немировської О.В.,Українець Л.Д.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» на рішення Подільського районного суду м.Києва від 06 квітня 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2016 року позивач пред'явив вказаний позов до відповідача та зазначав,що 04.02.2006 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір,за умовами якого відповідач отримав від банку строковий кредит у розмірі 13573,30 грн.,зі строком повернення 04.02.2008 року, зі сплатою 2,09% у місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості по кредиту при цьому останній платіж позичальником за процентами було здійснено29.08.2008 року в сумі 305,31 грн..
Посилаючись на невиконання позичальником своїх зобов»язань щодо повернення кредитних коштів за період з 10.05.2011 року по 10.05.2016 року, позивач просив стягнути 15811,17 грн. заборгованість по відсоткам за вказаним кредитним договором нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає,що судом невірно застосовано позовну давність і вважає,що проценти за кредитом підлягають стягненню у межах строку позовної давності,тобто за період з 10.05.2011 року по 10.05.2016 року,про яку домовились сторони.
Вислухавши доповідь судді,пояснення представників сторін,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 04.02.2006 року сторони уклали строковий кредитний договір,за умовами якого відповідач отримав від банку грошові кошти у розмірі 13 573,30 грн. зі сплатою 2.09 % у місяць на строк 24 місяця по 04.02.2008 року.
Пред'явивши позов в травні 2016 року,позивач послався на невиконання позичальником належним чином умов кредитного договору,внаслідок чого утворилася заборгованість,яка складається з заборгованості по відсоткам за період з 10.05.2011 року по 10.05.2016 року і становить 15811,17 грн..
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 4 ст.267 ЦК України передбачено,що наслідком спливу строку давності,про застосування якої заявлено стороною спору,є відмова у позові.
Відмовляючи у задоволенні позову,суд першої інстанції виходив з того,що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з цим позовом,на застосування якої наполягав відповідач.
Колегія суддів вважає такий висновок суду відповідним обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами і доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду.
Прийшовши до такого висновку,суд першої інстанції зазначив в рішенні,що відповідно до розрахунку наданому позивачем остання оплата за кредитом була здійснена в період з 29.08.2007 року по 07.09.2007 року в сумі 608,29 грн.,за процентами 29.08.2008 року в сумі 305,31 грн. , а з позовом про стягнення заборгованості по кредиту банк звернувся до суду лише в травні 2016 року, тобто через вісім років,що свідчить про пропуск позивачем не тільки загальної позовної давності в три роки,а і п'ятирічного строку позовної давності на,який посилався позивач,не навівши належних та допустимих доказів про домовленість сторін про збільшення строку позовної давності до 5-ти років.
При цьому суд обґрунтовано послався на правові позиції Верховного Суду України в постанові від 22.10.2014 року № 6-127цс14 та в постанові від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс15.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на відсутність підстав для застосування позовної давності,оскільки заборгованість за процентами по кредиту підлягає стягненню з відповідача в межах строку позовної давності,тобто за період з 10.05.2011 року по 10.05.2016 року, не заслуговують на увагу, як такі, що не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 264 України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії,що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку.
З матеріалів справи вбачається,що в межах строку позовної давності таких дій відповідачем не було вчинено.
З огляду на викладене колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим,ухваленим з додержанням норм процесуального та матеріального права,підстави до його скасування відсутні,тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін,а апеляційна скарга-відхиленню.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриваБанк» відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -