Справа № 11-кп/796/1530/2017 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
06 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 29 березня 2017 року за № 12017100040004474 щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,
зареєстрованого та проживаючого в
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_6
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього певних обов'язків з іспитовим строком на 1 рік.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_9 , вирок щодо якого в апеляційному порядку не оскаржується.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_9 28 березня 2017 року приблизно о 14 годині, перебуваючи біля будинку № 14 по пр. Павла Тичини в м. Києві, діючи умисно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, розбив скло водійської двері автомобіля «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 , та викрав з салону автомобіля мобільний телефон, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 3000 грн.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 75 КК України) та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 місяців арешту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, який проти неї заперечив, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за обставин викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наявними у ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорювалися раніше і не оспорюються тепер, а тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, є правильною.
Покарання ОСОБА_6 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і є правильним.
Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини кримінального правопорушення, думку потерпілого, який просив не позбавляти його волі, особу винного, який раніше судимий, на спеціальних обліках не перебуває, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, і правильно призначив йому покарання у виді 1 року позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнив від його відбування з випробуванням, з яким колегія суддів погоджується, як з необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, і підстав для призначення йому покарання у виді 3 місяців арешту, як про те йдеться в апеляційній скарзі прокурора, не вбачає.
При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2017 року відносно ОСОБА_6 - без змін.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді _______________ ______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4