Справа № 22-ц/796/4772/2017 року Головуючий у 1-й інстанції: Журавська О.В.
754/12052/16 Доповідач - Чобіток А.О
31 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Українець Л.Д.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця № 304 про усунення перешкод в користуванні житлом та визначення порядку користування квартирою,-
У березні 2016 року позивач пред'явила вказаний позов до відповідачів та зазначала,що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності їй та відповідачу в рівних частках.
Посилаючись на те, що відповідач перешкоджає їй користуватися квартирою, просила усунути перешкоди їй в користуванні квартирою, встановити порядок користування вказаним житлом, виділивши їй в користування житлову кімнату розміром 13,6 кв. м з лоджією -2,2 кв. м , у користування відповідача житлову кімнату розміром 10,2 кв. м , у загальному користуванні залишити: житлову кімнату розміром 18,4 кв. м, кухню-7,4 кв. м, вбиральню -1,1 кв. м, ванну кімнату - 2,2 кв. м, коридор - 5,9 кв. м. Зобов'язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг,що надаються в квартиру відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким задовольнити позов. Зазначає, що суд не надав належної оцінки наданим доказам в обґрунтування позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення спору.
Вислухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 13.11.2006 року квартира АДРЕСА_2 належала в рівних долях на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.05.2016 року, спадкоємцями майна померлої ОСОБА_4, є в 1/2 частці її онук ОСОБА_5 та в 1/2 частці дочка померлої ОСОБА_2.
Отже, позивач та відповідач успадкували по 1/6 частині спірної квартири від 1/3 частини належної ОСОБА_4 , внаслідок чого мають право власності на спірну квартиру в рівних частинах , а саме по 1/2 частині.
Відповідно до технічного паспорту, спірна квартира складається з 3-х кімнат, житловою площею 42,2 кв, м„ а саме: житлових кімнат площею: 10,2 кв.м; 13,6 кв.м з лоджією 2,2 кв. м,; 18,4 кв.м , яка є прохідною, а також кухні -7, 4 кв.м , вбиральні - 1,1 кв.м., ванної кімнати - 2,2 кв, м , коридору - 5,9 кв, м.
Зважаючи на розмір загальної житлової площі спірної квартири - 42,2 кв. м, на кожного із співвласників припадає по 21,1 кв.м жилої площі.
Звернувшись з даним позовом до суду, ОСОБА_2 зазначала, що відповідач створює їй перешкоди у користуванні спірною квартирою, завівши собаку бійцівської породи, яка своєю агресивною поведінкою не дає можливості користуватись їй своїм майном. Крім того, відповідач блокує замикаючий пристрій, що не дає можливості потрапити до квартири, створює антисанітарні умови, непридатні для проживання в квартирі, за житлово-комунальні послуги не сплачує, в зв'язку з чим увесь тягар утримання майна покладено на неї . На підтвердження вказаних обставин, ОСОБА_2 надала відповідь КП Центр ідентифікації тварин» за № 398 КЦ від 26.07.2016 року, в якій зазначено, що під час рейду-перевірки спірної квартири 10.06.2016 року щодо можливого порушення правил утримання тварин та санітарно-гігієнічних вимог, комісія до спірної квартири потрапити не змогла, оскільки власник квартири двері не відчинив та доступу до квартири не надав; рапорт дільничного офіцера поліції Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про те, що 15.06.2016 року у спірну квартиру надійшов виклик від ОСОБА_2 про те, що племінник ОСОБА_5 вчиняє неправомірні дії; Висновок ДОП відділу поліції № 1 Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 05.07.2016 року про те, що 15.06.2016 року надійшло повідомлення про те, що у спірній квартирі конфлікт, прибувши до квартири ОСОБА_2 пояснила, що конфлікт вичерпано;звернення ОСОБА_2 до начальника Деснянського УП ГУНП у м. Києві про те, що вона 15.06.2016 року зверталась до вказаного управління з заявою про те, що ОСОБА_5 з метою створення їй перешкод у користуванні спірною квартирою завів собаку бійцівської породи, яка своєю агресивною поведінкою не дозволяє користуватись своїм майном, а також, ОСОБА_5, перебуваючи в квартирі блокує замикаючий пристрій, що не дає можливості потрапити до квартири, створює антисанітарні умови, непридатні для проживання, надає доступ до квартири особам, які ведуть аморальний та паразитичний спосіб життя , в зв'язку з чим квартира перетворилась на притон , проте у Висновку ДОП відділу поліції № 1 Деснянського УП ГУНП у м. Києві за результатами розгляду її заяви не відображено суті її звернення та не опитано ОСОБА_3; звернення ОСОБА_2 до керівника ЖЕД № 304 щодо неможливості користування спірною квартирою , в зв»язку з чим просила розділити квартплату та сплату за опалення відповідно до належної їй частини квартири.
Заперечуючи проти позову , ОСОБА_5 зазначав, що в нього дійсно є собака, проте вона проживає за адресою проживання його матері : АДРЕСА_6, надавши на підтвердження зазначеному заяву його матері, підписану її сусідами, а також дві заяви сусідів за адресою спірної квартири. Так , сусідка ОСОБА_7 , проживаюча в АДРЕСА_5, в заяві від 25.10.2016 року зазначила , що у спірній квартирі собака не проживає, а позивача бачила останній раз три роки назад; сусідка ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_3, в заяві від 18.10.2016 року зазначила , що в останній час шуму від собаки немає, вона її не бачить і на вулиці. Також відповідачем надано Акт від 27.10.2016 року , складений майстром т/д № 3 ЖЕДу-304 ОСОБА_10, майстром т/д № 1 ОСОБА_11, про те, що ними було обстежено квартиру АДРЕСА_2, в ході якого встановлено, що по приходу комісії собаки в квартирі не виявлено, та ніяких ознак її існування в квартирі немає, а квартира знаходиться в задовільному санітарному стані. Вказаний Акт підписано членами комісії, а також мешканцями квартир № 9,20,22 .
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що частка житлової площі спірної квартири відповідача складає 21,1 кв, м, в зв'язку з чим виділення останньому житлової кімнати площею 10,2 кв. м , яка в два рази менша за належну йому частку, є порушенням прав останнього та звужування його прав на користування своєю власністю , а кімнати, які б припадали на ідеальну долю власності позивача та відповідача в даній квартирі відсутні. При цьому суд вважав, що позивачем не доведено факт перешкод ОСОБА_3 у користуванні позивачем спірною квартирою.
Проте з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки до нього суд прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, без належного дослідження доказів наданих сторонами на підтвердження своєї позиції та з»ясування обставин справи.
Частинами 2, 3 ст. 358 ЦК України визначено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Верховний Суд України у Постанові № 20 від 22.12.1995 року із змінами роз»яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо проце заявлено позов.
У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень статті 13, частини третьої статті 16, статті 319 ЦК у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу ( п. 1 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_3 склались неприязні відносини, що підтверджується зверненнями позивача до правоохоронних органів та житлово-експлуатаційної дільниці № 304.
При цьому, колегія суддів критично ставиться до доказів наданих ОСОБА_3 суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог, оскільки обстеження спірної квартири проводилось за його зверненням , що не було для нього непередбачуваною подією.
Крім того, заяви сусідок з квартир АДРЕСА_1 суперечливими , оскільки одна з них стверджувала, що собака в спірній квартирі не проживає, а інша про те, що - «в останній час шуму від собаки немає, вона її не бачить і на вулиці».
При цьому причин виклику поліції до спірної квартири, ОСОБА_5 не спростував та доказів їх безпідставності не надав.
Створення перешкод ОСОБА_3 у користування позивачем спірною квартирою мало місце як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду судом апеляційної інстанції, що підтверджується Висновками ДОП відділу поліції № 1 Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 09.03.2017 року, 27.03.2017 року , які були складені при перевірці заяв ОСОБА_2 щодо її не допуску племінником ОСОБА_3 до спірної квартири, при цьому з останнім проведено профілактичну бесіду і попереджено про відповідальність за вчинення протиправних дій ( а.с.134-138).
Відповідно до довідки ПАТ «Київенерго» від 13.03.2017 року, станом на 01.02.2017 року заборгованість за оплату централізованого опалення та постачання гарячої води у спірну квартиру становить 8 671,17 грн..
В судові засідання , які відбувались 18.05.2017 року, 15.06.2017 року, 31.08.2017 року ОСОБА_5 не з'явився , судові повістки було повернуто до суду з відміткою поштового відділення про причину повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», телеграма, якою ОСОБА_5 викликався в судове засідання на 15.06.2017 року адресату не була доставлена, оскільки квартира зачинена, адресат за повідомленням за телеграмою не з'явився.
Відповідно до Акту про невручення повістки до суду, складеного 05.07.2017 року за № 003 комісією у складі : майстра т/д ЖЕДу-304 ОСОБА_10, майстра т/д ОСОБА_11, РКПТ т/д ОСОБА_12, під час виходу 30.06.2017 року до квартири АДРЕСА_4 для вручення повістки до суду, з залученням представників поліції, комісія неодноразово намагалась вручити повістку до Апеляційного суду м. Києва на 31.08.2017 року ОСОБА_3, який знаходився в даній квартирі, проте останній в категоричній формі відмовився отримувати дану повістку.
Згідно з характеристикою, складеною ЖЕД № 304, ОСОБА_5 за період проживання в АДРЕСА_1 зарекомендував себе негативно. Зі слів сусідів та мешканців будинку веде аморальний спосіб життя, не працює, водить до квартири підозрілих осіб, за житлово-комунальні послуги не сплачує.
Актом обстеження спірної квартири, проведеного 05.07.2017 року комісією ЖЕД № 304 зафіксовано, що 30.06.2017 року під час першого намагання провести обстеження квартири АДРЕСА_2 , комісії не вдалося провести обстеження, так як співвласник ОСОБА_5 на власний розсуд змінив замок у вхідній двері до квартири. Під час повторного обстеження квартири, до якої співвласник ОСОБА_2 надала доступ з залученням правоохоронних органів і відповідної аварійної служби по відкриттю замків, було виявлено , що в квартирі знаходився співвласник ОСОБА_5 разом з невідомими особами; квартира знаходиться в запущеному стані, по підлозі розкидані особисті речі ОСОБА_3, на столі знаходились порожні пляшки від спиртних напоїв, недопалки; шафа в маленькій кімнаті заламана.
Зважаючи на конфліктну ситуацію, що виникла між сторонами , враховуючи розмір житлової площі, що припадає на кожного із співвласників, стать сторін , а також наявність двох окремих кімнат, колегія суддів приходить до висновку, про можливість встановлення порядку користування спільним майном у спосіб запропонований позивачем.
При цьому, відмовляючи у задоволенні вимоги про встановлення порядку користування квартирою, суд першої інстанції помилково вважав, що виділення ОСОБА_3 житлової кімнати площею 10,2 кв. м призведе до порушення його права власності, так як площа вказаної кімнати в два рази менша за належну йому частку.
Прийшовши до такого висновку суд не врахував, що прохідна кімната розміром 18,4 кв. м залишається у спільному користуванні сторін, в зв'язку з чим ОСОБА_5 матиме право на користування 19,4 кв.м жилої площі, що є меншим лише на 1,8 кв. м від жилої площі, на яку має право останній.
Крім того, зважаючи на неприязні стосунки сторін у справі, обставини даної справи, задля усунення непорозумінь щодо наявності права користування останніми майном, що є їх спільною власністю , колегія суддів вважає, що незначне відхилення відповідності квадратних метрів жилої площі рівності часток співвласників, не порушить права власності ні позивача, ні відповідача , оскільки встановлення порядку користування майном на рівність часток власності кожного з них не впливає.
Крім того, відповідно до ст.. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 10,13 вказаних Правил , у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється:
за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);
за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень -за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;
за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).
Спори, що виникають під час користування приміщеннями житлових будинків, розв'язуються шляхом проведення переговорів між
учасниками спору або у судовому порядку.
Отже, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 фактично за житлово-комунальні послуги за утримання спірного майна не сплачує, колегія суддів вважає, що вимога ОСОБА_2 про розподілення особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг також підлягає задоволенню.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з розподілом судових витрат відповідно до ст.. 88 ЦПК України .
Керуючись ст.ст. 88, 304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1
Виділити в користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 13,6 кв. м разом з лоджією - 2,2 кв.м .
Виділити ОСОБА_3 у користування житлову кімнату площею 10,2 кв.м.
В загальному користуванні залишити житлову кімнату розміром 18,4 кв. м, кухню - 7,4 кв. м, вбиральню - 1,1 кв. м, ванну кімнату - 2,2 кв.м, коридор - 5,9 кв.м.
Зобов»язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця № 304 відкрити особові рахунки на кожного із сторін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати у розмірі 1 763 грн. 86 коп..
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -