Справа № 33/796/841/2017Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий в суді першої інстанції: Бевзенко Ю.П.
Головуючий в апеляційній інстанції: Маліновський О.А.
01 вересня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Маліновський О.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
та його захисника ОСОБА_5,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Як зазначено у постанові, 26 жовтня 2016 року о 23:00 год. ОСОБА_4 керував автомобілем марки «HONDA» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Прирічна, 37, із ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. ОСОБА_4 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить закрити провадження у справі.
Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначає, що зупинка його автомобіля працівниками поліції була незаконною, оскільки причина зупинки була відсутня, всі наступні дії поліції, що мали місце після цієї зупинки, також були незаконними.
ОСОБА_4 вказує, що після перевірки документів, поліцейський запитав у нього чи не вживав він алкоголь, на що він відповів, що не вживав, та направив ліхтарика в очі ОСОБА_4 і запитав про причину почервоніння очей, на що отримав від ОСОБА_4 вичерпне пояснення про причину почервоніння очей, а саме: що це реакція організму на косметичні засоби, а саме на студійний грим, що наносили ОСОБА_4 на роботі. Не задовольнившись відповіддю поліцейський повторно запитав ОСОБА_4, чи він не вживав наркотичних речовин, на що ОСОБА_4 заперечив та ще раз пояснив, що ніяких алкогольних чи наркотичних речовин не вживав. ОСОБА_4 також вказав поліцейському, що Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не містить такої ознаки сп'яніння, як почервоніння очей. Ймовірно, поліцейський хибно розцінив це посилання на відповідний підзаконний акт як відмову ОСОБА_4 від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, о 23 год. 00 хв. були зупинені та залучені свідки, які надали свої пояснення про те, що начебто вони були свідками відмови ОСОБА_4 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, хоча насправді ці свідки були зупинені поліцейськими на відстані щонайменше п'ятнадцяти метрів від автівки ОСОБА_4, в якій він і знаходився, і відтак фізично не могли не лише засвідчувати відмову ОСОБА_4 від огляду, якої не було, але й не бачили самого ОСОБА_4 Письмові пояснення свідків не містять посилань на реквізити документів, що посвідчують особу свідка, відтак неможливо з'ясувати чи дійсно саме ці особи давали ці пояснення, відтак виникає обґрунтований сумнів у достовірності цих доказів. В порушення ч. 1 ст. 266 КУпАП ОСОБА_4 після складення протоколу не було відсторонено від керування автомобілем.
Розглянувши матеріали справи в межах апеляційної скарги, враховуючи відмову ОСОБА_4 від допиту свідків, заслухавши пояснення ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції у відповідності зі ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП були повно, всебічно та об'єктивно встановлені фактичні обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, дана їм належна оцінка, керуючись законом суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення та письмовими поясненнями свідків.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про необхідність закриття провадження у справі є безпідставними та не підтверджені належними доказами.
Так, посилання ОСОБА_4 на те, що почервоніння очей, відсутність реакції зіниць очей на світло, яке працівник поліції в порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції сприйняв як ознаку наркотичного сп'яніння ОСОБА_4, є реакцією організму на косметичні засоби, а саме на студійний грим, що наносили ОСОБА_4 на роботі, не є підставами для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_4 притягається до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що він не розумів куди його запрошують та він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння спростовуються матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_4 при апеляційному розгляді справи, також в апеляційній скарзі він повідомив, що заявляв працівникові поліції про відсутність підстав для проведення вказаного огляду.
Невідсторонення працівниками поліції ОСОБА_4 від керування транспортним засобом при встановлених обставинах є лише неналежним виконанням ними своїх службових обов'язків і не може бути визнано обґрунтованою підставою для висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 складу правопорушення.
Суд першої інстанції, врахувавши положення ст. ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_4 стягнення, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування та закриття провадження у справі апеляційним переглядом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва О.А. Маліновський