Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1412/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач Мурашко С. І.
Іменем України
06.09.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Мурашка С.І.
суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.
за участі секретаря - Яковлєвої Ю.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року і
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила визначити їй додатковий строк у 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_5, який помер 08 грудня 2002 року у с. Кам'янече Новоархангельського району Кіровоградської області.
Зазначала, що 08 грудня 2002 року помер її батько ОСОБА_5 після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку розміром 4,26 га, яка розташована на території Кам'янецької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 021016.
Спадкоємцями першої черги по закону в рівних долях є вона та ОСОБА_3.
30 березня 2017 року вона звернулась в усній формі стосовно подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса, але їй було відмовлено у зв'язку із пропуском нею строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Строк на подання заяви пропустила в зв'язку з тим, що її обмежили у доступі до інформації та документів які б вказували на наявність спадкового майна після смерті її батька, а тому вона не змогла вчасно оформити документи на спадщину.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку із необґрунтованістю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.
Від ОСОБА_3 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі сторін, що відповідає положенням ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серія І-ОЛ № 234007 ОСОБА_5 помер 08 грудня 2002 року в с. Кам'янече Новоархангельського району Кіровоградської області (а.с.5).
Відповідно до копії свідоцтва про народження позивачки серії ІV-УР № 627383 вона народилася 13 березня 1962 року, її батьком є ОСОБА_5, а матір'ю є ОСОБА_6 (а.с.10).
Відповідно до копії довідки Кам'янецької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області від 31.01.2017 року №191 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав та був зареєстрований до дня смерті, 08 грудня 2002 року, в с. Кам'янече Новоархангельського району Кіровоградської області, за адресою: вул.Слави (Ворошилова), будинок № 87. В даному домоволодінні проживав сам. Кам'янецькою сільською радою заповіт від імені ОСОБА_5 не посвідчувався (а.с.6).
23.09.2016 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та надав відповідні документи і 23.09.2017 року йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
В листі приватним нотаріусом роз'яснено позивачу, що вона пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як проживання окремо від спадкодавця, необізнаність особи про наявність спадкового майна, спадкування майна іншим спадкоємцем за невідомих позивачці обставин.
Позивачці було відомо про смерть спадкодавця, а також, що після його смерті відкрилась спадщина, вона знала, що є спадкоємицею першої черги за законом і мала всі можливості вчасно реалізувати свої спадкові права та обов'язки.
Проте з висновками суду першої інстанції та підставами, з яких відмовлено в задоволенні позову погодитись неможна.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до свідоцтва про смерть, серія І-ОЛ № 234007, 08 грудня 2002 року помер батько позивачки ОСОБА_5 (а.с.5).
Із заяво перо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся його син, відповідач по справі ОСОБА_3, який 23.09.2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.32,54).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції неправильно розтлумачивпункти 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу 2003 року, необґрунтовано застосував правила книги шостої ЦК до спадкових правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року, та не врахував роз'яснення, які містяться в абз. 3 п. 1 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7.
Так, суд першої інстанції не звернув уваги, що на час відкриття спадщини, в період чинності ЦК УРСР, його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).
Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину.
ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.
Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.
При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
У випадку, коли особи прийняли спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном), але не оформили права на спадщину, обґрунтованою є відмова суду в задоволенні позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки в цьому випадку підстави для пред'явлення позову та спір з приводу спадщини відсутні.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини з підстав визначених Цивільним кодексом 2003 року, тоді як спадщина відкрилася в період дії Цивільного кодексу УРСР, до 01.07.2003 року, і відповідно до положень ст. 550 цього Кодексу суд може продовжити строк на прийняття спадщини, а не визначити додатковий строк.
При цьому, в разі звернення особи з позовом до суду про продовження строку на прийняття спадщини відповідно до положень ст.550 ЦК УРСР, суд повинен з'ясувати чи не вчинив спадкоємець дій, що свідчать про прийняття спадщини відповідно до положень ст.549 цього Кодексу.
Оскільки судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норма матеріального та процесуального права відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя С.І.Мурашко
Судді Л.М.Дьомич
ОСОБА_7