Справа №705/3406/17
2/705/1827/17
07 вересня 2017 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Мазуренко Ю.В. розглянувши позовну заяву представника позивача за дорученням центру з надання безоплатної допомоги ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОСОБА_3 - Україна», про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу,-
В серпні 2017 року представник позивача за дорученням центру з надання безоплатної допомоги ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Уманського міськрайонного суду з позовом про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. В якості відповідача в позові вказано: «…Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОСОБА_3 - Україна»…».
В позові ставиться питання:
«…1. Прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження.
2. Поновити мене ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді електромеханіка д/ш «Київська» ТОВ ««Компанія «ОСОБА_3 - Україна».
3. Стягнути з ТОВ «Компанія «ОСОБА_3 - Україна», ЄДРПОУ 38897944, на мою - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, користь невиплачену заробітну плату в розмірі - 22800 грн. 81 коп. (двадцять дві тисячі вісімсот грн.. вісімдесят одна коп.), відшкодування за не відбуту відпустку та середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 29.12.2016 року.
4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі незаконно звільненого, стягнення заборгованості по заробітній платі, а також присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць…»
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пред'явлена позовна заява ухвалою судді від 28 серпня 2017 року була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.
Так, в позовній заяві, щодо вимог про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулуне чітко викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Тому порушені вимоги п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України.
Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача,а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження,поштовий індекс,номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів,що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.
Також в позовній заяві, що стосується вище вказаних позовних вимог (з врахування особливостей предмету та підстав позову) не зазначені докази, які б підтверджували відповідні обставини (довідки з місяця роботи про нарахування заробітної плати, не визначені суми про стягнення яких йдеться в позові та немає посилань на підстави їх визначення, доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з відповідною юридичною особою (контракт), тощо). Тому порушені вимоги п.6 ст. 119 ЦПК України. При цьому мова йде лише про посилання на відповідні докази в тексті позовної заяви згідно з положеннями п. 6 ст. 119 ЦПК України: « … 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування..». Що стосується безпосереднього надання доказів, то позивач може їх подати у строки відповідно до положення ст. 130 ЦПК України.
Припинення трудового договору оформлюється виданням наказу (розпорядження) роботодавця, в якому вказується підстава припинення трудового договору в точній відповідності з формулюванням законодавства про працю і робиться посилання на певну статтю закону. Закінчення строку дії трудового договору як підставу припинення трудових правовідносин встановлено у п. 2 ст. 36 КЗпП України, про що зазначено у трудовій книжці позивача. Домовляючись про строк, сторони свідомо пов'язують із його закінченням можливість припинення трудових правовідносин. Тому припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи іншого волевиявлення працівника. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця залежить від особи працівника та підстав звільнення. Днем звільнення є останній день роботи працівника. Роботодавець зобов'язаний: а) провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку, довідки про роботу та заробітну плату, інші документи, передбачені трудовим законодавством (ст.ст. 47-49, 116 КЗпП).
Позивачем не було надано доказів з приводу того, чи він звертався до відповідача з вимогою про добровільне поновлення на попередньому місці роботи, стосовно видачі йому трудової книжки, проведення грошових виплат (заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, тощо).
Крім того, при подачі позовної заяви позивачем ставиться питання про відшкодування за невідбуту відпустку. Всі питання пов'язані з компенсацією невикористаних відпусток викладені в статті 83 Кодексу законів про працю (далі КЗпП) і статті 24 Закону України «Про відпустки». Враховуючи, що відповідно до частини першої ст. 5 Закону "Про відпустки" тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Постанові КМУ від 08.02.1995 р. №100. Тобто, прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник. Позивач не надав відомостей та розрахунків щодо невідбутої відпустки, не надав довідки з підприємства, на якому позивач працював, в якій було б вказано період часу, за який працівник не використав щорічну відпустку, загальну суму компенсації, тощо.
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок обчислення середньої заробітної плати) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Таким чином, обчислення середньої заробітної плати для розрахунку вихідної допомоги при звільненні провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулось звільнення. Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватись виходячи з виплат за 12 календарних місяців.
Для усунення цих недоліків судом був встановлений строк до 06 вересня 2017 року, які позивачем не виконані.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач у встановлений судом термін не виконає вимоги ст. 119, 120 ЦПК України і не усуне недоліки позовної заяви, то позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись ст. 121 ЦПК України, -
Позовну заяву представника позивача за дорученням центру з надання безоплатної допомоги ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОСОБА_3 - Україна», про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу визнати неподаною та повернути позивачеві.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ю.В. Мазуренко