Справа № 530/56/17 Номер провадження 11-кп/786/478/17Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
07 вересня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого ОСОБА_2
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтави матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 1 лютого 2017 року,-
Цим вироком :
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не одружений не працюючий, раніше неодноразово судимий: останній раз 15.08.2014 року за ст.ст. 309 ч.1, ст.71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі,-
визнаний винним та засуджений за ст. 395 КК України до 2 місяців арешту.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Зіньківського районного суду від 15.08.14 року і за сукупністю вироків, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що будучи звільненим 20.10.2016 року умовно - достроково згідно ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 12.10.2016 року на невідбутий строк покарання 1 рік 2 дні, перебуваючи під адміністративним наглядом, який встановлений вищевказаною ухвалою суду від 12.10.2016 року строком на 1 рік, а також маючи встановлені за рішенням суду обмеження:
-заборону виходу з будинку по місцю проживання з 21 год. до 5 год. наступного дня;
- заборону перебування у визначених місцях району - «Ресторан», «Бар», «Кафе» та інших закладах з метою придбання та розпиття спиртних напоїв;
-заборону виїжджати за межі адміністративного району в особистих та службових справах без дозволу органів поліції за місцем проживання;
-обов'язок з'являтися на реєстрацію до органів поліції за місцем проживання 1, 2, 3, 4 тижня кожного місяця,
всупереч встановленим обмеженням, та будучи належним чином ознайомленим з ними, з метою ухилення від адміністративного нагляду, без поважних причин та без дозволу посадових осіб Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУ Національної поліції в Полтавській області, 19.11.2016 року самовільно залишив своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та виїхав за межі м.Зіньків до с.Писарівка, Новосанжарського району, чим порушив встановлені умови перебування під адміністративним наглядом.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив дії, які виразилися у самовільному залишенні особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 395 КК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеність його вини у вчиненні злочину за який він засуджений, просить вирок суду щодо нього скасувати та пом'якшити покарання надавши можливість відбувати його на волі.
При цьому вказує, що місцевий суд не взяв до уваги, що перебуваючи під адміністративним наглядом він ніякого злочину не скоїв, а перебував у с. Писарівка Новосанжарського району у своєї цивільної дружини, яка потребувала медичної допомоги, там влаштувався на роботу і працівники поліції знали де він перебуває, оскільки їм про це повідомив його батько. При призначенні покарання просить обмежитись відбутим строком у місцях попереднього ув'язнення.
Інші учасники процесу вирок суду не оскаржили.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги, заперечення прокурора, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, ґрунтується на зібраних у справі доказах, які відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України судом першої інстанції не досліджувались і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються. Тому колегія суддів виходить з того, що було встановлено вироком місцевого суду.
У відповідності до зібраних по справі доказів, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані судом за ст. 395 КК України, як самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду і також в апеляційній скарзі апелянтом не оспорюється.
Відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене ОСОБА_7 покарання, яке обране з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу винного, який раніше неодноразово судимий, ніде не працює, його відношення до вчиненого, обставин, що пом'якшують покарання, зокрема визнання вини, щирого каяття та активого сприяння в розкритті злочину, враховано судом і обтяжуюючу вину обставину - рецидив злочинів. За таких обставин, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства із призначенням мінімального покарання, яке передбачено санкцією ст. 395 КК України.
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання, відповідає вимогам ст. 65 КПК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.
У відповідності до положень ч.5 ст. 72 КК України з врахуванням Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року, який набрав чинності 21.06.2017 року, ОСОБА_7 у строк відбування покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення із 1 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Керуючись ч.2 ст.376, статтями 404, 405 ,407, 418 КПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 1 лютого 2017 року щодо нього - без зміни.
В порядку ст.404 КПК України, згідно ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 1.02.2017 року по 20.06.2017 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4