05 вересня 2017 року
Справа №921/486/17-г/17
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Дружківська", м.Дружківка Донецької області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус", м.Тернопіль
про cтягнення 141477,36грн боргу,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Технічна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалася зважаючи на відсутність представників сторін.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Дружківська", м.Дружківка Донецької області, звернувся 12.08.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на описі вкладення у цінну поштову кореспонденцію) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус", м.Тернопіль, про cтягнення 141477,36грн боргу за товар - продукти харчування, поставлений на умовах дистрибуторської угоди №7/111-16 від 18.05.2016.
Ухвалою суду від 21.08.2017 порушено провадження у справі, в порядку підготовки справи до розгляду (ст.65 ГПК України) витребувано у сторін додаткові документи; судове засідання призначено на 05.09.2017.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, витребуваних судом документів не подали, будь-яких клопотань в порядку господарського процесуального законодавства не заявили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень (ухвали суду від 21.08.2017 про порушення провадження у справі).
Після судового засідання 05.09.2017 представником позивача кур'єрською поштою направлено на адресу суду додаткові документи згідно супровідного листа без номеру від 31.08.2017 (вх.№16707 від 06.09.2017), на виконання вимог суду.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.43 та ст.33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, зважаючи , що явка сторін в судовому засіданні 05.09.2017 не визнавалася судом обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено наступне.
18.05.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Дружківська", як Постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Апрус", як Дитрибутором, укладено дитрибуторську угоду №7/111-16 (далі - угода), з урахуванням Протоколу розбіжностей від 18.05.2016 відповідно до умов якої Постачальник зобов'язався власним транспортом поставити Дитрибутору, на його замовлення, оформлене в електронному вигляді та направлене на електронну пошту Постачальника, продукти харчування в асортименті (далі - товар) кількості та ціною, що визначені в накладних, котрі є невід'ємною частиною даної угоди, з правом продажу товару на території Тернопільської області, а Дистрибутор, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар протягом 21 календарного дня, з дня отримання товару (п.п.1.1, 1.3, 1.4, 1.5, 2.11, 2.12, 3.2 угоди).
Відповідно до п.10.1 угоди вона набирає сили з дня її підписання сторонами та діє до 31.12.2017.
28.11.2016 сторонами продовжено строк дії угоди до 31.12.2018, про що підписано Додаткову угоду до дистрибуторської угоди №7/111-16 від 18.05.2016.
Умовами укладеного договору (пункт 2.11) сторони визначили порядок проведення розрахунків за поставлений товар, згідно якого Дистрибутор зобов'язаний здійснити 100% оплату Товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару (див. протокол розбіжностей до угоди).
На виконання взятих на себе договірних зобов'язань згідно угоди від 18.05.2016 №7/111-16 товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Дружківська" на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус" в період з 10.10.2016 по 28.11.2016 поставлено відповідачу товар, на загальну суму 210312,10грн, що підтверджується підписаними представниками сторін без заперечень та скріпленими відтисками печаток товариств товарно-транспортними накладними, а також видатковими накладними №2926 від 10.10.2016 на суму 30915грн з строком оплати до 31.10.2016; №3050 від 17.10.2016 на суму 39742,56грн з строком оплати до 07.11.2016; №3177 від 21.10.2016 на суму 25889,10грн з строком оплати до 11.11.2016; №3372 від 01.11.2016 на суму 40754,28грн з строком оплати до 22.11.2016; №3526 від 07.11.2016 на суму 28780,66грн з строком оплати до 28.11.2016; №3807 від 18.11.2016 на суму 6690,30грн з строком оплати до 09.12.2016; №3527 від 07.11.2016 на суму 4388,40грн з строком оплати до 28.11.2016; №4001 від 28.11.2016 на суму 23195,34грн з строком оплати до 19.12.2016№3695 від 14.11.2016 на суму 7402,80грн з строком оплати до 05.12.2016; №3696 від 14.11.2016 на суму 561,60гн з строком оплати до 05.12.2016; №4002 від 28.11.2016 на суму 1991,76грн з строком оплати до 19.12.2016.
Факт отримання продукції підтверджується підписом відповідальної особи відповідача на накладних, засвідченим печаткою підприємства, та товарно-транспортних накладних №0710-5 від 10.10.2016, №1410-1 від 17.10.2016, №2010-1 від 21.10.2016, №3110-1 від 01.11.2016, №0411-2 від 07.11.2016, №0411-2 від 07.11.2016, №1111-4 від 14.11.2016, №1111-4 від 14.11.2016, №1711-1 від 18.11.2016, №2511-5 від 28.11.2016, №2511-5 від 28.11.2016, котрі знаходяться в матеріалах справи.
Як стверджує позивач, ТОВ "Кондитерська фабрика "Дружківська" свої зобов'язання по договору виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов'язання, не провівши повної оплати за отриманий товар. Станом на дату складання позовної заяви (09.08.2017) вартість поставленого товару оплачена частково в розмірі 305000грн, а також повернуто товару на загальну суму 17248,94грн (накладні на повернення товару №5 від 20.01.2017 на суму 1377грн по видатковій накладній №3807, №7 від 20.01.2017 на суму 7281,90грн до видаткової накладної №3372, №8 від 20.01.2017 на суму 3195,78 до видаткової накладної №2476, №9 від 20.01.2017 на суму 1181,40грн до видаткової накладної №2578, №10 від 20.01.2017 на суму 459грн до видаткової накладної №3372).
Матеріалами справи, зокрема, Актом звірки взаємних розрахунків від 16.06.2017, складеним по господарських операціях між сторонами за угодою за період з 01.10.2016 по 16.06.2017, підписаним обома сторонами станом на 16.06.2017, підтверджується, що за відповідачем рахувався борг з оплати вартості поставленого йому товару в сумі 141477,36грн.
Отже, матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем, як Постачальником, своїх зобов'язань за угодою щодо поставки Дистрибутору товару згідно замовлень.
Таким чином, доводи про те, що за відповідачем рахується борг в сумі 141477,36грн (253414,20грн підтверджено Актом звірки розрахунків боргу+210312,10грн вартості поставленого товару в період з 10.10.2016 по 28.11.2016 - 305000грн здійсненої оплати поставленого товару - 17248,94грн вартості повернутого товару) є підтвердженими документально.
В порядку досудового врегулювання даного спору, ТОВ "Кондитерська фабрика "Дружківська" звернулося до відповідача з претензією від 26.05.2017 про оплату 141477,36грн боргу на протязі 3-х днів з дати отримання претензії, котра, як стверджує позивач, залишена товариством з обмеженою відповідальністю "Апрус" без відповіді та задоволення.
Зважаючи на порушення майнових прав позивача на суму боргу (141477,36грн) ТОВ "Кондитерська фабрика "Дружківська" звернулося з позовом про примусове стягнення даної суми боргу.
Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про підставність заявленого позову, виходячи з такого.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, укладений між сторонами правочин підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст.526 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що Товар (продукти харчування) на загальну суму 815324,49 грн. був переданий відповідачу, але ним, в установлений дистрибуторською угодою строк, вартість купленого товару не сплачена в повній мірі, що є порушенням умов угоди №7/111-16 від 18.05.2016, ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судом, пунктом 2.11 угоди передбачено, що 100% оплата товару здійснюється Дистрибутором протягом 21 календарного дня, від дати отримання товару.
Таким чином, з урахуванням умов договору (п.2.11) відповідач повинен був здійснити розрахунок за видатковою накладною №2926 від 10.10.2016 (30915грн) до 31.10.2016, за видатковою накладною №3050 від 17.10.2016 (39742,56грн) до 07.11.2016, за видатковою накладною №3177 від 21.10.2016 (25889,10грн) до 11.11.2016, за видатковою накладною 3372 від 01.11.2016 (40754,28грн) до 22.11.2016, за видатковою накладною №3526 від 07.11.2016 (28780,66грн) до 28.11.2016; за видатковою накладною №3807 від 18.11.2016 (6690,30грн) до 09.12.2016; за видатковою накладною №3527 від 07.11.2016 (4388,40грн) до 28.11.2016, за видатковою накладною №4001 від 28.11.2016 (23195,34грн) до 19.12.2016, за видатковою накладною №3695 від 14.11.2016 (7402,80грн) до 05.12.2016, за видатковою накладною №3696 від 14.11.2016 (561,60грн) до 05.12.2016; за видатковою накладною №4002 від 28.11.2016 (1991,76грн) до 19.12.2016. Сплата коштів в сумі 253414,20грн за поставлений товар до 10.10.2016, станом на дату підписання Акту звірки розрахунків (16.06.2017) була прострочена відповідачем у справі.
Втім, як зазначалося вище, на виконання взятих договірних зобов'язань відповідачем проведено частково оплату товару на суму 305000грн та повернуто товару на суму 17248,94грн, а борг в сумі 141477,36грн (з урахуванням повернення) залишився не оплаченим, незважаючи на закінчення кінцевих строків проведення розрахунків за товар.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За даних обставин, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки, підтверджуються шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків, станом на 16.06.2017, а тому підлягають до задоволення.
Згідно ст.15 ЦК України порушене право товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Дружківська" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 141477,36грн боргу.
Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 509, 525-526, 530, 629, 691, 692, 712, 714 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193 ГК України, ст.ст.1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус" (м.Тернопіль, вул.Живова, 31, ідентифікаційний код 38201423) 141477(сто сорок одну тисячу чотириста сімдесят сім)грн 36коп боргу та 2122 (дві тисячі сто двадцять дві)грн 16коп. в повернення сплаченого судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Дружківська" (м.Дружківка Донецької області, вул.Соборна, 30, ідентифікаційний код 37251934).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя Н.О. Андрусик