ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.08.2017Справа №910/9482/17
За позовом Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради
до 1) Львівської обласної державної адміністрації;
2) Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя"
про визнання незаконними та скасування розпоряджень, припинення права, зобов'язання вчинити дії
Суддя Турчин С.О.
Представники учасників процесу:
від прокуратури: Винник О.О.
від позивача: Гнатів Б.А.
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: Петровський Ю.І.
Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної державної адміністрації (відповідач 1), Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" (відповідач 2), в якому просить суд:
визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя";
визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки";
припинити право громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" постійного користування земельною ділянкою по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові шляхом визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.10.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03:10:469:00001 кн.03-5;
витребувати в громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" (ідентифікаційний код юридичної особи 36670162) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради (ідентифікаційний код - 04055896) земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка :находиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, шляхом реєстрації права комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов'язання повернути вказане майно за актом приймання-передач власнику.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні розпорядження суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню через порушення встановленого законом порядку вилучення спірної земельної ділянки. Крім того, прокурор зазначає, що підставою для прийняття спірних розпоряджень стала постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі № 2а-7825/09/1370, водночас, вказана постанова скасована 28.10.2015. Таким чином, прокурор зазначає, що оскільки право розпорядження спірною земельною ділянкою належало Львівській міській раді, розпорядження про відчуження спірної земельної ділянки прийняті Львівською обласною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, то спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.
Також Заступником керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 разом з позовом подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9482/17, розгляд справи призначено на 18.07.2017.
17.07.2017 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач 2 просить припинити провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, а в іншій частині позовних вимог відмовити.
18.07.2017 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі.
18.07.2017 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли: клопотання про припинення провадження у справі; документи по справі; клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до п. 7 ст. 81-1 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Враховуючи те, що від відповідача 1 надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, при подальшому розгляді справи № 910/9482/17 здійснювалось фіксування судового процесу.
Клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог мотивоване наявністю рішенняГосподарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 30/266-55/39.
В судове засідання 18.07.2017 з'явились прокурор, представники позивача, відповідачів 1,2 та надали суду пояснення щодо обставин справи.
Представник відповідача 1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, а також не заперечив проти відкладення розгляду клопотання про припинення провадження у справі.
Присутні в судовому засіданні 18.07.2017 представники сторін не заперечили проти відкладення розгляду справи.
Судом відкладено розгляд клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі, а також подану прокурором разом з позовом заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.
Крім того представником відповідача 2 в судовому засіданні подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/9482/17 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 15.08.2017.
20.07.2017 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли уточнення до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
08.08.2017 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли заява про уточнення позовних вимог та додаткові письмові пояснення по справі.
В судове засідання 15.08.2017 з'явились прокурор, представники позивача, відповідача 2. Представник відповідача 1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Прокурор в судовому засіданні 15.08.2017 просив суд прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (№ (14-39) 3928 вих. - 17 від 03.08.2017), що надійшла до суду 08.08.2017.
Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, прокурор просить суд:
визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя";
визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки";
визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.10.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03:10:469:00001 кн.03-5;
зобов'язати громадську організацію інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Дослідивши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд встановив, що по своїй суті вказана заява є заявою про зміну предмету позовних вимог, відповідає приписам ст. 22 ГПК України, а тому, приймається судом до розгляду.
Також прокурор та представник позивача надали суду пояснення по суті позовних вимог, підтримали позовні вимоги, викладені у заяві про зміну предмету позову та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача 2 заперечив проти позовних вимоги та надав пояснення стосовно своїх заперечень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 розгляд справи відкладено на 31.08.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
23.08.2017 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позову заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
28.08.2017 від прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі щодо правонаступників особи, якою видано державний акт та щодо предмету та підстав позову у справ № 30/266-55/39.
31.08.2017 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 31.08.2017 прокурор та позивач підтримали позовні вимоги та клопотання про забезпечення позову, просили суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, а також задовольнити клопотання про забезпечення позову з урахуванням додаткових пояснень. Крім того, прокурором подано заяву про те, що у п. 4 прохальної частини позовної заяви, з урахуванням заяви про зміну предмету, допущено технічну помилку при зазначені дати видачі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, а тому прокурор просив вважати вірною дату видачі Державного акту - 23.03.2010.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 31.08.2017 проти задоволення позовних вимог та проти задоволення клопотання про забезпечення позову заперечив, просив суд розглянути та задовольнити клопотання про припинення провадження в частині.
Представник відповідача 1 в судове засідання 31.08.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
В судовому засіданні 31.08.2017 розглянувши заяву прокуратури про забезпечення позову, суд відмовив в її задоволенні, з огляду на наступне.
Так, у своїй заяві, з урахуванням уточнень від 17.07.2017 № (14-39) 3621, заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 просить забезпечити позов шляхом заборони Львівській обласній державній адміністрації, Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя": вчиняти дії, пов'язані з розповсюдженням та використанням земельної ділянки площею 2,4000 га, розміщеної за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, кадастровий номер: 4610137200:05:009:0056; отримання проектної документації на будівництво, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, отримання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.
У відповідності до ст. 66 ГПК Украйни, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно із ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Положеннями пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33-34 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що прокурором не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, посилання прокурора на порушення діючого законодавства, допущені при прийнятті оскаржуваних розпоряджень не є такими обставинами, які можуть бути підставою для вжиття заходів до забезпечення позову. Більше того, наявність або відсутність порушень діючого законодавства встановлюється під час вирішення спору, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури про забезпечення позову.
В судовому засіданні 31.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя», надано дозвіл громадській організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення центу соціальної реабілітації інвалідів та соціально доступного житла для них площею 2,40 га земель житлової і громадської забудови у м. Львів, по вул. Медової Печери, 71.
Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.2010 № 172/0/5-10 «Про передачу в постійне користування земельної ділянки», Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" надано у постійне користування земельну ділянку під розміщення центру соціальної реабілітації інвалідів та соціально доступного житла для них площею 2,4000 га із категорії земель громадської та житлової забудови у м. Львові на вул. Медової Печери, 71.
В подальшому, на підставі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 172/0/5-10 від 01.03.2010, Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.2010 року, серія ЯЯ № 180238.
Зазначений державний Державний акт підписано в.о. голови Львівської обласної державної адміністрації С.Таратутою та заступником начальника управління Держкомзему у місті Львів О.Доброю, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03:10:469:00001кн.03-5.
Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 вважає, що зазначені розпорядження суперечать вимогам чинного земельного законодавства та підлягають скасуванню через порушення вставленого законом порядку вилучення спірної земельної ділянки у постійного користувача, а виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою визнанню недійсним.
При цьому, прокурор зазначає, що земельна ділянка по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові перебуває в межах населеного пункту, будь-які докази щодо віднесення такої ділянки до державної власності відсутні, а тому лише Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, наділена правом розпоряджатися спірною земельною ділянкою.
Крім того, прокурор посилається на те, що однією із підстав для прийняття спірних розпоряджень стала постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі № 2а-7825/09/1370, якою задоволено адміністративний позов Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" до Львівської обласної державної адміністрації та визнано неправомірними дії Львівської обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні у постійне користування земельної ділянки площею 2,4 га у м. Львові по вул.. Медової Печери, 71. Водночас, прокурор зазначає, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.
Також прокурором заявлено вимогу про повернення спірної земельної ділянки з посиланням на те, що право розпорядження спірною земельною ділянкою належало Львівській міській раді, розпорядження про відчуження спірної земельної ділянки, яка перебувала в комунальній власності, прийняті Львівською обласною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою власником, а саме територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, не вчинялось. В заяві про уточнення позовних вимог прокурором зазначено, що вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку, є похідною від основних вимог про визнання недійсними розпоряджень.
Враховуючи вищенаведені обставини, прокурором в інтересах держави в особі Львівської міської ради заявлено позов (з урахуванням заяви про зміну предмету та виправленої описки, допущеної в прохальній частині позовної заяви) про:
визнання незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя";
визнання незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки";
визнання недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.03.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03:10:469:00001 кн.03-5;
зобов'язання громадську організацію інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71.
При цьому, статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 29 ГПК України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України), із врахуванням того, що, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради обґрунтоване тим, що Львівська міська рада неналежним чином здійснює захист своїх порушених прав та інтересів. Також, прокурор зазначає, що необхідність звернення прокурора з позовом пов'язана з тим, що Львівською обласною державною адміністрацією здійснено розпорядження землями комунальної власності, чим порушено встановлений законодавством порядок відведення земельних ділянок та права територіальної громади міста Львова.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у частині позовних вимог та припинення провадження в частині, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатам. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Положеннями ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень)).
Так, однією із позовних вимог є визнання незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя".
Однак, суд зазначає, що розпорядження обласної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, за своєю правовою природою є індивідуальними актами застосування норм права (правозастосовчими актами індивідуальної дії), який за юридичними наслідками належать до правоконстатуючих актів (констатує факт надання згоди на розробку проекту), є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям, внаслідок його виконання. Скасування такого акту не забезпечує захисту порушеного права власника майна.
Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.
Отже, у справі, що розглядається, розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя", є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя", яке є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке розпорядження вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків ні для власників, ні для користувачів земельної ділянки.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Як встановлено судом, в подальшому, Львівською обласною адміністрацією прийнято розпорядження № 172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, а відтак визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 не призведе до захисту та поновлення прав позивача, які на його думку, порушені.
Отже, з урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя".
Щодо вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.03.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03:10:469:00001 кн.03-5, то суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи відповідачами заявлені клопотання про припинення провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог.
Вказані клопотання обґрунтовані тим, що є рішення господарського суду,який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.
Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
Судом встановлено, що Львівська міська рада зверталася до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, Управління Державного комітету з земельних ресурсів у місті Львові, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Громадська організація інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя", про визнання незаконним та скасування розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.10. № 172/0/5-10 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки"; скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.10. № 03:10:469:00001 кн.03-5, серія ЯЯ № 180238 (справа № 30/266-55/39).
Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 30/266-55/39, Львівська міська рада зазначала, що розпорядження від 01.03.2010 року № 172/0/5-10 є незаконним, таким, що прийняте головою Львівської облдержадміністрації з перевищенням повноважень, визначених чинним законодавством України, і підлягає скасуванню. Також, міська рада вважала Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою незаконним та таким, що підлягає обов'язковому скасуванню, виходячи з того, що земельна ділянка по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові перебуває у власності територіальної громади м. Львова, від імені та в інтересах якої діє Львівська міська рада, у зв'язку з чим лише міська рада, як орган місцевого самоврядування, до повноважень якого належить розпорядження землями комунальної власності, вправі вирішувати питання передачі в постійне користування вказаної земельної ділянки. На думку Львівської міської ради, видавши розпорядження від 01.03.2010 року № 172/0/5-10, голова облдержадміністрації розпорядився землями комунальної власності, чим грубо порушив право територіальної громади, як власника земельної ділянки. Крім того, позивач у справі № 30/266-55/39 зазначав, що Львівською міською радою не приймалося рішення стосовно передачі Львівській обласній державній адміністрації повноважень щодо управління майном територіальної громади м. Львова чи передачі земельної ділянки по вул. Медової Печери, 71 з комунальної у державну власність.
З огляду на викладене, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.2010 № 172/0/5-10 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та скасувати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.2010р. № 03:10:469:00001кн.03-5, серія ЯЯ № 180238.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/266-55/39, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012, у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради відмовлено у повному обсязі.
Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Таким чином, одним і тим же предметом позову Львівської міської ради у даній справі та у справі № 30/266-55/39 є визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та визнання недійсним (скасування) Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.10.2010.
Так само, одними і тими ж підставами позовних вимог у даній справі та у справі №30/266-55/39 є та обставина, що , по-перше, земельна ділянка по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові перебуває в межах населеного пункту, будь-які докази щодо віднесення такої ділянки до державної власності відсутні, то лише Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, наділена правом розпоряджатися спірною земельною ділянкою; по-друге, право розпорядження спірною земельною ділянкою належало Львівській міській раді, розпорядження про відчуження спірної земельної ділянки, яка перебувала в комунальній власності, прийняті Львівською обласною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою власником, а саме територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради не вчинялось. Крім того, як у даній справі, так і у справі №30/266-55/39 вимога про визнання недійсним (скасування) Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.10.2010, заявлена як похідна вимога від визнання недійсним та скасування розпорядження № 172/0/5-10 від 01.03.2010.
При цьому, суд зазначає, що як у даній справі, так і у справі №30/266-55/39, зазначені вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження № 172/0/5-10 від 01.03.2010 та про визнання недійсним (скасування) Державного акту серії ЯЯ № 180238 від 23.10.2010 заявлені одним і тим же позивачем - Львівською міською радою, до одного і того ж відповідача - Львівської обласної державної адміністрації.
За таких обставин, враховуючи наявність рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/266-55/39, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012, беручи до уваги, що Господарський суд міста Києва вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 172/0/5-10 від 01.03.2010 «Про передачу в постійне користування земельної ділянки» та про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.03.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03:10:469:00001 кн. 03-5.
При цьому, суд зазначає, що посилання прокурора та позивача у судовому засіданні 31.08.2017 як на підставу позовних вимог на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016 у справі № 2а-7825/09/1370, не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.
Так, як встановлено судом, у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/266-55/39 крім іншого зазначено, що компетенція Львівської облдержадміністрації по розпорядженню земельною ділянкою по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові була встановлена Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року у справі № 2а-7825/08/1370.
В той же час, як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.
Суд зазначає, що скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 не може бути підставою для подання нового позову, а, відповідно до п. 4 ч. 2. ст. 112 Господарського процесуального кодексу України може бути підставою для перегляду рішення у справі №30/266-55/39 за нововиявленими обставинами.
Також прокурором заявлено вимогу про зобов'язання громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71.
Вказана вимога заявлена як похідна від вимог про визнання недійсним та скасування розпоряджень та визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.2010 року, серія ЯЯ № 180238.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, судове рішення у справі №30/266-55/39 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.
Як встановлено судом вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/266-55/39 у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.2010. № 172/0/5-10 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та про скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.10. № 03:10:469:00001 кн.03-5, серія ЯЯ № 180238 відмовлено.
Оскільки вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку заявлена як похідна від вимог про визнання недійсним та скасування розпоряджень від 01.03.2010. № 172/0/5-10, № 22/0/5-10 від 26.01.2010 та визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.2010 року, серія ЯЯ № 180238, у задоволенні яких судом у даній справі та у справі №30/266-55/39, відмовлено, то суд також відмовляє і у задоволенні вимоги про зобов'язання громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71.
При цьому, суд зазначає, що у разі перегляду рішення у справі №30/266-55/39 за нововиявленими обставинами, позивач та прокурор не позбавлені можливості звернутися до суду із заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.
Щодо поданого відповідачем 2 клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про визнання незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" та про зобов'язання повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.
Враховуючи те, що судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" та про зобов'язання повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71 та необґрунтованість позовних вимог, то позов в цій частині не підлягає задоволенню саме з вказаних підстав, а тому заявлена відповідачем 2 заява про застосування позовної давності розгляду не підлягає.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 172/0/5-10 від 01.03.2010 «Про передачу в постійне користування земельної ділянки» та про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.03.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03:10:469:00001 кн. 03-5 та відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" та зобов'язання громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71.
Щодо розподілу судового збору, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Оскільки, прокурором не заявлено про повернення судового збору, то сплачений судовий збір за частину позовних вимог, провадження в яких припинено, не повертається. Водночас прокурор не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення частини судового збору, сплаченого за позовні вимоги, провадження в яких припинено.
Враховуючи, що в задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено, судовий збір покладається на прокуратуру.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 172/0/5-10 від 01.03.2010 «Про передачу в постійне користування земельної ділянки» та про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) площею 2,4000 га серії ЯЯ № 180238 від 23.03.2010, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03:10:469:00001 кн. 03-5.
В іншій частині позовних вимог, а саме про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" та про зобов'язання Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 та площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2017.
Суддя С.О. Турчин