ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.09.2017Справа №910/11401/17
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»
про здійснення страхового відшкодування в розмірі 63866,02 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Солодовнік М.В., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (далі - відповідач) про здійснення страхового відшкодування в розмірі 63866,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 008772 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11401/17, розгляд справи призначено на 04.09.2017.
27.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація.
30.08.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
31.08.2017 представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
04.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті на користь позивача, і зазначає, що згідно з п. 1.1 наданого позивачем Додаткового договору № 2 про пролонгацію на наступний період страхування до Договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 008772 від 15.01.2014 від 11.01.2016 страхова сума за вказаний Договором страхування встановлена в розмірі 227 938,00 грн. Проте, з наданого позивачем Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № 7028 від 27.02.2017, а саме п. 4.3 розділу 4 вбачається, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля становить 262 110,64 грн. А тому, зважаючи на те, що позивачем не надано жодного платіжного документа, який би підтверджував факт доплати страхового платежу за Договором АС № 008772 у зв'язку зі збільшенням ринкової вартості застрахованого автомобіля, то страхова сума за вказаним Договором становить лише частку вартості застрахованого автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1, дана частка становить 86,96 % дійсної ринкової вартості транспортного засобу. Такий же порядок виплати страхового відшкодування передбачений п. 9.13 Договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 008772 від 15.01.2014, в якому зазначено, що у разі коли страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого транспортного засобу на дату укладення цього Договору, страхове відшкодування виплачується в такій же частці від визначених за страховим випадком збитків. Відтак, розрахунок суми страхового відшкодування із застосуванням пропорційності відповідно до Закону України «Про страхування» та Договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 008772 від 15.01.2014 складає 66 145,40 х 86,96 % = 57 520,04 грн. Крім того, згідно наданого позивачем розрахунку суми страхового відшкодування, франшиза за Договором добровільного страхування наземного транспорту АС № 008772 від 15.01.2014 становить 2 279,38 грн., а за полісом АЕ/9842886 - 1 000 грн., а тому, сума страхового відшкодування, яка може бути стягнута з відповідача становить 54 240,66 грн.
У судове засідання 04.09.2017 представник позивача з'явився та подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Дослідивши у судовому засіданні 04.09.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Так, відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до розгляду.
Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є сума страхового відшкодування у розмірі 62 866,02 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 04.09.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву зазначив, що у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника відповідача в судове засідання, що призначене на 04.09.2017, розгляд справи просив проводити за відсутності представника відповідача.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 04.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
15.01.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 008772 (далі - Договір добровільного страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є ПАТ «Укрсоцбанк».
Строк дії договору встановлено з 16.01.2014 по 15.01.2019.
11.01.2016 між страховиком та страхувальником було укладено Додатковий договір № 2 про пролонгацію на наступний період страхування Договору добровільного страхування, відповідно до пункту 1 якого, на підставі письмово погодження ПАТ «Укрсоцбанк» домовились внести наступні зміни на період страхування, що починається з 16.01.2016 по 15.01.2017, зокрема змінити страхову суму на період страхування відповідно та на підставі зміни дійсної вартості ТЗ порівняно зі страховою сумою, визначеною в спеціальній частині основного договору та встановити її у розмірі 227 938 грн.
Відповідно до п. 9.6.1 Договору добровільного страхування у разі пошкодження ТЗ (ДО) внаслідок страхових ризиків ДТП, ПДТО, пожежа, стихійні лиха та ВП, (крім випадку конструктивної повної загибелі ТЗ та/або ДО) страхове відшкодування (СВ) визначається за формулою: СВ=З-Ф, де З - розмір прямого матеріального збитку, який дорівнює вартості ремонтно-відновлювальних робіт, Ф- розмір безумовної франшизи, визначеної Договором.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
10.01.2017 о 15 год. 10 хв., ОСОБА_5, по пр. С.Бандери, 36 в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, рухаючись у крайній лівій смузі не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_1, що призвело до пошкодження автомобілів, чим ОСОБА_5 порушив п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 3/756/672/17 встановлено порушення ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.
Згідно з рахунком № КМдС-0004053 від 03.03.2017, виставленим власнику застрахованого транспортного засобу ТОВ «ВіДі-Край Моторз» (СТО), вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 65 893,40 грн.
Також, 15.02.2017 ТОВ «ВіДі-Край Моторз» (СТО) було виставлено рахунок на суму 252 грн.
Статтею 988 Цивільного кодексу України визначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".
Позивач з урахуванням умов Договору, склав страховий акт № КР-012040 Регрес від 14.03.2017, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 63 866,02 грн.
На підставі складеного страхового акту № КР-012040 Регрес від 14.03.2017 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 63 866,02 грн. на рахунок ТОВ «ВіДі-Край Моторз» (СТО), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 793 від 20.03.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» у своїй позовній заяві, з метою врегулювання спору, на адресу ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» позивачем було направлено Заяву про страхове відшкодування вих. № 15/04/8.04/104-17 від 18.04.2017, відповіді на яку відповідач не надав.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
З урахуванням наведеного, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_5
Доказів того, що ОСОБА_5 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що дана особа керувала вказаним транспортним засобом на законних підставах.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, відшкодовується ним як законним володільцем цього транспортного засобу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_5 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АЕ/9842886, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_5 експлуатував автомобіль марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом №АЕ/9842886 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (63 866,02 грн.); визначені полісом №АЕ/9842886 розміри лімітів відповідальності (100 000,00 грн.) та франшизи (1 000,00 грн.), а також, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 62 866,02 грн.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
В свою чергу, заперечення відповідача проти розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті на користь позивача, із зазначення необхідності урахування дійсної (ринкової) вартості пошкодженого транспортного засобу визначеного саме умовами Договору, до уваги не беруться, оскільки у даному випадку мало місце саме ДТП, а отже за умовами Договору добровільного страхування розмір страхового відшкодування не визначається шляхом вирахування певної частки дійсної вартості застраховано транспортного засобу, а визначається за формулою: СВ=З-Ф, де З - розмір прямого матеріального збитку, який дорівнює вартості ремонтно-відновлювальних робіт, Ф- розмір безумовної франшизи, визначеної Договором.
Крім того, як вбачається з розрахунку страхового відшкодування (долучений позивачем до позовної заяви) позивач здійснював розрахунок страхового відшкодування саме від страхової суми, зазначеної у Додатковому договорі № 2 про пролонгацію на наступний період страхування від 11.01.2016 до Договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 008772 від 15.01.2014, що становить 227938,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 119; ідентифікаційний код: 35265086) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 56; ідентифікаційний код: 35429675) страхове відшкодування в розмірі 62 866 (шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.09.2017.
Суддя О.А. Грєхова