ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.09.2017Справа № 34/559
За скаргою Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві
у справі № 34/559
за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі управління Центрального територіального командування НОМЕР_1 МВС України
до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» та Дочірнього підприємства "Газопостачальна компанія"
третя особа: Військова частина №3054 ВВ МВС України
про стягнення 1 079 980,74 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники учасників судового процесу:
від стягувача: не з'явився;
від боржника - 1 (скаржника): Зубар О.В., за довіреністю;
від боржника - 2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
від ДВС: Мороз Л.Є., за довіреністю;
від прокуратури: не з'явився.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2003 у справі №34/559 позов задоволено, зокрема, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 1079680,74 грн. заборгованості.
16.02.2004 року на виконання зазначеного рішення суду видано відповідний наказ.
20.06.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» було подано скаргу на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2017, справу № 34/559 передано для розгляду скарги на дії ДВС судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017 скарга ПАТ «Укргазвидобування» була прийнята до розгляду, розгляд скарги призначено на 24.07.2017.
У судове засідання 24.07.2017 представник скаржника з'явився, інші учасники судового процесу не з'явились.
Враховуючи неявку представників прокуратури, стягувача, боржника - 1, ДВС та третьої особи у судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням ДВС вимог ухвали суду, розгляд скарги було відкладено на 04.09.2017.
У судове засідання 04.09.2017 представник скаржника (боржник - 1) з'явився, надав усні пояснення, скаргу підтримав в повному обсязі.
Представник ДВС з'явився, подав клопотання про долучення копії матеріалів виконавчого провадження до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті скарги, проти скарги заперечив.
Стягувач, боржник - 2, третя особа та прокуратура явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також беручи до уваги те, що всіх учасників процесу повідомлено про дату, час і місце розгляду справи належним чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
У відповідності до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
У силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2003 у справі №34/559 позов задоволено, зокрема, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 1079680,74 грн. заборгованості.
16.02.2004 року на виконання зазначеного рішення суду видано відповідний наказ.
18.02.2004 військовий прокурор Південного регіону України звернувся до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.
15.03.2004 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 1676/4 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 34/559 від 16.02.2004.
15.03.2004 державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.
Також, 15.03.2004 було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 1676/4 у зведене виконавче провадження № 652/4.
21.01.2011 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову у виконавчому провадженні № 6577706 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.
12.04.2013 було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.
В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 було замінено сторону (боржника) у справі №34/559: з ДК «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код 30019775) на правонаступника Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код 30019775).
Надалі, 26.04.2017 згідно платіжного доручення № 1103 боржником - 2 було перераховано Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві грошові кошти в розмірі 1 079 680,74 грн. на виконання наказу № 34/559 у виконавчому провадженні № 6577706.
11.05.2017 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
Також, 11.05.2017 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Як зазначає боржник у скарзі, з моменту відкриття виконавчого провадження та на момент реорганізації ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (27.12.2012) заходи примусового виконання рішень не здійснювались, а отже правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору за Законом № 606 були відсутні.
При цьому, заміна вибулої сторони правонаступником у виконавчому провадженні здійснюється за постановою державного виконавця на підставі ухвали суду. Таким чином, ПАТ «Укргазвидобування» мало стати стороною виконавчого провадження з моменту винесення державним виконавцем постанови про заміну сторони виконавчого провадження.
В свою чергу, погашення заборгованості за наказом відбулось до заміни сторони боржника виконавчого провадження, а відтак на момент заміни вибулої сторони боржника заборгованість за наказом була погашена.
Таким чином, оскільки у ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» був відсутній обов'язок щодо сплати виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 6577706 відповідно до норм Закону № 606, то такий обов'язок не може виникнути і у правонаступника за умови добровільного фактичного виконання рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом до вступу його у виконавче провадження, а тому дії Шевченківського РВДВС у м. Київ ГТУЮ у м. Києві з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.05.2017 у ВП № 6577706 підлягають визнанню незаконними, а постанова про стягнення виконавчого збору від 11.05.2017 підлягає визнанню недійсною.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Суд, при розгляді даної скарги, вважає за необхідне застосовувати положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла станом на 11.05.2017, оскільки саме 11.05.2017 винесена оскаржувана постанова, що також узгоджується з прикінцевими та перехідними положеннями, відповідно до яких, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу ст. 19 названого Закону сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, з присів означено Закону вбачається, що стягнення виконавчого збору ставиться в залежність саме від фактично стягнутої або повернутої стягувачу суми за виконавчим документом, та відповідно з означених приписів не вбачається, що виконавчий збір стягується в залежності від вчинення державним виконавцем тих чи інших заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Відтак, доводи скаржника про те, що з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження органом ДВС не вчинялось жодного заходу, спрямованого на примусове виконання рішення суду, в зв'язку з чим на думку скаржника є очевидна безпідставність винесення оскаржуваної постанови та її незаконність, не приймаються судом до уваги, оскільки за приписами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» прямо визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично повернута стягувачу за виконавчим документом, в свою чергу, платіжним дорученням № 1103 боржником - 2 було перераховано саме Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві грошові кошти в розмірі 1 079 680,74 грн. на виконання наказу № 34/559 у виконавчому провадженні № 6577706, та в свою чергу в подальшому, вже саме відділом ДВС перераховано борг стягувачу.
Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 13.06.2012 р. № 360-р, Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 18.07.2012 р. № 529 внаслідок реорганізації шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Відповідно до пункту 1.2. Статуту, зареєстрованого державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 27.12.2012 р. за № 10741030001044263, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є правонаступником майнових та немайнових прав і обов'язків Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
В зв'язку з закінченням реорганізації, 12.04.2013 було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження, в свою чергу постанова про стягнення виконавчого збору була винесена 11.05.2017, тобто зі спливом трьох років від винесення постанови про поновлення виконавчого провадження.
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження звернення боржника із обґрунтованими заявами про відкладення виконавчих дій чи вчинення інших дій з метою виконання рішення суду та відповідно наказу протягом майже трьох років.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні господарський суд залучає у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження” у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відтак, заміна боржника його правонаступником не свідчить про наявність обставин які б свідчили про відсутність обов'язку для нового боржника сплатити суму виконавчого збору у виконавчому провадження.
При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України" зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Моргуненко проти України" від 06.09.2007 наголошено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.
Отже у зв'язку з відсутністю обставин, які б перешкоджали боржнику дізнатись про стан відомого йому судового провадження, а відтак і виконати постанову ДВС у встановлений законом строк, з урахуванням того, що боржник брав участь у засіданнях суду та був обізнаний про результати розгляду справи по суті та з урахуванням тривалого часу протягом якого тривало виконавче провадження.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що державним виконавцем було правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, що підтверджується наявними матеріалами виконавчого провадження № 6577706, без порушення порядку вчинення виконавчих дій, а тому скарга Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відхилити.
Суддя О.А. Грєхова