ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05 вересня 2017 р. Справа № 909/492/13
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк Олександри Вікторівни
секретар судового засідання Масловський А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" б/н від 17.07.17 (вх.№7650/17 від 19.07.17)
на дії Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у справі
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (вул.Новокостянтинівська, 4-А, Оболонський район, м. Київ, 04080)
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(вул.Чорновола,2, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область,77351)
про стягнення заборгованості в сумі 138589 грн 71 коп, з яких 110973 грн 73 коп - основний борг, 18517 грн 83 коп - пеня, 1825 грн 88 коп - штраф, 6552 грн 95 коп - 3 % річних та 719 грн 33 коп - інфляційні втрати
за участю представників:
від позивача (скаржника) - ОСОБА_2 - представник (довіреність від 12.07.17, паспорт серія КС №841133, виданий Шевченківським РВ ЛМУ РУМВС України в Львівській області 19.11.11);
від відповідача - представник не з'явився;
від Калуського міськрайонного ВДВС - представник не з'явився.
ВСТАНОВИВ: рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.13 стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ромстал Україна" 118219 грн 69 коп заборгованості, з яких 110973, 73 гривень - основний борг, 6530, 01 гривень - 3 % річних та 715, 95 гривень - інфляційних втрат, а також 2364, 39 грн сплаченого судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 1825, 88 гривень, пені в розмірі 18517, 83 гривень, 22, 94 гривень - 3 % річних та 3, 38 інфляційних втрат - відмовлено.
На виконання рішення видано наказ №881 від 23.07.13 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ромстал Україна" - 118219 грн 69 коп заборгованості та 2364 грн 39 коп судового збору.
19.07.17 до господарського суду від ТОВ "Ромстал Україна" надійшла скарга на дії державного виконавця Калуського міськрайонного ВДВС ГТУ юстиції в Івано-Франківській області б/н від 17.07.17 (вх.№7650/17), яку ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.17 призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.07.17.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.17 розгляд скарги відкладено на 05.09.17.
Представник Калуського міськрайонного ВДВС в судове засідання повторно не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розглядускарги - ухвалою суду від 31.07.17.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення її по суті.
Розглянувши наявні матеріали скарги, заслухавши представника скаржника, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
За змістом ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Приписами ст. 18 Закону унормовано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із ст. 74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як вбачається з матеріалів скарги, Калуським міськрайонним ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області було відкрито виконавче провадження № 47316447 з виконання наказу № 881 господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.13 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ромстал Україна" 118219 грн 69 коп заборгованості, з яких 110973, 73 гривень - основний борг, 6530, 01 гривень - 3 % річних та 715, 95 гривень - інфляційних втрат, а також 2364, 39 грн судового збору.
Постановою Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 30.06.16 виконавчий документ повернуто ТОВ "Ромстал Україна" на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону № 606-14), в зв'язку з відсутністю коштів та майна у боржника - фізичної особи.
При цьому, стягувачу роз'яснено про можливість повторного пред'явлення наказу до виконання в строк до 30.06.17.
Після повторного пред'явлення наказу господарського суду Івано-Франківської області № 881 від 23.07.13 до виконання, державним виконавцем Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 22.06.17 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання в зв'язку з відсутністю дати народження боржника з посиланням на п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження - сукупність дій , що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами.
Виконавче провадження, згідно статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", здійснюється, зокрема, з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Вимоги до виконавчого документа містяться у статті 4 вказаного Закону.
Так, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено випадки, коли виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.
Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів скарги, підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання стало те, що в наказі господарського суду Івано-Франківської області області від 23.07.13 №881 у справі №909/492/13 не зазначено дату народження боржника.
З виконавчого документу вбачається, що боржником являється фізична особа-підприємець ОСОБА_1.
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Як передбачено статтею 24 Цивільного кодексу України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Поняття юридичної особи викладене у статті 80 зазначеного Кодексу, зокрема, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
В свою чергу, відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 1 ст.58 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, зазначеному законом.
Таким чином, законодавством визначено відмінність між поняттям "фізична особа" та "фізична особа-підприємець".
Наведене відповідає припису ст. 128 ГК України, згідно з якою одним з учасників господарських відносин визнається громадянин України за умови його державної реєстрації як підприємця без створення юридичної особи. Тобто, фізична особа з моменту реєстрації як фізична особа-підприємець в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", набуває особливого статусу - статусу суб'єкта господарювання та може здійснювати господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), нести відповідальність за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України до боржника, який є фізичною особою - підприємцем мають бути застосовані положення про юридичну особу, а отже зазначати дату його народження є недоречним.
Слід зазначити, що в силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону №1404- VІІІ вимоги щодо зазначення дати народження боржника стосуються виключно фізичної особи.
Згідно ж з наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.13 №881, виданим на примусове виконання рішення суду у справі у справі №909/492/13, боржником є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, а не фізична особа ОСОБА_1, як вказано у повідомленні державного виконавця від 22.06.17.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.13 №881 у справі №909/492/13 містить повне найменування стягувача та ім'я (прізвище, власне ім'я та по-батькові) боржника, їхні адреси, ідентифікаційний код стягувача та реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків боржника.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавчий документ від 23.07.13 №881 у справі №909/492/13 містить всі необхідні реквізити, передбачені вимогами статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також необхідні відомості, які ідентифікують боржника, як суб'єкта господарювання.
З огляду на наведене вище, зважаючи на те, що боржник у справі, за результатами розгляду якої Господарським судом Івано-Франківської області було видано наказ про примусове виконання рішення від 23.07.13 №881, наділений особливим статусом суб'єкта господарювання та виступає в якості фізичної особи - підприємця, а не в якості фізичної особи - громадянина, суд вважає, що повідомлення державного виконавця від 22.06.17 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання оформлено державним виконавцем всупереч норм Закону України "Про виконавче провадження" та порушує права стягувача щодо обов'язковості виконання рішень, тобто дії державного виконавця є незаконними.
Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вимога скаржника (стягувача) щодо зобов'язання Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області відкрити виконавче провадження згідно наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.13 №881 у справі №909/492/13 є передчасною, оскільки орган ДВС здійснює виконання рішення суду на підставі наказу, який має бути пред'явлено стягувачем до виконання. Відтак, в даній частині суд скаргу відхиляє.
З урахуванням вищезазначеного, скарга на дії Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області підлягає задоволенню частково.
Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст.22, 86, 33, 34, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" б/н від 17.07.17 (вх.№7650/17 від 19.07.17) на дії Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області щодо повернення стягувачу без прийняття виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.13 №881 у справі №909/492/13.
Скасувати повідомлення головного державного виконавця Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 22.06.17 про повернення виконавчого документа стягувачу (ТОВ "Ромстал" 32346937) без прийняття до виконання.
В решті вимог скарги відмовити.
Суддя Рочняк О.В.