21.08.2017 Справа № 904/6890/17
За позовом Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Комунального закладу "Криворізька міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 532 758 грн. 86 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. №2 від 06.01.2017р.;
від відповідача: ОСОБА_2, дов .№б/н від 07.08.2017р.
Комунальна установа "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" звернулася до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Комунального закладу "Криворізька міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради" заборгованість в розмірі 532 758 грн. 86 коп., з яких: 263 692 грн. 39 коп. - сума основного боргу, 246 671 грн. 41 коп. - інфляційні втрати, 22 395 грн. 06 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору «Про відшкодування понесених витрат Балансоутримувача по фактичному обсягу наданих комунальних послуг орендарю до Договору №3д-19 від 30.10.2013р.» від 17.03.2015р. №9-4.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань щодо відшкодування позивачу витрат на теплопостачання за період з грудня 2013р. по грудень 2014р. включно.
Ухвалою суду від 26.06.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.07.2017р.
17.07.2017р. відповідач подав до суду відзив, в якому підтвердив, що між сторонами дійсно 17.03.2015р. укладено Договір «Про відшкодування витрат балансоутримуча по фактичному обсягу наданих комунальних послуг орендарю» № 9-4 (до Договору оренди нерухомого майна № 3-д-19 від 30.10.2013р.). При цьому, в п. 4.1 сторони визначили, що він набирає чинності з моменту укладання, діє по 31.12.2015р., і відповідно до ст. 631 ЦК України умови Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли в період з 02.04.2013р. Зазначив, що не заперечує обставини виникнення заборгованості: відповідно до підписаного сторонами Договору, акту звірки взаємних розрахунків від 04.07.2017р., відповідач підтверджує наявність заборгованості за отримані послуги теплопостачання, в тому числі в сумі 263 692 грн. 39 коп. по зазначеному договору. Дана заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю фінансування цих послуг, оскільки в додатках до Договору №9-4 відсутні розрахунки відшкодувань за фактично отримані послуги теплопостачання. Вказує, що спірна заборгованість складається з сум неоплачених рахунків: від 17.12.2013р., 17.01.2014р., 11.02.2014р., 14.03.2014р., 10.04.2014р., 15.05.2014р. та 10.12.2014р. На час розгляду справи в суді зазначена заборгованість не сплачена. Водночас, посилаючись на приписи ст. 257 ЦК України, просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності і відмовити в позові КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» КМР» в частині стягнення з КЗ «Криворізька міська лікарня №1»ДОР» заборгованості за період з 17.12.2013р. по 15.05.2014р. в сумі 218 474 грн. 65 коп. основного боргу, інфляційних витрат в сумі 218 274 грн. 73 коп. та 3% річних в сумі 19 514 грн. 75 коп. Позов задовольнити частково в сумі 74 262 грн. 67 коп., з яких: 45 217 грн. 74 коп. - основний борг, 26 183 грн. 25 коп. - інфляційні втрати, 2 861 грн. 68 коп. - 3% річних.
10.09.2017р. на адресу суду надійшли пояснення позивача на відзив відповідача від 10.08.2017р., в яких останній зазначив, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Вказує, що відповідачем були здійснені наступні дії, що свідчать про визнання боргу та підтверджують переривання перебігу позовної давності: лист відповідача на адресу позивача за вих. № 1152 від 15.07.2014р.; лист відповідача на адресу Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації № 552 від 02.04.2014р.; лист відповідача на адресу Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації № 1150 від 15.07.2014р.; акти звірки взаємних розрахунків за період з 04.03.2016р. по 01.01.2017р., копії яких надані позивачем до письмових пояснень.
15.08.2017р. відповідачем надані до суду доповнення до відзиву від 15.08.2017р., в яких відповідач звертає увагу суду на те, що в якості доказу договірних відносин між сторонами позивачем надано Договір №9-4 від 17.03.2015р. «Про відшкодування понесених витрат Балансоутримувача по фактичному обсягу наданих комунальних послуг орендарю до Договору №3д-19 від 30.10.2013». Причому, умови даного договору поширюються на минулий час, починаючи з 02.04.2013р. до 31.12.2015р. Між тим, у відповідача існує інший Договір про той самий предмет, під тією ж датою укладання і під тим же номером, але з іншими умовами і строком дії - з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. Саме цей Договір № №9-4 від 17.03.2015р. «Про відшкодування витрат на комунальні послуги енергопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, користування ліфтом, вивезення твердих побутових відходів, утримання прибудинкової території до Договору №3д-19 від 30.10.2013» зареєстровано в управління ДКС України, на суму зобов'язань, вказаних у розрахунку. Саме до цього договору сторони укладали додаткові угоди в тих випадках, коли фактичне споживання комунальних послуг перевищувало суму договору і, відповідно, суму зареєстрованих в казначействі зобов'язань відповідача. Виконання цього договору в повному обсязі підтверджується платіжними дорученнями, копії яких відповідач додав до доповнень до відзиву. Вказує, що екземпляр договору №9-4 від 17.03.2015р., наданий позивачем, підписано виконуючим обов'язки головного лікаря ОСОБА_3, в той час як екземпляр, наданий відповідачем, підписано в той же день головним лікарем ОСОБА_4 - особою, уповноваженою на укладання правочинів від імені юридичної особи згідно ст. 207 ЦК України, що підтверджується наданими позивачем випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та наказом про прийняття на посаду головного лікаря №1-к від 10.11.2011р. Вважає, що саме екземпляр Договору №9-4 від 17.03.2015р., який знаходиться у відповідача, регулює відносини сторін в частині відшкодування комунальних послуг. Вказаний Договір № 9-4 від 17.03.2015р., на порушення якого позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, виконано відповідачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. Стверджує, що заборгованість, яка має місце з відшкодування оплати теплопостачання і визнана в акті звірки взаєморозрахунків, є позадоговірною і склалася за час фактичного споживання відповідачем послуг з теплопостачання у 2013-2014 роках. Зауважує, що відносини сторін з відшкодування комунальних послуг в 2014 році регулювалися укладеним Договором №9-4 від 15.12.2014р. «На відшкодування витрат на комунальні послуги енергопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення побутових відходів, утримання прибудинкової території, користування ліфтом до Договору №3д-19 від 30.10.2013» зі строком дії з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. Відповідно до розрахунку відшкодування, проведеному позивачем на момент підписання цього договору, відповідач зобов'язався відшкодувати за теплопостачання 98 366,15 грн. Додаткових угод про збільшення суми договору сторони не укладали, тому виставлена позивачем вимога сплатити основний борг в сумі 263 692 грн. 39 коп. не випливає з умов договору. Той факт, що відповідач підписував акти звірки і акти приймання передачі послуг, не перетворює заборгованість на договірну, оскільки зміни в Договір у встановленому ним порядку не вносилися. В такому випадку акти не породжують будь-яких прав і обов'язків сторін, у тому числі обов'язків щодо оплати, оскільки не містять реквізитів первинного документу в розумінні ст.. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і застосовуються відповідачем суто для правильного бухгалтерського обліку господарських операцій. Звертає увагу суду, що той факт, що Договір №9-4 від 17.03.2015р., на який в позові посилається позивач, є неналежним доказом підтверджується крім всього зазначеного, також і тим, що в наданих ним на підтвердження наявності і визнання заборгованості актах здачі-прийому виконаних робіт від 17.01.2014р., 11.02.2014р., 11.03.2014р., 10.04.2014р., 15.05.2014р., 10.12.2014р. зазначений інший Договір, а саме № 9-4 від 15.12.2014р.
16.08.2017р. на адресу суду надійшли пояснення позивача від 16.08.2017р., в яких останній зазначив, що 15.12.2014р. між сторонами укладено Договір № 9/4 на відшкодування витрат на комунальні послуги енергопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, утримання прибудинкової території, користування ліфтом до Договору № 3д-19 від 30.10.2013р. При цьому, в п. 4.1 сторони зазначили, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли в період з 02.01.2014р. Крім того, 17.03.2015р. між сторонами підписано договір 9-4 про відшкодування понесених витрат балансоутримувача по фактичному обсягу наданих комунальних послуг орендарю до договору №3д-19 від 30.10.2013р., який діє до 31.12.2015р, а умови договору застосовуються до відносин на період з 02.04.2013р. Вказаний договір передано орендарю для подальшої реєстрації в Управлінні Держказначейства. Проте реєстрація цього договору в УДКСУ не відбулася, договір було повернуто позивачу для усунення помилок та доопрацювання. В той же день позивачем було перероблено текст договору та сторони підписали Договір на відшкодування витрат на комунальні послуги енергопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, утримання прибудинкової території, користування ліфтом до Договору № 3д-19 від 30.10.2013р. № 9/4 від 17.03.2015р., який зареєстрований в Управлінні Держказначейства та діяв протягом 2015 року. Разом з тим Договір № 9-4, на який позивач посилається у позовній заяві вважається помилковим та не укладеним. Під час підготовки позовної заяви помилково взято за основу не Договір № 9/4 від 15.12.2014р., а невірний Договір № 9-4 від 17.03.2015р.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 10.08.2017р. по 17.08.2017р.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
30.10.2013р. між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Комунальним закладом "Криворізька міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради" (орендар) було укладено договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 3д-19 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (надалі - об'єкт оренди), нежиле приміщення загальною площею2169 м2 у головному корпусі поліклініки, розташовані за адресою: вул. Орджонікідзе, 2 для використання під розміщення службових приміщень, балансоутримувачем якого є КУ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5" Криворізької міської ради. Об'єкт оренди обладнаний холодним водопостачанням, каналізацією, центральним опаленням, електромережею тощо. Використання орендованого комунальною майна не за призначенням забороняється (п. 1.1. договору оренди).
Договір оренди вважається укладеним із моменту підписання його сторонами (п. 2.1. договору оренди).
За користування об'єктом оренди сплачує річну орендну плату у розмірі 1 гривня за рік без ПДВ. Орендна плата перераховується на поточний рахунок балансоутримувача щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного. Балансоутримувач - комунальне підприємство в подальшому перераховує 70% коштів до міського бюджету. Балансоутримувач - бюджетна установа перераховує кошти до міською бюджету в розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індекс інфляції визначається щомісячно Держкомстатом України. Розмір орендної плати може бути переглянуто в разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством (п. 4.1. договору оренди).
У відповідності до ст. 631 Господарського кодексу України сторони домовились, що дія цього договору розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами до його укладання а саме з 02.04.2013 р. по З31.12.2015р. включно (п. 11.1. договору оренди).
02.04.2013р. актом приймання - передачі Комунальна установа "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" передала, а Комунальний заклад "Криворізька міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради" прийняла в оренду нежиле приміщення загальною площею 2169 м2 у головному корпусі поліклініки, розташовані за адресою: вул. Орджонікідзе, 2. Технічний стан приміщення задовільний. Об'єкт об лаштований холодним та гарячим водопостачанням, каналізацією, центральним опаленням, електромережею (а.с. 9).
Як зазначає позивач в тексті позовної заяви, 17.03.2015р. між Комунальною установою "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" (балансоутримувач) та Комунальним закладом "Криворізька міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради" (орендар) укладено договір № 9-4 «Про відшкодування понесених витрат балансоутримувача по фактичному обсягу наданих комунальних послуг орендарю до Договору №3д-19 від 30.10.2013р.» (далі - Договір про відшкодування витрат), відповідно до умов якого балансоутримувач надає комунальні послуги (при відсутності прямих договорів з постачальниками послуг), а орендар приймає та відшкодовує витрати блансоутримувача за фактично одержані в процесі користування нерухомим майном наданих йому комунальних послуг, а саме - електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, вивіз ТПВ та утримання прибудинкової території на приміщення К3« Криворізька міська лікарня №1» ОСОБА_5 № 4, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 2 (п. 1.1. договору про відшкодування витрат).
Згідно п. 4.1. договору про відшкодування витрат цей договір набирає чинності з моменту його укладання та та діє до 31.12.2015 р. Відповідно до ст. 631 ЦКУ, умови договору застосовуються до відносин між балансоутримувачем та орендарем , які виникли в період з 02.04.2013 року.
Позивач стверджує, що надав відповідачу послуги за договором про відшкодування витрат на загальну суму 263 692 грн. 39 коп., на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками акти здачі-прийому виконаних робіт:
- від 17.12.2013р. про відшкодування за фактично надані послуги з теплопостачання квітень-листопад 2013р. на суму 67 914 грн. 98 коп. з ПДВ (а.с. 20);
- від 17.01.2014р. про відшкодування за фактично надані послуги з теплопостачання січень 2014р. на суму 62 071 грн. 01 коп. з ПДВ (а.с. 21);
- від 11.02.2014р. про відшкодування за фактично надані послуги з теплопостачання лютий 2014р. на суму 7 967 грн. 74 коп. з ПДВ (а.с. 22);
- від 14.03.2014р. про відшкодування за фактично надані послуги з теплопостачання березень 2014р. на суму 45 675 грн. 72 коп. з ПДВ (а.с. 23);
- від 10.04.2014р. про відшкодування за фактично надані послуги з теплопостачання квітень 2014р. на суму 34 725 грн. 28 коп. з ПДВ (а.с. 24);
- від 15.05.2014р. про відшкодування за фактично надані послуги з теплопостачання травень 2014р. на суму 119 грн. 92 коп. з ПДВ (а.с. 25);
- від 10.12.2014р. про відшкодування за фактично надані послуги з теплопостачання грудень 2014р. на суму 45 217 грн. 74 коп. з ПДВ (а.с. 26). Господарський суд зазначає, що вказані акти підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.
Крім того, позивач вказує, що на виконання умов договору про відшкодування витрат виставив відповідачу наступні рахунки:
- № 146 від 17.12.2013р. на суму 67 914 грн. 98 коп. з ПДВ (а.с. 13);
- № 14 від 17.01.2014р. на суму 62 071 грн. 01 коп. з ПДВ (а.с. 14);
- № 28 від 11.02.2014р. на суму 7 967 грн. 74 коп. з ПДВ (а.с. 15);
- № 50 від 14.03.2014р. на суму 45 675 грн. 72 коп. з ПДВ (а.с. 16);
- № 73 від 10.04.2014р. на суму 34 725 грн. 28 коп. з ПДВ (а.с. 17);
- № 95 від 15.05.2014р. на суму 119 грн. 92 коп. з ПДВ (а.с. 18);
- № 236 від 10.12.2014р. на суму 45 217 грн. 74 коп. з ПДВ (а.с. 19).
За умовами п. 2.1.2. договору про відшкодування витрат, орендар зобов'язується здійснювати оплату наданих послуг в термін до 20-ти банківських днів після одержання рахунку балансоутримувача.
Позивач стверджує, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, своєчасно та в повному обсязі грошові кошти на фактично надані послуги теплопостачання у період з грудня 2013р. по грудень 2014р. не сплатив, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 263 692 грн. 39 коп.
Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 22 395 грн. 06 коп. за загальний період з 14.01.2014р. по 20.02.2017р. та інфляційні втрати у розмірі 246 671 грн. 41 коп. за загальний період з 14.01.2014р. по 31.01.2017р.
На час розгляду справи доказів погашення відповідачем заборгованості за позовом сторонами не надано.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно приписів ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором .
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положення ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачають, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За нормами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач як на підставу своїх позовних вимог у поданій позовній заяві посилається на договір «Про відшкодування понесених витрат Балансоутримувача по фактичному обсягу наданих комунальних послуг орендарю до Договору №3д-19 від 30.10.2013р.» від 17.03.2015р. №9-4.
Проте, як вбачається із документів, доданих до позовної заяви, позивачем не надано належних доказів на підтвердження надання відповідачу комунальних послуг (теплопостачання) у період з грудня 2013р. по грудень 2014р. саме на виконання умов договору «Про відшкодування понесених витрат Балансоутримувача по фактичному обсягу наданих комунальних послуг орендарю до Договору №3д-19 від 30.10.2013р.» від 17.03.2015р. №9-4.
Крім того, як зазначає сам позивач у поясненнях від 16.08.2017р., що надійшли на адресу господарського суду 16.08.2017р., вказаний договір між сторонами не укладався, посилання на умови цього договору в позовній заяві є помилковим, оскільки спірні правовідносини між сторонами у вказаному періоді було врегульовано договором на відшкодування витрат на комунальні послуги енергопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, утримання прибудинкової території, користування ліфтом до Договору № 3д-19 від 30.10.2013р. № 9/4 від 17.03.2015р.
За приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких грунтується вимога позивача.
Господарський суд зазначає, що судовий розгляд позовних вимог Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" розпочато по суті 10.08.2017р., про що зазначено у протоколі судового засідання від 10.08.2017р., у зв'язку із чим у суду відсутні правові підставі здійснювати судовий розгляд заявлених позовних вимог з урахуванням нової підстави позову - договору на відшкодування витрат на комунальні послуги енергопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, утримання прибудинкової території, користування ліфтом до Договору № 3д-19 від 30.10.2013р. № 9/4 від 17.03.2015р.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Водночас, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, про яку заявлено відповідачем, оскільки правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено порушення суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Про наведене зазначає й Вищий господарській суд у своїй постанові Пленуму від 29.05.2013р. № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”, вказуючи, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови).
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.
Суддя ОСОБА_6
Повне рішення складено 23.08.2017