"05" вересня 2017 р. Справа № 903/973/15
Суддя господарського суду Волинської області Костюк С.В., розглянувши скаргу на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 903/973/15
за позовом: Державного підприємства “Регіональні електричні мережі
до відповідача: Державного підприємства “Передпускова дирекція шахти № 10 “Нововолинська”
про стягнення 40 741391,22грн.
за участю представників сторін:
від скаржника: ОСОБА_1, дов. № 47 від 27.06.2017 року;
від ДВС: ОСОБА_2, дов. № 1050/20.3-03 від 29.12.2016 року;
від боржника: н/з.
Суть скарги: Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” 15.08.2017 року подало до господарського суду Волинської області скаргу на дії державного виконавця, в якій, зокрема, просить:
- визнати незаконними дії, яких допустився старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо повернення наказу господарського суду Волинської області № 903/973/15-1 від 09.11.2015 року;
- визнати незаконною постанову б/н від 31.05.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, що прийнята в межах виконавчого провадження № 51853225;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Волинської області від 19.10.2015 року у справі № 903/973/15, після чого - виконати вимоги ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 року № 2021-VІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 51853225.
В обґрунтування скарги ДП «Регіональні електричні мережі» покладено передчасність винесення органом виконання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу оскільки державний виконавець не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими керується у своїй діяльності, з перевищенням наданих йому повноважень, прийняв рішення про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження № 51853225 згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 року № 2021-VIII та виніс постанову про повернення виконавчого документа, чим порушив вимоги ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року № 1403- VIII. Вважає, що оскаржувана постанова порушує права позивача на виконання судового рішення, а дії державного виконавця суперечать приписам чинного законодавства.
Зокрема, 31 травня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3. за виконавчим провадженням № 51853225 винесено постанову про повернення Державному підприємству «Регіональні електричні мережі» наказу Господарського суду Волинської області від 09.11.2015 року у справі №903/973/15 про стягнення з “Передпускова дирекція шахти № 10 “Нововолинська” в користь державного підприємства “Регіональні електричні мережі” 40741391,22грн., з яких: 26223554,63грн. - сума основного боргу, 1774375,93грн. -пені, 11883621,43грн. - інфляції та 859839,23грн. -3% річних, а також 73080,00грн. - витрат по сплаті судового збору. Підставою повернення державний виконавець вказує п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII та обгрунтовує своє рішення тим, що зупиняти виконавче провадження № 51853225 згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 року № 2021-VIII у не має підстав, а на примусову реалізацію майна боржника по справі встановлено мораторій Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року № 2864-ІІІ.
Вказує, що ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 року № 2021-VІІІ, який набрав чинності 24.05.2017 року (надалі - Закон 2021-VІІІ), встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім, рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом., іншим, ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 2 ст. 2 даного закону доручено Кабінету Міністрів України забезпечити у місячний строк з дня набрання сили цим Законом приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Тому Міністерство юстиції України, яке є центральним органом виконавчої влади на який покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів, згідно з вимогами п. 2 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 року № 2021-VIII повинно було у місячний строк з дня набрання чинності зазначеним законом привести у відповідність із цим законом свої нормативно-правові акти, в тому числі «Інструкцію з організації примусового виконання рішень», затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) та ініціювати внесення змін у Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Вважає, що обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа на підставі даного пункту державним виконавцем у постанові про повернення виконавчого документа зроблено хибний висновок стосовно того, що, Законом 2021-VІІІ встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, тому що, статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 року № 2021-VIII, який набрав чинності 24.05.2017 року, встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження”.
При правовому обґрунтуванні скарги посилається на норми Законів України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження», «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», ст. 19 Конституції України.
Разом із скаргою суду представлено заяву № б/н від 10.08.2017р. про відновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця.
При розгляді даної заяви суд враховує наступне.
Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
У частині 1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом.
В обґрунтування клопотання про визнання причини пропуску строку подання скарги №б/н від 10.08.2017 року поважними та відновлення пропущеного строку на оскарження постанови від 31.05.2017р. ВП №51853225, заявник посилається на те, що суб'єктом оскарження постанова була направлена не за відомою адресою стягувача по справі (м.Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе),85).
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Пропуск процесуального строку в процесуальному праві це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
За приписами п.9.7 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», встановлений у ч.1 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст.53 Господарського процесуального кодексу України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.
Дослідивши подані скаржником докази суд дійшов висновку про можливість поновлення пропущеного строку для подання скарги.
Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав повністю з наведених у ній підстав.
Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано заперечення на скаргу, в якому зазначено, що дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ОСОБА_3 при здійсненні виконавчого провадження по наказу суду № 903/973/15-1 від 09.11.2015 року є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні скарги, при цьому долучає документи, на які зроблено посилання в запереченні.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Волинської області від 19.10.2015 року у справі № 903/973/15 позов задоволено повністю, а саме, стягнуто з Державного підприємства “Передпускова дирекція шахти № 10 “Нововолинська” в користь державного підприємства “Регіональні електричні мережі” 40741391,22грн., з яких: 26223554,63грн. - сума основного боргу, 1774375,93грн. -пені, 11883621,43грн. - інфляції та 859839,23грн. -3% річних, а також 73080,00грн. - витрат по сплаті судового збору.
На виконання даного рішення судом 09.11.2015 року видано наказ № 903/973/15-1, на підставі якого 04.08.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51853225.
В ході примусового виконання наказу господарського суду Волинської області державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника та арешт майна боржника. В результаті направлення платіжних вимог для безспірного списання коштів з рахунків боржника стягнуто 69244,48 грн.. інших коштів для виконання рішення суду не було виявлено.
31.05.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ ОСОБА_3 винесено постанову про повернення ДП «Регіональні електричні мережі» наказу господарського суду Волинської області від 09.11.2015 року на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII.
Дана постанова є предметом оскарження згідно заявленої стягувачем скарги. При розгляді скарги судом враховано наступне.
Відповідно до ч.1 ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
У ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону, який діяв на момент відкриття спірного виконавчого провадження) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого наказу, який є виконавчим документом.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону, який діяв на момент відкриття спірного виконавчого провадження) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Згідно з п.3 ч.2 ст.17 відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою судові накази.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п.7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. У частині 5 цієї статті визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 1 Закону України від 13.04.2017 № 2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", який набрав чинності 24.05.2017 року, встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Тому на думку скаржника виконавча служба, виходячи з норм ст.1 вищевказаного Закону, повинна була зупинити виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду № 903/973/15-1 від 09.11.2015 року.
Дане твердження скаржника суд вважає помилковим виходячи з наступного.
Дійсно, на підставі ст. 1 Закону України від 13.04.2017 № 2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств підлягають зупиненню.
Згідно п. 2 ст. 2 Закону № 2021-VIII Кабінету Міністрів України доручено забезпечити у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом (24.05.2017 року) приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Однак дані зміни в законодавчі акти, які регулюють виконання судових рішень (в даному випадку наказу суду) не були внесені.
Враховуючи те, що згідно ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» перелік підстав зупинення виконавчого провадження є вичерпним, суд вважає, що дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.05.2017 року на підставі п.9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» правомірні, а відтак дана постанова є законною.
З врахуванням зазначеного скарга ДП «Регіональні електричні мережі» є не обґрунтованою, а тому суд відмовляє в її задоволенні.
Керуючись Конституцією України, Законом України “Про виконавче провадження”, статтями 33, 34, 43, 86, 115, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В задоволенні скарги Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.
Суддя С. В. Костюк