04 вересня 2017 року Справа № 5015/5205/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),
суддів:Демидової А.М., Євсікова О.О.,
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет"
на рішенняГосподарського суду Львівської області від 25.01.2017
та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.04.2017
у справі№5015/5205/12 Господарського суду Львівської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет"
доПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Мальви ЛТД"
провизнання недійсним договору поруки
за участю представників сторін
від позивача:Бідак О.О.
від відповідача:Глевацька О.В.
від третьої особи:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки №SU-3/166/08 від 25.06.2008, укладеного між сторонами у справі.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 (колегія суддів у складі: Березяк Н.Є, Долінська О.З., Запотічняк О.Д.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 (колегія суддів у складі: Мирутенко О.Л., Кравчук Н.М., Якімець Г.Г.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
ПАТ "Універсал Банк" у своєму відзиві проти вимог касаційної скарги заперечило, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 01.09.2017 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Картере В.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №5015/5205/12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2017 у справі №5015/5205/12 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Демидова А.М., Євсіков О.О.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 25.06.2008 між ВАТ "Універсал Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Мальви ЛТД" (позичальник) укладено кредитний договір №166/08 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі що дорівнює USD 800000,00 доларів США у порядку і на умовах, визначених цим договором. Банк надає позичальнику кредит згідно умов кредитного договору на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди до Кредитного договору, в якій зазначаються термін надання кредиту, а також терміни та розміри повернення/погашення кредиту та процентів за користування кредитом. Підставою для надання банком кредиту позичальнику є укладена між сторонами така додаткова угода до Кредитного договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 25.06.2008 між ВАТ "Універсал Банк" (кредитор) та ТОВ "Мальви-Маркет" (поручитель) укладено договір поруки №SU - 3/166/08 (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ТОВ "Підприємство Мальви ЛТД" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Договір поруки підписаний керівниками та завірений печатками сторін.
30.03.2009 та 28.12.2009 між сторонами укладено додаткові угоди №1 та №2 до Договору поруки, якими ТОВ "Мальви-Маркет" підтверджує свої зобов'язання за договором, за яким він поручився перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "Підприємство Мальви ЛТД" за Кредитним договором з врахуванням умов додаткової угоди №15 від 28.12.2009 до Кредитного договору.
ТОВ "Мальви-Маркет" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним Договору поруки як такого, що укладений поза його волею та порушує законні інтереси товариства. Позов мотивовано тим, що факт підписання цього договору від імені підприємства генеральним директором ОСОБА_1 та належність проставленого на договорі поруки підпису саме йому, викликає сумнів, адже сам керівник докладно не пам'ятає, чи мало місце підписання вказаної угоди, зважаючи на доволі великий об'єм документообігу на підприємстві. Також позивач послався на перевищення генеральним директором своїх повноважень в разі підписання Договору поруки з огляду на відсутність відповідного протоколу загальних зборів щодо прийняття рішення про укладення оспорюваного договору поруки та визначення уповноваженої особи на його підписання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, у силу ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
При цьому відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Водночас наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Разом з тим слід зауважити, що у силу ст.ст. 43, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі ст.ст. 32, 34, 42 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зокрема, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Дослідивши наявні у справі докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт укладення Договору поруки, зокрема, дійсність підпису генерального директора та відбитку печатки ТОВ "Мальви-Маркет" на цьому договорі, адже висновком експертизи підтверджено належність підписів на всіх 6 аркушах Договору поруки підпису директора ОСОБА_1 та автентичність відтисків печаток підприємства печаткам товариства, що отримані під час розгляду справи для належного проведення експертизи. При цьому суди врахували, що під час розгляду справи позивачем не було надано жодних доказів, які свідчать про те, що оспорюваний договір був підписаний невідомою особою, а також доказів звернення до правоохоронних органів щодо викрадення печатки підприємства, якою належно завірено оспорюваний договір.
Тобто доводи позивача щодо відсутності підписання Договору поруки від імені ТОВ "Мальви-Маркет" його генеральним директором ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Стосовно доводів позивача про перевищення генеральним директором ОСОБА_1 своїх повноважень при підписанні Договору поруки суди встановили наступне.
Згідно зі статутом ТОВ "Мальви-Маркет" учасниками цього товариства є громадяни України ОСОБА_2 (частка статутного капіталу становить 50%) та ОСОБА_1 (частка статутного капіталу становить 50%); вищим органом товариства є загальні збори, що приймають рішення з будь-яких питань діяльності товариства, зокрема, до виключної компетенції яких входить затвердження угод на суму понад сто тисяч гривень; виконавчим органом є дирекція (генеральний директор), яким згідно з матеріалами справи був призначений ОСОБА_1.
Водночас вказані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є також засновниками ТОВ "Підприємство Мальви ЛТД", тобто позичальника за Кредитним договором. Також громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 особисто поручились перед ВАТ "Універсал Банк" (кредитор) за невиконання ТОВ "Підприємство Мальви ЛТД" усіх його зобов'язань за Кредитним договором, уклавши Договори поруки, відповідно, №SU-2/166/08 і №SU-1/166/08 від 25.06.2008.
З огляду на викладене, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що дії ТОВ "Мальви-Маркет" свідчать про факт свідомого отримання кредиту ТОВ "Підприємство Мальви ЛТД" (засновниками якого є Олійник С.Я. та Олійник Н.Є.) та в подальшому в цілях забезпечення зобов'язань з його повернення укладення Договору поруки ТОВ "Мальви-Маркет" (засновниками якого також є Олійник С.Я. та Олійник Н.Є.).
Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Мальви-Маркет" наголошує на відсутності відповідного протоколу зборів щодо надання Олійнику С.Я. повноважень на підписання Договору поруки. Однак скаржник не спростував встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, які свідчать про надання згоди на укладення Договору поруки обома учасниками ТОВ "Мальви-Маркет": Олійник Н.Є, яка одночасно була учасником позичальника ТОВ "Підприємство Мальви ЛТД", та ОСОБА_1, який одночасно був генеральним директором, що підписав Договір поруки, а також учасником позичальника.
Тобто ТОВ "Мальви-Маркет" під час розгляду справи судами не довели, що ВАТ "Універсал Банк" під час укладення Договору поруки знав або повинен був знати про відсутність згоди ОСОБА_1 як учасника товариства-поручителя на підписання ним же як генеральним директором цього договору, а також про відсутність згоди Олійник Н.Є. як учасника товариства-поручителя та товариства-позичальника на надання поруки за виконання зобов'язань за Кредитним договором. Формальна ж відсутність рішення загальних зборів за наявності згоди усіх учасників на укладення правочину, вираженої у відповідних діях, не може бути достатньою підставою для визнання недійсним такого правочину.
Крім того у касаційній скарзі ТОВ "Мальви-Маркет" посилається на безпідставне відхилення судом першої інстанції його клопотання про призначення експертизи для встановлення обставин щодо підписання додаткових угод №1 і №2 від 28.12.2009 до Договору поруки та часу їх створення. Однак наведені доводи скаржника підлягають відхиленню, адже предметом даного спору є недодержання сторонами вимог законодавства саме в момент вчинення оспорюваного Договору поруки, а не законність вчинення сторонами в подальшому певних дій щодо зміни чи виконання цього договору. Водночас безпідставне призначення та проведення судової експертизи за відсутності дійсної необхідності та доцільності її проведення має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Отже, скаржник не довів порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи. Доводи скаржника по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі №5015/5205/12 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Кролевець
Судді А.Демидова
О.Євсіков