24 листопада 2009 р. № 39/109
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Національної телекомпанії України, м. Київ (далі -НТУ)
на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2009 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009
зі справи № 39/109
за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Київ, в особі Чернівецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Чернівці (далі -Концерн)
до НТУ
про стягнення 258 508, 22 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державний комітет телебачення і радіомовлення України, м. Київ (далі -Держкомтелерадіо України).
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача -Сидори І.Ю.,
відповідача -Курганової А.В.,
третьої особи -Дімідюк І.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано про стягнення 258 508, 22 грн. заборгованості (з оплати телекомунікаційних послуг) відповідно до умов державного контракту від 26.03.2007 № 197-42 (далі -Державний контракт № 197-42).
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2009 (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 (колегія суддів у складі: Моторний О.А. -головуючий, судді Кошіль В.В. і Шапран В.В.), позов задоволено; з НТУ стягнуто на користь Концерну суму основного боргу 258 508, 22 грн. та суми судових витрат у справі. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Господарського кодексу України, Законів України “Про телебачення і радіомовлення”, “Про телекомунікації”, “Про державний бюджет України на 2007 рік”, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходили з обґрунтованості позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України НТУ просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню на новий розгляд. Скаргу з посиланням на положення ЦК України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Законів України “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб”, “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ГПК України та інших нормативно-правових актів мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права та за неповного з'ясування обставин справи.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 10.01.2007 НТУ і Держкомтелерадіо України було укладено державний контракт № 202-14 на виробництво і розповсюдження телепрограм на 2007 рік загальним обсягом мовлення 5 535, 5 годин;
- 12.03.2007 НТУ і Держкомтелерадіо України було укладено договір доручення № 167-08, згідно з яким НТУ (повірений) зобов'язалася від імені і за рахунок Держкомтелерадіо України (довіритель) укласти державний контракт на закупівлю послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році, обсягом 4 008, 3 годин телемовлення на загальну суму 23 млн. грн.; строк надання зазначених послуг з 01.01.2007 по 21.09.2007;
- 26.03.2007 державним підприємством “Чернівецький обласний радіотелевізійний передавальний центр” (правонаступником якого є Концерн) і НТУ укладено Державний контракт № 197-42 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2007 рік;
- відповідно до умов Державного контракту № 197-42:
виконавець за допомогою технічних засобів, зазначених у додатку № 1 до цього контракту (далі -Технічні засоби), зобов'язався надати замовникові телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб в межах плану асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на 2007 рік за програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”;
НТУ зобов'язалася прийняти та своєчасно оплатити вартість послуг, наданих за цим контрактом;
ціна послуг становить 581 323, 76 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 96 887, 29 грн., що відповідає вартості трансляції 4 008, 3 годин мовлення та визначається на підставі тарифів, зазначених у додатку № 1 до Державного контракту, який є невід'ємною частиною останнього; джерелом фінансування державного замовлення визначено кошти загального фонду державного бюджету України (пункт 3.1);
у разі належного бюджетного фінансування ціна контракту становить 802 813, 58 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 133 802, 26 грн., що відповідає вартості трансляції 5 535, 5 годин мовлення (пункт 3.2);
розгляд підсумків надання послуг проводиться щомісячно; оплаті підлягають фактично надані послуги (пункт 4.1);
виконавець щомісячно, протягом 2 робочих днів з дати надання замовником розподілу фактичних обсягів послуг, складає та надсилає замовникові “Акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи Технічних засобів”, після чого направляє замовникові рахунок, відповідні акти і зведення (пункти 2.2.1, 4.2);
замовник протягом 4 робочих днів після отримання актів розглядає зведення і за відсутності зауважень та заперечень підписує акти, скріплює їх печаткою і повертає один екземпляр виконавцеві; за наявності зауважень або заперечень замовник у той же строк складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцеві та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, а в разі недосягнення згоди спірні питання вирішуються в судовому порядку (пункти 4.3, 4.4);
оплата наданих послуг здійснюється за цінами додатка № 1 з урахуванням фактично відпрацьованого часу та фактично задіяних технічних засобів, щомісячно протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунка, виставленого на підставі узгоджених сторонами актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування (пункти 4.6, 4.7);
даний контракт набуває чинності з дати його підписання і розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.01.2007 і діє до 21.09.2007; у разі неналежного бюджетного фінансування контракт розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.01.2007 по 31.12.2007;
- Концерн надав НТУ телекомунікаційні послуги загальною вартістю 258 508, 22 грн., що підтверджується “актами здавання-приймання” фактично наданих послуг за вересень-грудень 2007 року, які вручалися уповноваженому працівникові НТУ під розписку; НТУ послуги не прийняла та не оплатила; разом з актами вручалися зведення та рахунки на оплату телекомунікаційних послуг;
- зазначені акти за вересень-грудень 2007 року НТУ не підписала та не оплатила; зауважень та заперечень щодо актів, як зазначає Концерн, не надходило;
- за письмовими поясненнями Держкомтелерадіо України, у зв'язку із зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм було зменшено ціну таких послуг, а саме: обсяг послуг - 3 690, 77 годин телемовлення на суму 20 950 000 грн., про що Держкомтелерадіо України та НТУ було укладено додаткову угоду № 1 до договору доручення від 12.03.2007 № 167-08; крім того, відповідно до умов цієї додаткової угоди НТУ зобов'язалася укласти з Концерном додаткову угоду про зміну ціни Державного контракту № 197-42 та відповідний додаток до цього контракту;
- НТУ було направлено Концерну для підписання додаткову угоду від 02.10.2007 № 2 до Державного контракту № 197-42; Концерном зазначений документ підписано не було, оскільки за станом на час його надходження (17.12.2007) телекомунікаційні послуги вже були надані НТУ в повному обсязі.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність підстав для стягнення вартості наданих у вересні-грудні 2007 року Концерном послуг з розповсюдження (трансляції) вироблених для державних потреб телепрограм.
У пунктах 6 та 11 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918, зазначено, що:
вартість розповсюдження теле- та радіопрограм визначається відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів і замовленого обсягу мовлення у межах коштів державного бюджету, передбачених на відповідний рік;
фінансування державного замовлення здійснюється через генерального державного замовника та державних замовників за рахунок коштів державного бюджету.
Пунктом 4 цього положення Держкомтелерадіо України визначено як генерального державного замовника виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, який через державне замовлення забезпечує утримання, функціонування та розвиток державних телерадіоорганізацій, що належать до сфери його управління, а також координує діяльність державних замовників у сфері виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм.
У пункті 8 Порядку формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 266 зазначено, що державні замовники у разі делегування частини своїх функцій щодо розміщення державного замовлення та укладення державних контрактів: визначають підприємства, установи, організації, яким делегується право здійснювати ці функції; укладають з визначеними підприємствами, установами, організаціями договори, в яких чітко визначено компетенцію, зобов'язання та відповідальність сторін.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (чинного на момент укладання Державного контракту) істотною умовою договору про закупівлю є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.
Зазначені істотні умови договору про державну закупівлю містять інші законодавчі акти, які регулюють відповідні питання після втрати чинності названого закону.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
З наведеного вбачається, що господарські суди у справі встановили, що Державним контрактом № 197-42 передбачено законне право замовника зменшити обсяг закупівлі послуг залежно від реального фінансування видатків -скоротити строк дії цього договору (до 21.09.2007) та зменшити його ціну, а також що застосування цих умов безпосередньо пов'язано лише з фактом неналежного бюджетного фінансування видатків на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб.
В оскаржуваних судових рішеннях було опосередковано досліджено обставини, які свідчать про надходження зазначених видатків з державного бюджету не в повному обсязі. Крім того, встановлено, що позивач просить стягнути заявлену ним суму саме у зв'язку з неналежним виконанням НТУ грошового зобов'язання за Державним контрактом № 197-42.
Між тим прострочення договірного грошового зобов'язання тягне за собою правові наслідки, встановлені відповідним договором, незважаючи на наявність або відсутність вини у цьому простроченні. Тому в разі прийняття рішення про задоволення позову в даній справі фактичні обставини, покладені в його обґрунтування, матимуть преюдиціальне значення для вирішення спору, зокрема, про стягнення неустойки за відповідне прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли передчасного висновку про задоволення позову.
Для правильного вирішення даного спору господарським судам належало:
- з урахуванням доказів обсягу фінансування в 2007 році видатків на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, зробити обґрунтований висновок щодо строку дії Державного контракту № 197-42 та зобов'язати позивача подати окремий розрахунок заборгованості, яка виникла в межах строку дії Державного контракту № 197-42 - до 21.09.2007;
- водночас перевірити, чи не перевищує заявлена позивачем сума загальну вартість замовлених за Державним контрактом № 197-42 послуг, зокрема, враховуючи, що цей обсяг визначається “належним” або “неналежним” фінансуванням;
- за необхідності з'ясувати визначені позивачем підстави для стягнення коштів поза межами дії Державного контракту № 197-42.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Національної телекомпанії України задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 зі справи № 39/109 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов