24 листопада 2009 р. № 54/49-09
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків,
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2009
зі справи № 54/49-09
за позовом комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (далі - Підприємство)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Підприємець), м. Харків,
про стягнення 18 592,23 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача -ОСОБА_2 ОСОБА_3
Підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Підприємця 16 417,82 грн. боргу за щомісячне користування місцями для розташування спеціальних конструкцій та 2 174,41 грн. пені за неповну сплату платежів, а всього 18 592,23 грн.
Рішенням названого суду від 05.05.2009 (суддя Хачатрян В.С.) позов задоволено повністю. Прийняте рішення місцевого суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. -головуючий суддя, судді Білоконь Н.Д., Терещенко О.І.) рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2009 скасовано та в задоволенні позову відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що Підприємцем борг перед Підприємством погашено, тоді як нарахування пені є безпідставним.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати в частині відмови в стягненні пені внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені в сумі 2 174,41 грн.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Клопотання відповідача про перегляд справи в присутності уповноваженого представника позивача касаційною інстанцією відхилено, оскільки неявка представника Підприємства, належним чином повідомленого про дату та місце судового засідання, не перешкоджає перегляду справи в касаційній інстанції.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:
- 01.07.2008 сторонами укладено договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій № 7586 (далі - Договір), за умовами якого Підприємство зобов'язалося передати Підприємцю в користування місця для розташування спеціальних конструкцій, а Підприємство -здійснювати відповідну оплату;
- 01.07.2008 Підприємство передало в експлуатацію Підприємцю згідно з додатком № 1 до Договору десять місць строком з 01.07.2008 по 30.06.2009, що підтверджується актом приймання-передачі;
- 04.11.2008 сторонами укладено додаткову угоду № 1 про припинення дії Договору з 05.11.2008;
- Підприємець внаслідок невиконання зобов'язань з оплати, передбачених пунктами 3.4.6, 4.1, 4.2, 4.5 Договору, має перед позивачем борг у сумі 16 417,82 грн.;
- Підприємством відповідно до пункту 6.1 Договору за неповну сплату платежів нараховано відповідачеві 2 174,41 грн. пені.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- позивач наполягав на стягненні 14 317,44 грн. боргу за жовтень 2008 року та 2 100,38 грн. - за листопад 2008 року;
- Підприємством нараховано Підприємцю пеню в сумі 2 174,41 грн. за період з 26.09.2008 (з урахуванням певних періодів з липня 2008 року по лютий 2009 року);
- позивачем не подано доказів на обґрунтування правомірності нарахування пені;
- Підприємець 12.03.2009 погасив 16 417,82 грн. боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 1 (а.с.103).
Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення в примусовому порядку основного боргу та пені.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем після подання Підприємством даного позову до суду, але до прийняття місцевим судом рішення зі справи погашено борг у повному обсязі. Зазначений факт сторонами не заперечується.
Проте відсутність на момент прийняття судового рішення предмета спору стосовно стягнення основного боргу є підставою для припинення провадження у справі (з відповідним вирішенням питання щодо розподілу судових витрат), а не для відмови в цій частині позову.
Водночас суд апеляційної інстанції, відмовляючи й у стягненні пені, не навів жодного доказу на спростування правильності розрахунків позивача.
У свою чергу, рішення місцевого суду також не містить відомостей на спростування доводів апеляційного суду щодо періодів нарахування пені та підстав її нарахування.
За таких обставин попередні судові інстанції не лише безпідставно не застосували приписи пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України, але й припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Міський інформаційний центр" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 зі справи № 54/49-09 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов