24 листопада 2009 р. № 27/84-08-3885
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса,
на рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2008
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009
зі справи № 27/84-08-3885
за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -Відділення АМК)
до концерну "Веселка" (далі -Концерн), м. Одеса,
про стягнення 17 000 грн. штрафу та 17 000 грн. пені,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився,
відповідача -Костіна А.Є.,
Відділення АМК звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Концерну 17 000 грн. штрафу та 17 000 грн. пені на підставі рішення адміністративної колегії позивача від 17.03.2006 № 11-рш (далі -Рішення АМК).
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.11.2008 (суддя Семенюк Г.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 (колегія суддів у складі: Сидоренко М.В. -головуючий суддя, судді Таценко Н.Б., Мишкіна М.А.), у задоволенні позову відмовлено.
Прийняті судові рішення мотивовано преюдиціальним значенням чинних судових рішень зі справи № 6-9/205-06-5910, якими, на думку попередніх судових інстанцій, встановлено факт невідповідності чинному законодавству Рішення АМК.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення АМК просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Європейським судом з прав людини заяви Концерну (з приводу порушення його прав шляхом обмеження строку оскарження Рішення АМК) Вищим господарським судом України відхилено внаслідок відсутності підстав для задоволення зазначеного клопотання з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції та обсягу її повноважень (статті 79, 1115, 1117, 1119 ГПК України).
У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.
Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
За приписами статті 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон № 2210) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме -вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.
Таку ж правову позицію викладено й у пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Рішенням АМК визнано, що:
· Концерн відповідно до частини другої статті 12 Закону № 2210 на ринку надання комунальних послуг, в тому числі послуг із забезпечення електропостачанням на території ринку "Новий" в 2004, 2005 роках займав монопольне становище з часткою, яка перевищує 35 % (пункт 1);
· дії Концерну у вигляді встановлення ним таких умов, коли споживачі його комунальних послуг повинні сплачувати за спожиту електричну енергію двічі (через орендну плату та за показниками індивідуальних лічильників), визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним становищем, що приводить до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);
· дії Концерну у вигляді встановлення ним таких умов придбання комунальних послуг для СПД та підприємств, які працюють на ринку "Новий", у тому числі послуг із забезпечення електропостачанням, які приводять до сплати за електроенергію по безпідставно збільшеним тарифам, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним становищем, що приводить до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 3);
· за порушення, зазначене в пункті 2 Рішення АМК, на Концерн накладено штраф у сумі 10 000 грн. (пункт 4);
· за порушення, зазначене в пункті 3 Рішення АМК, на Концерн накладено штраф у сумі 7 000 грн. (пункт 5);
· Концерн зобов'язано усунути зазначені порушення в двомісячний строк (пункт 6);
- рішенням господарського суду Одеської області від 17.09.2007 зі справи № 6-9/205-06-5910, яке набрало законної сили, Концерну відмовлено в задоволенні позову про визнання Рішення АМК недійсним внаслідок пропуску Концерном присікального двомісячного строку, встановленого статтею 60 Закону № 2210; водночас судовими рішеннями з даної справи встановлено невідповідність Рішення АМК приписам чинного законодавства.
Причиною виникнення спору зі справи є намагання Відділення АМК стягнути штраф та пеню згідно з Рішенням АМК, яке у встановленому порядку не скасовано та недійсним не визнано.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України визначено статтею 59 Закону № 2210.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Отже, передбачений цією статтею строк є присікальним. Таку ж правову позицію відображено в постанові Верховного Суду України від 29.05.2007 № 9/205-06-5910 та в підпункті 6.2.4 пункту 6 чинної редакції роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів".
Водночас статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Таку ж норму стосовно обов'язковості рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень містить й частина друга статті 56 Закону № 2210.
За приписами частини п'ятої статті 56 Закону № 2210:
- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу;
- розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України;
- нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу;
- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду;
- нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Отже, підстави та умови нарахування пені визначено Законом № 2210 (частина п'ята статті 56), який встановлює обов'язковість пені в разі несплати штрафу, а також визначає правила її нарахування.
Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону № 2210 у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Рішення АМК у встановленому порядку не скасовано і недійсним не визнано.
У свою чергу, посилання місцевого та апеляційного господарських судів на преюдиціальне значення судових рішень зі справи № 6-9/205-06-5910, якими, на їх думку, встановлено факт невідповідності чинному законодавству Рішення АМК у частині визначення монопольного становища відповідача та кваліфікації його дій як зловживання цим становищем, зроблені з неправильним застосуванням статті 35 ГПК України та є помилковими з урахуванням того, що: визначений статтею 60 Закону № 2210 двомісячний строк для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України є присікальним; Концерну зазначеними судовими рішеннями зі справи № 6-9/205-06-5910 у визнанні недійсним Рішення АМК відмовлено; резолютивна частина рішення господарського суду Одеської області від 17.09.2007 зі справи № 6-9/205-06-5910 не містить відомостей щодо встановлення відповідних фактів; наведені доводи є не встановленням відповідних фактичних обставин, а лише їх правовою оцінкою, яка не позначилася на прийнятих зі справи № 6-9/205-06-5910 судових рішеннях та не має преюдиціального значення для вирішення інших справ, пов'язаних з необхідністю виконання чинного Рішення АМК.
Таким чином, беручи до уваги чинність Рішення АМК, його обов'язковість до виконання, а також те, що питання дійсності цього Рішення АМК перебуває поза межами даного судового провадження, попереднім судовим інстанціям для правильного вирішення даного спору належало встановити фактичні обставини, пов'язані з виконанням відповідачем обов'язку зі сплати штрафу та з правильністю нарахування позивачем пені у визначеному ним розмірі.
Проте ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами відповідні фактичні обставини не встановлено.
Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 зі справи № 27/84-08-3885 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов