24 листопада 2009 р. № 2/142
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 3 його Донецької філії, м. Костянтинівка Донецької області,
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2009
зі справи № 2/142
за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 3 його Донецької філії (далі -Товариство)
до управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (далі -Управління), м. Костянтинівка Донецької області,
про стягнення 51 631,47 грн.,
Товариство звернулося до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про стягнення з Управління 49 848,58 грн. заборгованості за надані послуги.
Рішенням названого суду від 16.06.2009 (суддя Мартюхіна Н.О.) позов задоволено. Прийняте місцевим судом рішення мотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2009 (колегія суддів у складі: Запорощенко М.Д. -головуючий суддя, судді Алєєва І.В., Волков Р.В.) рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2009 скасовано та в задоволенні позову відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано неможливістю стягнення з відповідача коштів поза межами затвердженого кошторису.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права та залишити в силі рішення місцевого суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- 17.01.2008 Товариством (виконавець) та Управлінням (платник) укладено договір на фінансування пільг населенню № 08/4/14/41/3 (далі -Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надавати в 2008 році послуги зв'язку громадянам, які мають право на пільги згідно з чинним законодавством, а платник - здійснювати фінансування субсидій і пільг населення відповідно до щомісячних актів звірки (пункти 1 і 2);
- пунктом 2.2.2 Договору встановлено, що платник зобов'язується здійснювати розрахунки за надані послуги на підставі щомісячних звітів та списків пільговиків у межах кошторису на оплату пільг з місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету на 2008 рік;
- згідно з пунктом 8.1 Договору він набирає силу з дати підписання та діє до 31.12.2008;
- Товариством за період з жовтня по грудень 2008 року надано за Договором послуг зв'язку на суму 49 848,58 грн., які відповідачем не оплачено;
- Управління не доводило до відома Товариства зміст затвердженого кошторису;
- Управління листом 21.01.2009 № 01-20-246-10 повідомило Товариство про суму кошторису на 2008 рік (заплановану та фактично отриману), а також про відсутність коштів для фінансування наданих послуг зв'язку за жовтень-грудень 2008 року (т. 1, а.с. 12, 127).
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- кошторис на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговій категорії громадян на 2008 рік склав 285,7 тис. грн., замість запланованого в сумі 337,8 тис. грн.;
- Управління повідомило начальника міського фінансового управління про те, що кошторис на 2008 рік складає 285,7 тис. грн., тоді як за станом на 01.11.2008 вже використано 284,6 тис. грн., що виключає можливість здійснювати подальші розрахунки, та просило фінансове управління вирішити дане питання, що підтверджується листом від 12.11.2008 № 01-20-7546-10;
- Управління листом від 12.11.2008 № 01-20-75698-10 повідомило Товариство про використання коштів кошторису на 2008 рік за станом на 01.11.2008, що унеможливлює подальшу оплату;
- кошторис на 2008 рік збільшено не було.
Причиною подання касаційної скарги є намагання Товариства у примусовому порядку стягнути з Управління відповідно до умов Договору витрати за надані послуги електрозв'язку.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, пунктом 2.2.2 Договору сторони визначили, що відповідач здійснює розрахунки за надані послуги в "межах кошторису на оплату пільг з місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету на 2008 рік".
Отже, для прийняття правильного рішення зі справи попереднім судовим інстанціям належало:
- встановити суму, передбачену кошторисом на ці цілі на 2008 рік (з урахуванням можливих змін до кошторису);
- встановити розмір фактично виділених відповідачеві коштів для оплати наданих послуг;
- дослідити зміст листа Управління від 21.01.2009 № 01-20-246-10 в частині посилання на виділення 311,9 тис. грн. (а.с. 12, 127);
- встановити суму, яку відповідачем сплачено позивачеві за Договором з моменту початку його дії;
- з'ясувати фактичні обставини, пов'язані з використанням різниці між сумою виділених Управлінню коштів та сумою, сплаченою ним за Договором Товариству;
- дослідити фактичні обставини, пов'язані з плануванням кошторису на 2009 рік (стосовно можливості та факту врахування заборгованості за 2008 рік).
Проте цього ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами в повному обсязі здійснено не було.
У свою чергу, постанова апеляційного суду містить й істотні суперечності щодо обґрунтування прийнятого ним рішення зі справи. Зокрема, скасувавши рішення місцевого суду та відмовивши в заявленому позові, суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови зі справи зазначив, що рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2009 "прийнято з повним з'ясуванням обставин справи, що мають значення, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, а мотиви, з яких надана заява про перевірку рішення, не можуть бути підставами для його скасування".
Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 3 його Донецької філії задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2009 зі справи № 2/142 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов