24 листопада 2009 р. № 61/47-09
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків,
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2009
зі справи № 61/47-09
за позовом комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (далі - Підприємство)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Підприємець), м. Харків,
про стягнення 16 879,06 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_3
Підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Підприємця 8 636,80 грн. боргу за щомісячне користування місцями для розташування спеціальних конструкцій, 375,23 грн. пені за неповну сплату платежів та 7 867,03 грн. витрат з демонтажу спеціальних конструкцій, а всього 16 879,06 грн.
Рішенням названого суду від 13.04.2009 (суддя Рильова В.В.) позов задоволено повністю. Прийняте рішення місцевого суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. -головуючий суддя, судді Білоконь Н.Д., Терещенко О.І.) рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2009 скасовано та в задоволенні позову відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що Підприємцем частково погашено борг перед Підприємством, тоді як нарахування пені є передчасним, а стягнення вартості демонтажу без надання відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт є неправомірним.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Підприємець подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Клопотання відповідача про перегляд справи в присутності уповноваженого представника позивача касаційною інстанцією відхилено, оскільки неявка представника Підприємства, належним чином повідомленого про дату та місце судового засідання, не перешкоджає перегляду справи в касаційній інстанції.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:
- 26.06.2008 сторонами укладено договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій № 7479 (далі -Договір), за умовами якого Підприємство 01.07.2008 передало Підприємцю в користування до 30.06.2009 (пункт 2.1) відповідні три місця згідно з додатком № 1 до Договору;
- згідно з пунктами 3.4.6, 4.1, 4.5 Договору Підприємець зобов'язаний здійснювати платежі за користування місяцями в порядку, передбаченому розділом 4 Договору; розмір плати за користування всіма місцями, які надані за Договором, згідно з додатком № 1 становить 4 633,20 грн.; внесення плати здійснюється авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата;
- сума боргу відповідача перед позивачем становить 8 636,80 грн.;
- згідно з пунктом 6.1 Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 Договору, Підприємець сплачує Підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожний день прострочення; відповідно до цього положення Договору позивачем нараховано відповідачеві 375,23 грн. пені;
- Підприємство згідно з пунктом 3.1.1 Договору має право здійснювати демонтаж спеціальних конструкцій у випадках, зокрема, несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 Договору;
- 03.02.2009 Підприємство звернулося до Підприємця з вимогою погасити борг та попередило про можливість демонтажу спеціальних рекламних конструкцій, на що відповідач не відреагував;
- 12.02.2009 Підприємством демонтовано три спеціальні конструкції відповідача; вартість цих робіт (збитки позивача) становить 7 867,03 грн.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- сума боргу 8 636,80 грн., на стягненні якого наполягає позивач включає плату за січень 2009 року - 4 003,60 грн. та плату за березень 2009 року - 4 633,20 грн.;
- Підприємством нараховано Підприємцю пеню в сумі 375,23 грн. за період з 26.12.2008 (з урахуванням певних періодів з липня 2008 року по березень 2009 року);
- 03.02.2009 позивач направив відповідачеві повідомлення № 7083 з вимогою в триденний строк погасити заборгованість у сумі 9 403,60 грн. (8 636,80 грн. боргу за січень та березень 2009 року та 375,23 грн. пені);
- позивачем не подано доказів стосовно внесення відповідачем оплати за Договором (копій платіжних доручень тощо), як не подано й доказів на обґрунтування правомірності нарахування пені;
- 09.02.2009 та 17.02.2009 відповідачем сплачено позивачеві відповідно 2 400 грн. і 3 000 грн., а всього "5 000 грн." за користування місцями в лютому 2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 91);
- відповідно до пункту 3.4.8 Договору Підприємець зобов'язується у випадку проведення демонтажу спеціальних конструкцій на підставі пункту 3.1.1 Договору, зокрема, відшкодувати Підприємству фактичну вартість витрат, пов'язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій. Проведення робіт з демонтажу спеціальних конструкцій оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт;
- акт приймання-передачі виконаних робіт, передбачений пунктом 3.4.8 Договору, сторонами не складався;
- Підприємець не прострочив оплату за березень 2009 року через демонтаж Підприємством 12.02.2009 спеціальних конструкцій.
Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення в примусовому порядку основного боргу, пені та витрат з демонтажу спеціальних конструкцій.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас приписи статей 1166, 1192 ЦК України стосуються не договірних зобов'язань, а зобов'язань, що виникають виключно внаслідок завдання шкоди.
Отже, для правильного вирішення даного судового спору попереднім судовим інстанціям належало:
- вичерпно встановити фактичні обставини, пов'язані з узгодженими сторонами умовами Договору стосовно строку та умов його дії [зокрема, щодо: підстав дострокового розірвання Договору (пункт 8.1); зв'язку між демонтажем спеціальних конструкцій та розірванням Договору (підпункти 8.1.1 і 8.1.2 пункту 8.1; пункт 8.2); можливості дії Договору після проведення Підприємством демонтажу спеціальних конструкцій тощо];
- дослідити фактичні обставини, пов'язані з правом відповідача запобігти примусовому демонтажу конструкцій Підприємством: погасити заборгованість або здійснити демонтаж самостійно (підпункт 3.2.6 пункту 3.2, пункти 5.1 і 7.2 Договору);
- встановити послідовність дій Підприємства з демонтажу спеціальних конструкцій та перевірити їх на предмет відповідності умовам Договору з цього приводу;
- встановити період фактичної дії Договору (момент припинення ним дії);
- з'ясувати стан розрахунків сторін за Договором, встановити розмір фактичної заборгованості (за її наявності), а також період і підстави її виникнення (зокрема, сплата відповідачем 2 400 грн. і 3 000 грн. безумовно впливає на стан розрахунків, але не є свідченням погашення боргу в сумі 8 636,80 грн.);
- на підставі оцінки поданих сторонами та додатково витребуваних доказів перевірити правильність нарахування позивачем пені в сумі 375,23 грн. (у визначених позивачем межах з урахуванням строку дії Договору та фактичних обставин внесення відповідачем плати за користування наданими місцями).
Проте місцевий та апеляційний господарські суди відповідних фактичних обставин не встановили та не дослідили.
Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Міський інформаційний центр" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 зі справи № 61/47-09 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов