18 листопада 2009 р. № 36/197
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від17.08.2009р.
у справі№36/197
Господарського судуміста Києва
за позовомШевченківської районної у місті Києві державної адміністрації
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГРААЛЬ ВІП"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаКомунальне підприємство "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у місті Києві ради
прозобов'язання знести самочинне будівництво, -
У травні 2009 р. Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація звернулася в суд з позовом у якому просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРААЛЬ ВІП" знести самочинно збудоване впритул до прибудинкової території приміщення по вул. Мельникова, 6, та привести територію у попередній стан, обґрунтовуючи його відсутністю у позивача правових підстав для здійснення такого будівництва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2009р. (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Кропивної Л.В., суддів Пашкіної С.А., Синиці О.Ф.) в позові відмовлено повністю.
У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення господарським судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕВАДА" та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. 13.08.2007р., на праві власності належить нежитлова будівля-магазину №331, що знаходиться в м. Києві по вулиці Мельникова, 6 (літ. Б), загальною площею 271,70 кв. м.
Відповідачу Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" на зазначену будівлю видано Реєстраційне посвідчення №031519.
Також із доводів, викладених у касаційній скарзі особою що її подала, вбачається що у вказаному приміщення сталася пожежа і відповідач вчиняє дії щодо відновлення майна.
Відмовляючи в позові місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні правові підстави вважати що діями відповідача порушено права чи охоронювані законом інтереси позивача, а також з того, що позивачем не доведено що відповідач здійснює самочинне будівництво.
Між тим, вказані висновки судами зроблені без повного з'ясування всіх обставин справи виходячи з наступного.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована зокрема тим, що позивач не надав доказів передачі йому повноважень ради на звернення з даним позовом в інтересах територіальної громади.
Про те вказані висновки суду апеляційної інстанції зроблені при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
Так, згідно приписів ст.8 ч.1 Закону України "Про столицю України -місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.
При цьому ст.9 ч.2 цього Закону визначено, що порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" з особливостями, передбаченими цим Законом.
Згідно ж ст.25 наведеного Закону органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади міста Києва і Київської області будують свої взаємовідносини на договірних, компенсаційних та інших, визначених чинним законодавством, засадах.
Таким чином судами залишилось не дослідженими як повноваження органу місцевого самоврядування, так і повноваження позивача щодо вирішення питань, визначених у позові.
Крім того, відмовляючи в позові місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що належним та допустимим доказом самочинного будівництва має бути лише протокол посадової особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про вчинене правопорушення.
Між тим, з такими висновками судів не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до приписів п.4 Положення Про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N225, Інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків.
Поняття самочинного будівництва визначено у ст.376 ч.1 ЦК України, відповідно до якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином з урахуванням наведених норм права суд касаційної інстанції зазначає, що судами невірно визначено що лише протокол посадової особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про вчинене правопорушення може бути належним та допустимим доказом самочинного будівництва.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що з врахуванням наведених норм права судами залишилось не дослідженим чи вказане майно є пошкодженим, чи знищеним в наслідок пожежі, та не перевірено належними і допустимими доказами які саме дії відповідач вчиняє на відновлення майна - чи такі дії є відновленням майна чи самочинним будівництвом.
У зв'язку з наведеним усі ухвалені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2009р. у справі №36/197 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало