18 листопада 2009 р. № 12/69-09-1662
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на постановуОдеського апеляційного господарського суду
від03.09.2009р.
у справі№12/69-09-1662
Господарського судуОдеської області
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
доБалтської районної державної адміністрації Одеської області
провизнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди, -
У березні 2009 року позивач, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернувся в суд з позовом до Балтської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просив суд: - визнати недостовірною та негативною інформацію, поширену Балтською районною державною адміністрацією у зверненні № 01-21/31 від 12.01.2009 року за підписом голови Усатенко М.Г., яке направлено 12.01.2009 року до Господарського суду Одеської області по справі №2/181-07-6211 на ім'я голови суду Продаєвича В.О. та головуючого по справі судді Бахарєва Б.О. та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію СПД -арбітражного керуючого ОСОБА_1. в громадській думці та думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, дискредитує СПД ОСОБА_1., схиляє суд до відсторонення СПД ОСОБА_1. від виконання обов'язків арбітражного керуючого по справі; - зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію в такий самий спосіб шляхом направлення аналогічного звернення до Господарського суду Одеської області по справі № 2/181-07-6211 на ім'я голови суду Продаєвича В.О. та головуючого по справі судді Бахарєва Б.О.; - стягнути з Балтської райдержадміністрації на користь СПД ОСОБА_1. 50 000 грн. моральної шкоди, стягнути з відповідача 10 000 грн. витрат на послуги адвоката та витрат по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та 118 грн. на ІТЗ судового процесу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наявна у зверненні відповідача інформація є недостовірною та негативною, яка не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію позивача в громадській думці та думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, дискредитує СПД ОСОБА_1., схиляє суд до відсторонення СПД ОСОБА_1. від виконання обов'язків арбітражного керуючого по справі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2009р. (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено частково, постановлено визнати вказану інформацію такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію суб'єкта підприємницької діяльності -арбітражного керуючого ОСОБА_1. недостовірною та негативною і зобов'язано відповідача спростувати її в такий самий спосіб шляхом направлення аналогічного звернення на адресу Господарського суду Одеської області протягом одного місяця з дати набрання рішення законної сили.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Гладишевої Т.Я., суддів Разюк Г.П., Лавренюк О.Т.) вказане рішення суду скасовано, в позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2009р. у повному обсязі, рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2009р. змінити, виклавши п. 4 в наступній редакції: "4. Стягнути з Балтської районної державної адміністрації Одеської області на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди, 10 000 грн. витрат на послуги адвоката, 170 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", посилаючись на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 12.01.2009 року відповідач звернувся з листом №01-21/31 на адресу голови Господарського суду Одеської області Продаєвича В.О. та головуючого судді по справі №2/181-07-6211 Бахарєва Б.О., в якому вказав, що в заяві акціонерів ВАТ "Балтська хутрова фабрика" до Балтської районної державної адміністрації від 29.12.2008 року висвітлено проблему, яка полягає в наступному: "...намагаючись запобігти банкрутству акціонери підприємства, маючи на меті збереження цілісного майнового комплексу та відновлення роботи підприємства, знайшли вихід з ситуації, запропонували арбітражному керуючому ОСОБА_1., призначеному ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2007 року, провести погашення боргу перед УПФ України в Балтському районі в розмірі 33 284 грн. 13 коп., але позитивної відповіді не отримали, по причині чого самостійно за згодою УПФ України у Балтському районі, 29.12.2008 року перерахували грошові кошти на рахунок фонду, про що отримали довідку."
У вказаному листі з посиланням на заяву акціонерів товариства від 29.12.2008 року також зазначено, що "...арбітражний керуючий в порушення умов Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" діє недобросовісно, не розумно, не враховуючи інтереси боржника і кредитора, діє не на відновлення роботи підприємства, а на його ліквідацію."
Також у листі відповідача №01-21/31 від 12.01.2009 року вказано, що "...в цілях зменшення соціальної напруги в районі, викликаної діяльністю арбітражного керуючого ОСОБА_1., ліквідації конфлікту, що виник між акціонерами ВАТ "Балтська хутрова фабрика" та арбітражним керуючим ОСОБА_1., збереження робочих місць на підприємстві, зважаючи на те, що підприємство виконало усі зобов'язання перед УПФ України в Балтському районі...".
Вказану інформацію позивач вважає недостовірною та негативною, а також такою, що принижує його ділову репутацію як арбітражного керуючого.
Частково задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що наведена інформація є недостовірною та негативною, а також такою, що принижує ділову репутацію позивача як арбітражного керуючого, призначеного ліквідатором банкрута -ВАТ "Балтська хутрова фабрика".
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що правові підстави вважити що така інформація є недостовірною та негативною, а також такою, що принижує ділову репутацію позивача як арбітражного керуючого, призначеного ліквідатором банкрута - ВАТ "Балтська хутрова фабрика", відсутні.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.
Статтею 200 Цивільного кодексу України визначено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ч.1). Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ч.2).
Згідно статті 201 цього кодексу особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ч.1).
Таким чином юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Обов'язок розгляду таких звернень передбачений Законом України "Про звернення громадян".
Згідно статті 15 цього Закону відповідач, як орган місцевого самоврядування, зобов'язаний об'єктивно і вчасно розглянути їх, перевірити викладені в них факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що інформація, яку позивач вважає недостовірною, була викладена у адресованій відповідачу заяві акціонерів ВАТ "Балтська хутрова фабрика", які, як вбачається, маючи на меті збереження цілісного майнового комплексу та відновлення роботи підприємства, запропонували арбітражному керуючому ОСОБА_1., призначеному ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2007 року, провести погашення боргу перед УПФ України в Балтському районі, а від арбітражного керуючого, як вказували акціонери, позитивної відповіді не отримали, і вважали що арбітражний керуючий у порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" діє недобросовісно, нерозумно, не враховуючи інтереси боржника і кредиторів, діє не на відновлення роботи підприємства, а на його ліквідацію.
Пославшись на вказану інформацію відповідач у своєму листі на адресу суду просив суд посприяти акціонерам ВАТ "Балтська хутрова фабрика" у захисті їх прав і надати можливість відновити платоспроможність підприємства.
Тобто спершу вказана інформація, була викладена іншими особами - акціонерами ВАТ "Балтська хутрова фабрика" відповідачу, які, як вбачається, зацікавлені в результатах розгляду справи про банкрутство товариства, а останній після її отримання виклав у своєму зверненні на адресу суду та просив сприяти акціонерам у захисті їх прав і надати можливість відновити платоспроможність підприємства.
Такі дії відповідача узгоджуються з наведеними вимогами Закону України "Про звернення громадян".
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що характер такої інформації не є фактичним твердженням відповідача, а відноситься до оціночних суджень, які відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Крім того, як вже зазначалось, оспорювана позивачем інформація була викладена відповідачем у його листі на адресу суду і відповідач просив за результатами її розгляду сприяти акціонерам у захисті їх прав і надати можливість відновити платоспроможність підприємства.
У позовній заяві відповідач просив, зокрема, визнати інформацію такою, що не відповідає дійсності, дискредитує СПД ОСОБА_1., схиляє суд до відсторонення СПД ОСОБА_1. від виконання обов'язків арбітражного керуючого по справі, також просив суд зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію в такий самий спосіб шляхом направлення аналогічного звернення до Господарського суду Одеської області по справі № 2/181-07-6211.
Відповідно ж до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Таким чином, з урахуванням наведених норм права, незважаючи на наявність наведеної відповідачем у своєму зверненні, адресованому суду, інформації, суд зобов'язаний був обговорити усі обставини справи №2/181-07-6211 про банкрутство товариства під час її розгляду, всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а відтак у вказаній частині оспорювана позивачем інформація не могла вплинути на суд та створити негативні наслідки для позивача.
З врахуванням наведеного суд касаційної інстанції зазначає, що правові підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для скасування його постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2009р. у справі №12/69-09-1662 Господарського суду Одеської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало