18 листопада 2009 р. № 13/199/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
на постановуОдеського апеляційного господарського суду
від23.06.2009р.
у справі№13/199/08
Господарського судуМиколаївської області
за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС"
до
Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаЮжноукраїнська міська рада Миколаївської області
пропро звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та повернення її у придатний для використання стан
за участю представників
- позивача: 1). Коляди В.М. (довіреність ВМО №624248 від 09.11.09р.)
2). Сивобородько В.М. (довіреність ВМО №624246 від 09.11.09р.)
- відповідача:Стецика Н.В. (довіреність від 02.11.09р.)
- третьої особи:не з'явився, -
У липні 2008 року позивач звернувсь в господарський суд з позовною заявою у якій з врахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 26,68 га, надану йому відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-МК №002138 від 19.04.1995р., та повернути її йому у придатному для використання стані, посилаючись на те, що ця земельна ділянка знаходиться у нього на праві постійного користування, а відповідач самовільно розмістив на ній автозаправну станцію.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2008р. (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено у повністю.
Оскарженою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Петрова М.С.) вказане рішення суду залишено без змін.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржене рішення суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для його скасування.
Третя особа не використала наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що спірна земельна ділянка з 19.04.1995р. знаходиться у позивача на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-МК №002138 від 19.04.1995р.
Крім того, частину цієї земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 18.06.2007р., укладеного строком на 10 років між Южноукраїнською міською радою та відповідачем на підставі рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 30.05.2007р. №330, зареєстрованого 21.06.2007р., також передано і відповідачу в оренду і останній на підставі отриманих дозволів вчинив дії щодо розміщення та обслуговування на ній автозаправної станції.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що спірна земельна ділянка у позивача у встановленому законом порядку не вилучалась.
Позивач, дійшовши до висновків про порушення його прав, звернувся до господарського суду із даним позовом.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду виходив з того, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню землекористувачу без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування.
Між тим, судові рішення підлягають скасуванню виходячи з наступного.
Приймаючи рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна земельна ділянка самовільно зайнята відповідачем, однак такі висновки судами зроблені без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.
Так, статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003р. №963-ІV, у редакції, що діяла на виникнення спірних правовідносин, визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок -це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Статтею 125 ч.3 Земельного кодексу України визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Однак, як вбачається із викладеного, частину земельної ділянки, наданої позивачу у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-МК №002138 від 19.04.1995р., Южноукраїнською міською радою було передано відповідачу в оренду і договір оренди зареєстровано 21.06.2007р.
Відтак вищевказані дії відповідача не підпадають під наведене визначення самовільного зайняття земельних ділянок.
Суд касаційної інстанції також зазначає, що про прийняття Южноукраїнською міською радою Миколаївської області рішення від 30.05.2007р. №330, та про укладення 18.06.2007р., між Южноукраїнською міською радою та відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки позивач був обізнаний ще під час розгляду іншої справи Господарського суду Миколаївської області №8/417/08 за його позовом до WOG "Західна нафтова група" про зобов'язання відповідача за власний рахунок повернути в первісний стан, що існував до демонтажу, несанкціоновано перенесений об'єкт нерухомості "Магістральна тепломережа від атомної електростанції до житлового селища", інвентарний №10302516, у якій постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2009р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року залишено без змін.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що згідно приписів ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.2 п.1).
Із обставин справи вбачається, що як зазначене рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 30.05.2007р. №330, так і договір оренди земельної ділянки від 18.06.2007р., укладений між Южноукраїнською міською радою та відповідачем на підставі цього рішення, є чинними, але судами обох інстанцій належної правової оцінки цим обставинам справи згідно з вимогами частини першої статті 47, частини першої статті 43 ГПК України, не дано.
У зв'язку з наведеним усі прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. та рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2008р. у справі №13/199/08 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало