18 листопада 2009 р. № 15/125-ПД-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонрибгосп"
на ухвалуГосподарського суду Херсонської області
від08.09.2009р.
у справі№15/125-ПД-09
Господарського судуХерсонської області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Херсонрибгосп"
доПриватного підприємця ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Бехтерська сільська рада
провизнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -
Звернувшись у суд з даним позовом позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої в с.Новочерноморье Голопристанського району Херсонської області площею 145,8 га, укладений в 2004 році між ВАТ "Херсонрибгосп" та СПД - фізичною особою ОСОБА_1.
Оскарженою ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.09.2009р. (суддя Клепай З.В.) провадження у справі припинено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу до Господарського суду Херсонської області для вирішення по суті, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Припиняючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив з того, що спір не підвідомчий господарським судам України.
Про те вказані висновки суду щодо наявності правових підстав для припинення провадження у справі є незаконними виходячи з наступного.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що спірний договір був укладений між позивачем та ОСОБА_1 як фізичною особою.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам, наведено у статті 12 Господарського процесуального кодексу України, частиною першою якої визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (п.1).
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Згідно приписів статті 128 Господарського кодексу України та статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа може стати підприємцем, зареєструвавшись у якості суб'єкта підприємницької діяльності у встановленому порядку, та здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи. При цьому, цією нормою визначено, що громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу, в той час як фізична особа може здійснювати не лише підприємницьку діяльність, але й будь-яку цивільно-правову діяльність, яка не є протизаконною.
Відповідно до приписів статті 26 Цивільного кодексу України фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом (ч.2). Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом (ч.3). Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства (ч.4). Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин (ч.5).
Крім цивільної правоздатності, визначеної наведеною нормою права, фізична особа має цивільну дієздатність, тобто здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст.30 ч.1 цього кодексу).
Відповідно до приписів статті 638 зазначеного кодексу договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2).
Таким чином цивільно-правові відносини фізичної особи і господарські відносини громадянина-підприємця, що здійснює підприємницьку діяльність, суттєво відрізняються, а передбачені законом підстави для покладення відповідальності за спірним договором на іншу особу, яка є підприємцем і не була стороною у спірному договорі, відсутні.
Враховуючи, що сторонами у даній справі є суб'єкти, які згідно положень наведених норм права можуть бути стороною в господарському процесі, а позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки підвідомчий господарським судам, також встановивши що спірний договір укладений між позивачем як юридичною особою та ОСОБА_1 як фізичною особою, суд, дійшовши висновку що відповідати за цим позовом повинен не Приватний підприємець ОСОБА_1, а фізична особа ОСОБА_1, повинен був відмовити у позові за безпідставністю матеріально-правової вимоги, пред'явленої до особи, яка не є стороною у спірному договорі, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю господарському суду.
Оскільки судом першої інстанції спір по суті не вирішувався, судове рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонрибгосп" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2009р. у справі №15/125-ПД-09 скасувати, справу передати на розгляд суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало