Справа № 234/19077/16-ц
Провадження № 2/234/1031/17
04 вересня 2017 року Краматорський міський суд Донецької області під головуванням судді Пікалової Н.М., при секретарі Романенко К.П., за участю позивачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним,
ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому вказала, що 21.11.2011 року року вона звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» із проханням надати зарплатну картку та отримавши картку від банка підписала анкету-заяву, яка була їй надана відповідачем. Вказану анкету-заяву вважає попередньою згодою на отримання банківських послуг, але які саме банківські послуги будуть надані у письмовому виді оформлено не було. Її обманим шляхом була надана кредитна картка.Конкретного договору, як передбачено ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів», між сторонами не підписано. За весь період часу з 21.11.2011 року по 30.09.2014 року вона регулярно вносила на кредитну картку суми, але сума боргу не зменшувалася. З картки було знято 21633,1 грн, а повернуто 18428,11 та проценти 4389,93 грн. Просить визнати договір недійсним, бо він був укладений обманим шляхом, нікчемність-недійсність, премо передбачена п.1 ст.1055 Цивільного Кодексу України. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Просить визнати договір недійсним, стягнути з відповідача проценти в подвійному розмірі-8779,86 та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та надала пояснення аналогічні обставинам зазначеним у позові. Також пояснила, що вона в 2011 році дійсно отримувала кредитну картку в конверті із пам'яткою, з якої періодично знімала грошові кошти та повертала, при ній була активували пин код картки. Відповідач обманом заставив її взяти кредитну картку, вона не писала заяву з проханням надати її кредит
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заперечення, в яких позов не визнав, вказавши на те, що позивачу надався кредит шляхом видачі кредитної картки із певним кредитним лімітом, який протягом часу був збільшений. Позивач періодично знімала кредитні грошові кошти та частково погашала борг. Зняттям та внесенням платежів позивач підтвердила умови договору. В затверджених правилах кредитування передбачені умови кредитування, зокрема, строк повернення кредитних коштів - щомісячно до 25 числа в розмірі не менше 7% від взятої суми, розмір процентної ставки - 30% річних. Внаслідок не повернення кредитних коштів утворилися заборгованість. На підставі вказаного просив відмовити у позові повністю.
Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, перевіривши матеріали та дослідивши обставини справи, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим нормативним актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч.1 ст.634 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.04.2011 року позивачка звернулась з анкетою-заявою на видачу зарплатної карти, також 21.04.2011 року нею була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», на підставі якого позивач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір був укладений у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Згідно змісту вказаної заяви позивачка ознайомилася і погодилася з умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку. В цей же день ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" була оформлена для позивача кредитна картка та надана в конверті разом із відповідною пам'яткою, в якій також містилися умови кредитування, що не заперечувалося позивачем в судовому засіданні.
В подальшому розмір кредитного ліміту відповідачем був збільшений з та позивач мав можливість користуватися кредитним коштами в більшому розмірі, що підтверджується банківською випискою з програмного комплексу ПАТ КБ «Приватбанк» про розмір кредитного ліміту та випискою з особового рахунку. Позивач не заперечував, що ним знімалися кошти. Так згідно банківської виписки з особового рахунку позивачка в період існування кредитних правовідносин з 2011 року періодично знімала грошові кошти та повертала їх.
Отже вказаний кредитний договір був укладений між позивачем та відповідачем шляхом написання заяви. Позивач ознайомилася та погодилася з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, а також надала згоду, що її заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.
Також згідно з пунктами 1-3 розділу ІІІ Постанови Правління НБУ від 05.11.2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» закріплено, що користувачі мають право використовувати електронні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків, установлених нормативно-правовими актами Національного банку та умов договору з емітентом.
Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.
Кредитна платіжна схема, зокрема, передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.
Емітент визначає у внутрішньобанківських правилах та в договорах порядок кредитування користувачів у межах обраної кредитної платіжної схеми відповідно до вимог законодавства України.
З наведених положень підзаконного нормативного акту НБУ вбачається наявність законодавчого врегулювання та можливість встановлення кредитного ліміту споживачу шляхом видачі електронного платіжного засобу у виді кредитної картки із визначенням умов кредитування у внутрішньобанківських правилах.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України). Однак позивач посилаючись на вищенаведені обставини, які на її думку є підставами для визнання укладеного кредитного договору недійсним, будь-яких належних та допустимих доказів на їх обґрунтування не надала, і такі не встановлені судом в ході розгляду справи.
Крім того, доводи позивача щодо обману зі сторони відповідача в судовому засіданні не доведені, бо, зокрема, щодо зняття грошових коштів з кредитної картки в розмірі підвищеного кредитного ліміту, періодичного часткового повернення раніше отриманих коштів, тобто фактичного виконання кредитного договору, до умов якого будь-яких зауважень та заперечень до звернення ПАТ КБ «Приватбанк» із позовом про стягнення заборгованості не заявляла. Натомість в судовому засіданні позивач підтвердила, що, періодично знімаючи кошти з кредитної картки, жодного разу з 2011 року не приходила до відділення банку для з'ясування можливої суми заборгованості, не цікавилась станом свого карткового рахунку, на якому встановлений кредитний ліміт, правами та обов'язками, що свідчить про власну недбалість до кредитних зобов'язань, які виникли внаслідок отримання кредитної картки від відповідача.
Посилання позивача на те, що правила Національного банку України від 10.05.2007 року №168 перед укладенням кредитного договору зобов'язують банки надати позичальнику сукупну вартість кредиту та графік погашення кредиту суд вважає безпідставними, оскільки такі вимоги стосуються конкретних кредитних договорів, в яких на моменту їх укладення сторонами чітко в твердій сумі визначається розмір кредиту, а за умовами оскаржуваного договору у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, надання сукупної вартості кредиту та графіку погашення кредиту не передбачено та з об'єктивних причин є неможливим підрахування банком відповідних показників сукупної вартості та графіку в момент видачі кредитної картки, оскільки залежить виключено від волі та поведінки позичальника щодо його бажання в майбутньому скористатися даним кредитним лімітом.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору недійсним і необхідності відмовити у задоволенні позовних вимог.
Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн., в судовому засіданні позивачка не довела що її була завдана моральна шкода.
Керуючись ст.ст.203, 212, 215, 627, 638, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.М.Пікалова