Іменем України
12.11.09Справа №2а-1927/09/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Кириленко О.О., секретар судового засідання Чесневська О.П.
за участю: представника позивача Кухаренко В.М.,
представника відповідача Зайцевої О.О.,
розглянувши справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства “Севміськводоканал” Севастопольської міської ради про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2009 року Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до комунального підприємства “Севміськводоканал” Севастопольської міської ради про стягнення заборгованості -суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 668 701 гривень 00 копійок та суми пені -45 471 гривень 60 копійок.
Під час судового розгляду справи, позивач змінив суму позовних вимог, а саме в частині розміру пені, і просив стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 668 701 гривень 00 копійок та суму пені -33 903 гривень 09 копійок, у загальному розмірі -702 604 гривень 09 копійок.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що відповідачем порушено нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів. Зауважила, що відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого комунальним підприємством “Севміськводоканал” до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у січні 2009 року, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала 1 700 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів склав 68 осіб, а фактично на підприємстві працювало 43 інваліда, що є недотриманням нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів.
Представник відповідача заперечувала порушення нормативу робочих місць для інвалідів на підприємстві відповідача, оскільки воно вживало всіх необхідних заходів для їх працевлаштування. Крім того, зазначила, що підприємство за результатами роботи у 2008 році є збитковим та те, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів визначений без врахування специфіки підприємства, яка передбачає більшість посад, пов'язаних з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів.
Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі -Закон) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Частиною третьою статті 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина перша статті 18).
Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.
Обчислення середньооблікової чисельності працюючих здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці щороку до 01 березня подають звіт, форма якого затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 за № 42, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384.
Частиною третьою статті 19 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
З дослідженого у судовому засіданні Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого комунальним підприємством “Севміськводоканал” до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у січні 2009 року вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала 1 700 осіб. При цьому, норматив для працевлаштування інвалідів склав 68 осіб, фактично на підприємстві у 2008 році працювало 43 інваліда.
Судом встановлено, що відповідачем систематично, а саме: станом на 25.01.2008, 25.02.2008, 25.03.2008, 25.04.2008, 25.05.2008, 25.06.2008, 25.07.2008, 25.08.2008, 25.09.2008, 25.10.2008, 25.11.2008, 25.12.2008 подавались Севастопольському міському центру зайнятості звіти про наявність вакансій, у тому числі і для інвалідів.
Крім того, відповідачем неодноразово направлялися до Севастопольського міського центру соціальної, медичної і професійної реабілітації інвалідів, Севастопольської міської організації Всеукраїнської організації інвалідів Союзу організації інвалідів, підприємства “Севастопольський центр професійної, медичної, трудової реабілітації”, Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про направлення на підприємство інвалідів запити про направлення інвалідів для подальшого працевлаштування із зазначенням вакантних посад, створених для них. Систематично давалися об'яви про запрошення на постійну роботу інвалідів із зазначенням спеціальностей у місцеву газету “Работа и обучение”.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач виконав покладені на нього обов'язки щодо створення та атестації робочих місць для працівників інвалідів, розробив інструкцію про робоче місце інваліда, визначив види виробництва, займався їх працевлаштуванням, інформував центр зайнятості, місцеві органи влади та відповідні організації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, відповідач вживав всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, покладених на нього Законом.
У свою чергу, позивач не надав суду доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, не повідомив фактів відмови у працевлаштуванні з боку підприємства за безпосереднім зверненням інваліда до відповідача чи за направленням державної служби зайнятості.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Керуючись статтею 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства “Севміськводоканал” Севастопольської міської ради про стягнення заборгованості відмовити.
Постанова може бути оскаржена у порядку встановленому частинами другою, третьою, п'ятою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови суду заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя (підпис) О.О. Кириленко
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Кириленко
Постанову складено у повному обсязі
16 листопада 2009 року