Справа № 127/16193/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.М.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
05 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,
позивача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про повернення судового збору у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплату пенсії,
в березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про повернення судового збору у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплату пенсії.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу по поверненню зайво сплачених коштів судового збору за подачу позову у розмірі 551 грн 20 коп та за подання апеляційної скарги у розмірі 599 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин викладених в ній просив суд задовольнити її.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляійної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 02.11.2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області прийнято постанову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплату пенсії, згідно якої в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі. У даній постанові судом зазначено про те, що у зв'язку з відмовою в задоволенні позову витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування. При цьому суд звертав увагу, що позивачем сплачено судовий збір як за вимоги майнового та немайнового характеру, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги позивача щодо повернення зайво сплаченого судового збору. Дана постанова залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 року.
19.01.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького апеляційного адміністративного суду із заявою щодо вирішення питання розподілу судових витрат за подання позову та апеляційної скарги відповідно до поданої апеляційної скарги від 15.11.2016 року (а.с.67).
02.03.2017 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу, згідно якої у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розподіл витрат за подання позову та апеляційної скарги у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплату пенсії відмовлено. У даній ухвалі зазначено, що питання про розподіл судових витрат уже вирішено судом першої інстанції, який у постанові зазначив про те, що у зв'язку з відмовою в задоволенні позову витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування. Також, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем сплачено судовий збір як за вимоги майнового та немайнового характеру, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги позивача щодо повернення зайво сплаченого судового збору.
Залишаючи заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції прийшов до висновку, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.
Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2, позивач просив визнати дії про відмову управління Пенсійного фонду у м. Вінниці в перерахунку пенсії протиправними; зобов'язати управління Пенсійного фонду у м. Вінниці здійснити перерахунок пенсії; зобов'язати управління Пенсійного фонду у м. Вінниці здійснити виплату недоплаченої різниці пенсії.
Ухвалою Вінницького міського суду від 29 липня 2016 року позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху, у зв'язку з тим, що позивачем заявлено вимоги майнового та немайного характеру, а позивач сплатив судовий збір тільки за немайнову вимогу.
ОСОБА_2 погодився з ухвалою суду першої інстанції та доплатив судовий збір у розмірі 551,20 грн, не оскаржуючи дану ухвалу.
Однак, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що суд першої істанції допустився помилки, оскільки в даній позовній заяві були відсутні вимоги майнового характеру.
Суд апеляційної інстанції ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат відмовив, не виправивши помилку суду першої інстанції. Дана ухвала також оскаржена не була та набрала законної сили. Отже, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року є преюдиційним рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виправити помилку, допущену судом першої та апеляційної інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 06 вересня 2017 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Совгира Д. І. Білоус О.В.