Справа № 127/22480/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
05 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,
представника відповідача: Дмітрієвої І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального сервісного центру 0541 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального сервісного центру 0541 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та за обставин викладених в ній просила суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.
Позивач в судове засідання не з'явився. Разом з тим, 05 вересня 2017 року на адресу суду через канцелярію надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Враховуючи положення частини 4 статті 122 КАС України, де вказано, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Представник третьої особи, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника третьої особи в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що між приватним нотаріусом "ІМПОРТАВТО" та ОСОБА_3 укладено Договір купівлі - продажу IMRP - 75727/2016 від 30.09.2016 року, згідно з яким продавець передає, а покупець купує транспортний засіб, а саме транспортний засіб марки Ford, моделі Transit VIN НОМЕР_2, 2011 року виготовлення, білого кольору, номер кузова НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, об'єм двигуна 3199 см. куб., який був переданий позивачу за актом прийому-передачі від 30.09.2016 року та актом огляду реалізованого транспортного засобу від 30.09.2016 року (а.с. 11-13).
05 жовтня 2016 року позивач звернувся із заявою до Територіального сервісного центру 0541 Регіонального сервісного центру МВС України у Вінницькій області про реєстрацію належного йому на підставі договору купівлі-продажу автомобіля транспортний засіб марки Ford, моделі Transit VIN НОМЕР_2, 2011 року виготовлення, білого кольору номер кузова НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, об'єм двигуна 3199 см. куб. (а.с. 8).
07 жовтня 2016 року відповідач повідомив позивача, що лише у разі надання сертифікату відповідності, який видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, відповідач здійснить реєстрацію транспортного засобу (а.с. 7).
Вважаючи зазначену вимогу протиправною, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 3353-ХІІ) регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 31 Закону № 3353-ХІІ, транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність діючим стандартам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів.
Статтею 34 Закону №3353-ХІІ визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року було затверджено "Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", згідно пункту 1 якого визначено, що цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Згідно із п. 6 Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС.
Пунктом 8 цього Порядку встановлено те, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Відповідно до п. 10 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.
Згідно з п.п. 28, 29 Порядку, ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих митними органами посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС.
У разі коли транспортні засоби перебували в експлуатації за межами України і були зареєстровані у відповідних органах іншої держави, обов'язковим є подання до сервісних центрів МВС реєстраційних або прирівняних до них документів такої держави.
У зв'язку з вищенаведеним суд приходить до висновку, що реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу може бути здійснена тільки після подання відповідних документів, що підтверджують правомірність придбання (володіння) таким транспортним засобом.
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 р. № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" (в редакції, з 10.02.2016 р.) передбачено, що сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції в державній системі сертифікації здійснюється призначеними на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою: запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
Згідно ст. 15 Декрету, обов'язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться органами з сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.
Відповідно із ст.16 Декрету, під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Законом України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" було внесено зміни, зокрема до Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію", якими виключено норму щодо обов'язкової сертифікації ДТЗ в державній системі сертифікації.
09.06.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 738 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання", згідно якої установлено, що пропуск колісного транспортного засобу, який підлягає державній реєстрації в Державній автомобільній інспекції (далі - транспортний засіб), предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (далі - обладнання), на митну територію України з метою вільного обігу, а також перша державна реєстрація транспортного засобу, введення в обіг обладнання здійснюється за наявності сертифіката відповідності, виданого згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання.
Враховуючи вищезазначене, державна реєстрація ТЗ повинна здійснюватися за наявності одного з таких документів:
- сертифікат відповідності, виданий виробником або його уповноваженим представником на підставі сертифіката типу транспортного засобу у відповідності до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.12 року №521, зареєстрованим в Мін'юсті 14.09.12 року за №1586/21898;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, виданий у відповідності до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженої наказом Мінінфраструктури від 17.08.12 року №521, зареєстрованим в Мін'юсті 14.09.12 року за №1586/21898;
- сертифікат відповідності дорожнього транспортного засобу, виданий в державній системі сертифікації (Системі УкрСЕПРО) до 1 січня 2016 року .
Окрім того, під час судового засідання представник відповідача надала суду додаткові пояснення, які містять в матеріалах справи. Відповідач зазначає, що відмовляючи позивачу в реєстрації транспортного засобу, Територіальний сервісний центр 0541 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України керувався листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.03.2016 року щодо сертифікації дорожніх транспортних засобів, відповідно до якого проведення першої державної реєстрації ДТЗ сервісними центрами МВС повинно здійснюватися на підставі сертифікатів відповідності, виданими органами з сертифікації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 року № 738 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання" та Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 року № 521 "Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання".
Суд апеляційної інстанції для об'єктивного та всебічного з'ясування обставин у справі залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ". Однак, третя особа не скористалась можливістю обгрунтувати правомірність своїх дій та не надала суду жодних додаткових пояснень, доводів, заперечень та не з'явилась в судове засідання.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що сертифікат відповідності дорожнього транспортного засобу, виданий в державній системі сертифікації (УкрСЕПРО) може бути підставою для проведення державної реєстрації транспортного засобу за умови його видачі до 01.01.2016 р. та дійсності на час проведення реєстраційних дій. Поданий позивачем для реєстрації Сертифікат відповідності, виданий у січні 2016 року Державною системою сертифікації УкрСЕПРО, зареєстрований в Реєстрі за № UA1.173.0003714-16, не є належним сертифікатом відповідності згідно вимог Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 року № 521. Відтак, у відповідача не було правових підстав для реєстрації транспортного засобу, оскільки позивачем не подано належного сертифікату.
У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області задовольнити повністю.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального сервісного центру 0541 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 07 вересня 2017 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Білоус О.В. Совгира Д. І.