Справа № 137/558/17
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
06 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Літинського районногу центру зайнятості на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Літинського районного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправним та скасування наказу № НТ 170330 від 30.03.2017 року Літинського районного центру зайнятості в частині припинення виплати йому допомоги по безробіттю, припинення його реєстрації як безробітного та повернення ним коштів.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Позивач, скориставшись правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу, в судове засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що засвідчується матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
До початку судового засідання від відповідача (апелянта) надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи в зв'язку з перебуванням представника Літинського районного центру зайнятості у щорічній відпустці.
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання оскільки, враховуючи факт надання обома сторонами письмових пояснень стосовно доводів апеляційної скарги, вважає за можливе розглянути останню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області від 06.12.2016 року № 155/ОС-16 майора внутрішньої служби ОСОБА_3 звільнено з посади начальника Літинського районного сектору кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів) (а.с. 9).
Починаючи з 10.01.2017 року позивач перебуває на обліку у Літинському районному центрі зайнятості. Відповідно до наказу Літинського районного центру зайнятості від 10.01.2017 року № НТ 170110 позивачу надано статус безробітного, наказом від 17.01.2017 року № НТ 170117 йому призначено допомогу по безробіттю (а.с. 25).
18.01.2017 року позивач отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 (а.с. 10), дію якого 20.01.2017 року було ним зупинено шляхом подання відповідної заяви до Ради адвокатів України, що засвідчується Витягом з Єдиного державного реєстру адвокатів (а.с. 12, 13).
15.03.2017 року позивач звернувся до Літинського РЦЗ з заявою про проведення одноразової виплати призначеної йому допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності. До заяви позивачем подано бізнес-план, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про відсутність записів щодо нього як фізичної особи-підприємця, а також довідку з Ради адвокатів Вінницької області про те, що адвокатська діяльність зупинена.
За результатами розгляду заяви позивача Літинським РЦЗ 28.03.2017 року проведено розслідування, за наслідками якого складено акт № 25 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у висновку якого зазначено, що безробітний ОСОБА_3 не повідомив Літинський РЦЗ про факт зайнятості в період з 18.01.2017 року по 19.01.2017 року, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення". Враховуючи дані розслідування, відповідач дійшов висновку про необхідність з 28.03.2017 року припинити матеріальне забезпечення позивача та реєстрацію його як безробітного (а.с. 16).
29.03.2017 року відбулось засідання комісії Літинського РЦЗ з питань здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності ОСОБА_3 (а.с. 17-20).
За результатами проведеного розслідування та засідання комісії, Літинським РЦЗ прийнято два накази № 4 від 29.03.2017 року "Про відмову виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності" та № 5 від 30.03.2017 року "Про повернення коштів", у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття (а.с. 21-22, 23).
У відповідності до наказу Літинського РЦЗ № НТ 170330 від 30.03.2017 року припинено допомогу по безробіттю, припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_3 та прийнято рішення про повернення коштів безробітним ОСОБА_3 У трудовій книжці позивача зроблено запис № 6 від 28.03.2017 року про припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно пп. 8 п.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване в межах даної справи рішення, виходив з того, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Літинського районного центру зайнятості населення з огляду на наступне.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Пунктом 7 ч. 1 вказаної статті Закону визначено, що зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
З наведених вище правових положень випливає, що право на допомогу по безробіттю мають виключно громадяни, які визнані в установленому порядку безробітними. При цьому, безробітними вважаються ті громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку. Тобто для визнання особи безробітною обов'язковим є наявність двох умов, відсутність роботи та заробітку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За правилами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Таким чином, наявність у позивача свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю сам факт здійснення такої діяльності не підтверджує, а лише свідчить про наявність у нього певної кваліфікації та можливість розпочати адвокатську діяльність в одній із передбачених Законом форм.
Положеннями ст. 44 аналізуємого закону визначено, що зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону. Зокрема підставою для припинення реєстрації безробітного, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" є зайнятість особи.
Водночас, відповідно до п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198, реєстрація безробітного припиняється з дня початку зайнятості особи, зокрема з дня працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту), дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг); дня забезпечення себе роботою самостійно.
Відповідно до рекомендацій щодо оподаткування адвокатських об'єднань та адвокатів як самозайнятих осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 18 березня 2011 року № VI/4-97, адвокатська діяльність не є господарською і, зокрема, підприємницькою, у розумінні статті 3 Господарського кодексу України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, а тому він повинен зареєструватися в органах податкової служби як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.
Порядок оподаткування самозайнятих осіб викладений у статті 178 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 178.1 цієї статті особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється, зокрема: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.
Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (ч. 6 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що адвокат є самозайнятою особою, яка у встановленому законом порядку отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України у від 28.04.2015 року (справа № К/800/24844/13) та від 12.03.2015 року (справа № К/800/34708/13).
Відповідно до п. 2.8 ст. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 26 від 17.12.2012 року (із змінами) (далі - Порядок) відомості, що підлягають внесенню до ЄРАУ, включаються до нього адміністратором бази даних ЄРАУ ради адвокатів регіону не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та рішеннями Ради адвокатів України.
Згідно пп. 3.1.6 п. 3.1 ст. 3. Порядку до ЄРАУ вносяться такі відомості про адвокатів: інші відомості, передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", рішеннями Ради адвокатів України або внесення яких вимагається командами програмного забезпечення бази даних ЄРАУ, в тому числі відмітки про сплату внесків та електронна адреса, є обов'язковими для внесення адміністраторами ЄРАУ.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач, отримавши свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 18.01.2017 року, оплату відповідних внесків здійснив наступного дня - 19.01.2017 року.
В подальшому, 20.01.2017 року позивач зупинив адвокатську діяльність на підставі відповідної заяви, поданої до Ради суддів України, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру адвокатів України. Крім відомостей про зупинення свідоцтва, 20.01.2017 року до Єдиного реєстру були внесені також відомості про найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, адреса робочого місця адвоката, номер його засобу зв'язку.
В своїй сукупності викладене свідчить про те, що відомості відносно позивача вперше були внесені до Єдиного державного реєстру адвокатів України разом із заявою про зупинення свідоцтва, яка буда подана останнім 20.01.2017 року.
Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що у період з 18.01.2017 року по 19.01.2017 року позивач ОСОБА_3 був позбавлений можливості здійснювати адвокатську діяльність та отримувати дохід від такої діяльності через відсутність усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності. В даному випадку факт зайнятості позивача в розумінні законодавства про зайнятість населення відсутній. Відтак, наказ № НТ 170330 від 30.03.2017 року Літинського районного центру зайнятості в частині припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_3, слід скасувати припинення його реєстрації як безробітного та повернення коштів підлягає скасуванню.
Щодо доводів апелянта стосовно необхідності застосування в даному випадку практики Верховного Суду України, що викладена у постановах від 07.10.2014 року (справа № 21-408а) та від 08.07.2017 року (справа № 21-79а14), то судова колегія апеляційної інстанції ретельно вивчивши останню в призмі встановлених обставин справи, погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно відсутності аналогії між висновками Верховного Суду України та спірними правовідносинами оскільки адвокат не є фізичною особою-підприємцем згідно з чинними нормами законодавства, а є самозайнятою особою, яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Літинського районногу центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П. Совгира Д. І.