05 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/268/17
Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Потапчука В.О.
суддів - Семенюка Г.В.
- Шеметенко Л.П.
при секретарі - Алексєєвій Н.М.
за участю представника апелянта ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування наказу -,
У лютому 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулася до суду з позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 26 січня 2017 року №76.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки є протиправним, оскільки у податкового органу не було підстав для винесення вказаного наказу про проведення фактичної перевірки. Окрім того позивач зазначає, що належного звернення споживача на момент оформлення наказу не було, до того ж у приміщені магазину здійснюють діяльність декілька підприємців, при цьому позивачем не здійснюється розрахункові касові операції, адже він надає згідно договору дилерські послуги мобільному оператору.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ФОП ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
14 грудня 2016 року на адресу ГУ ДФС у Миколаївській області надійшов лист-заява вх. № Б/201 від Багрій Ю.С. (споживач), який повідомив, про порушення ФОП ОСОБА_3 платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій. /арк. с. 19/
Згідно даної заяви, 14 грудня 2016 року в магазині «Лайф-сел» за адресою вул. Потьомкінська 32/1 (ФОП ОСОБА_3) замість чеку на заміну сім-картки видали неналежний розрахунковий документ, та відмовили у видачі фіскального чеку.
Податковим органом листом було повідомлено Багрій Ю.С. про відсутність магазину «Лайф Селл» за зазначеною у заяві споживача адресою та запропоновано уточнити адресу.
13 січня 2017 року до ГУ ДФС у Миколаївській області Багрій Ю.С. надав заяву з уточнюючою адресою суб'єкта господарювання - вул. Потьомкінська 52/1. /а. с. 20/
На підставі вищезазначеного звернення споживача та відповідно до п.п. ст.80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України податковою видано наказ №76 від 26 січня 2017 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 /а.с .21/
ГУ ДФС у Миколаївській області ознайомлено посадову особу ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_5 з наказом на проведення фактичної перевірки та направленнями на перевірку №131/14-29-03-43, №130/14-29-03-43 від 26 січня 2017 року.
Контролюючий орган не було допущено до проведення перевірки, про що було складено 30 січня 2017 року акт відмови у допуску до проведення перевірки №0011/29/14/НОМЕР_1, акт відмови від підписання направлення на проведення перевірки №0011/14/29/14/2915002028/1 та акт відмови від підписання матеріалів перевірки №0011/14/29/14/2915002028/2.
Позивач не погоджуючись із вищевказаним наказом про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав до суду належних доказів про існування обставин, які свідчили б про протиправність наказу №76 від 26 січня 2017 року, в свою чергу відповідачем, суб'єктом владних повноважень повністю доведено наявність підстав для винесення наказу та проведення перевірки.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України та Закону України "Про звернення громадян".
В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити. Окрім того, апелянт зазначає, що заява Багрій Ю.С. про порушення ФОП ОСОБА_3 установленого порядку проведення розрахункових операцій оформлена з порушенням вимог Закону України "Про звернення громадян".
Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.
Відповідно до п. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Згідно п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.
Пунктом 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відповідно до абз. 5, 6 п. 81.1 ст. 80 Податкового кодексу України, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що посадовими особами управління здійснено вказану перевірку без порушень вимог діючого законодавства, оскільки посадовій особі суб'єкта господарювання було пред'явлено посвідчення осіб, які зазначені в направленнях на проведення перевірки, та Направлення на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3, в якому зазначено дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мета, вид, підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Вказане направлення підписано в.о. керівника ГУ ДФС у Миколаївській області та скріплено відповідною печаткою.
В свою чергу, згідно наявного в матеріалах справи Акта відмови від підписання направлень на проведення перевірки 30 січня 2017 року вбачається, що представник позивача, в порушення норм діючого законодавства, протиправно відмовився від підписання Направлень на перевірку./а.с 25/
Аналізуючи вказані обставини справи колегія суддів дійшла висновку про те, що жодних порушень при здійсненні вищевказаної перевірки податковим органом не допущено, що правильно було встановлено судом першої інстанції.
Окрім того, колегія суддів вважає неправомірним посилання апелянта на невідповідність вищевказаної заяви Багрій Ю.С. вимогам діючого законодавства.
Дослідивши вказану заяву, колегією суддів встановлено, що вона складена без порушень вимог діючого законодавства, оскільки містить прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, її зміст містить в собі суть порушеного питання, а саме існування порушень порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій. Дане письмове звернення підписано заявником із зазначенням дати.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав до суду належних доказів про існування обставин, які свідчили б про протиправність наказу №76 від 26 січня 2017 року, в свою чергу відповідачем, суб'єктом владних повноважень повністю доведено наявність підстав для винесення наказу та проведення перевірки.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування наказу,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 06 вересня 2017 року.
Суддя доповідач: Потапчук В.О.
Суддя: Шеметенко Л.П.
Суддя: Семенюк Г.В.