04 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8832/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Обрізка І.М., Носа С.П.,
за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Рахівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог Комунального підприємства "Тиса" Рахівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень,
30.03.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з адміністративним позовом до Рахівської міської ради , третьої особи без самостійних вимог Комунального підприємства "Тиса" Рахівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень 19 жовтня 2016 року за №203 та №204.
Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем винесено оскаржувану ухвалу в межах наділених повноважень, з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що прийняття радою оскаржуваного рішення не порушує інтересів позивачів.
Не погодившись з прийнятою постановою, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги, які є тотожними доводам позовної заяви, обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що оскаржувані рішення прийнято в порушення вимог ст. ст.47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що рішенням 12 сесії Рахівської міської ради 7 скликання від 19 жовтня 2016 року №203 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування" надано комунальному підприємству "Тиса" Рахівської міської ради дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для обслуговування комплексу будівель та споруд амфітеатру по АДРЕСА_1, орієнтованою площею 2,0 га, для обслуговування парку ім. Шевченка по АДРЕСА_2, орієнтованою площею 1,0 га. КП "Тиса" рекомендовано замовити виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування в організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання даних робіт. Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію Рахівської міської ради з питань регулювання земельних відносин та містобудування.
Також рішенням 12 сесії Рахівської міської ради 7 скликання від 19 жовтня 2016 року №204 "Про надання дозволу на розробку детальних планів" надано КП "Тиса" Рахівської міської ради, юридична адреса - м. Рахів, вул. Шевченка, 43, дозвіл на розробку детальних планів територій на земельні ділянки: для ведення господарської діяльності орієнтовною площею 0,0400 га по вул. Київська, для обслуговування комплексу, будівель та споруд амфітеатру орієнтованою площею 2,0 га по АДРЕСА_1, для обслуговування парку ім. Шевченка, орієнтовною площею 1,0 га АДРЕСА_2. КП "Тиса" Рахівської міської ради рекомендовано замовити виготовлення вищезгаданої містобудівної документації в організації, яка має відпровідний дозвіл (ліцензію) на виконання даних робіт. Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію Рахівської міської ради з питань регулювання земельних відносин та містобудування.
Стороною позивача наведені рішення оскаржуються з мотивів порушення порядку їх прийняття, зокрема їх не оприлюднення на веб-сайті Рахівської міської ради у строки визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації", доведення до відома депутатів Рахівської міської ради поза строками, встановленими Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", та регламенту роботи Рахівської міської ради, не подання їх на розгляд постійної комісії Рахівської міської ради з регулювання земельних відносин та містобудування.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, законодавством чітко визначено, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями.
Оскаржуючи рішення органу місцевого самоврядування, позивачі, які як встановлено в судовому засіданні, являються депутатами Рахівської міської ради, жодним чином не навели обставини, які слугують підставою для визнання цих рішень незаконними, окрім як порушення порядку їх прийняття, зокрема яким чином порушуються їх права та законні інтереси, в чому проявляється порушення їх права на участь в управління державними справами.
Відповідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин (ч.1 ст.6 КАС України).
З наведених вище норм законодавства випливає, що особа на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки особи у сфері публічно-правових відносин, створюючи певні негативні праві (юридичні) наслідки для такої особи.
Таким чином у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.
Підсумовуючи необхідно вказати, що для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Згідно з вищевказаними нормами права задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних та міських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Частиною 1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 6 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Таким чином, відповідно до змісту наведених норм питання надання земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування фізичних та юридичних осіб належить до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, а прийняття рішення як кінцевий етап вирішення відповідною радою даних питань, здійснюється на пленарному засіданні (сесії) ради шляхом голосування за відповідне рішення депутатами ради, присутніми на сесії.
Позивачами вказані рішення органу місцевого самоврядування оскаржуються з мотивів порушення порядку їх прийняття, зокрема їх не оприлюднення на веб-сайті Рахівської міської ради у строки визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації", доведення до відома депутатів Рахівської міської ради поза строками, встановленими Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", та регламенту роботи Рахівської міської ради, не подання їх на розгляд постійної комісії Рахівської міської ради з регулювання земельних відносин та містобудування.
Проте сторона позивачів не заперечує тієї обставини, що при проведенні пленарного засідання з розгляду оспорюваних рішень останні 19.10.2016 р. проголосували за проекти №203 та №204.
Як слідує з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням №203 було погоджено місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для третьої особи, а рішенням за №204 надано дозвіл на виготовлення містобудівної документації.
З оскаржуваних рішень слідує, що такі не обмежують прав територіальної громади м.Рахова та відповідно позивачів, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання їх у користування (оренду), що узгоджується з позиціями Верховного Суду України (постанови від 10.12.2013 року у справі №21-358а13, від 07.06.2016 року у справі №21-1341а16).
З огляду на таке суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, відтак апеляційну скаргу відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2017 року у справі №305/536/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді І. М. Обрізко
С. П. Нос
Повний текст виготовлено 06.09.2017р.