01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Справа: № 826/11685/16 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
06 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Шостака О.В.,
представника відповідача Кучерявого О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2016 р. № 0022111201.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» (далі - ТОВ «Апрілекс») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві).
Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Апрілекс», за результатами якої складено акт від 24.02.2016 р. № 474/26-54-11-01-11.
У висновку зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Апрілекс» граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, виписаних за жовтень 2015року та зареєстрованих з порушенням вимог п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акту перевірки від 24.02.2016 р. № 474/26-54-11-01-11 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 р. № 0022111201, яким до позивача за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на 22 і менше календарних днів на суму ПДВ 94849,90 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 28454,98 грн.
Позивач, вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ (далі - Закон № 71-VІІІ).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
У п. 201.1 ст. 201 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання
Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, закріплено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Пунктом 3 розділу ІІ Закону № 71-VІІІ встановлено, що в 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що у 2015-2016 рр. законодавством було регламентовано обмеження на проведення перевірок суб'єктів господарювання з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, що обумовлює виникнення в податкового органу повноваження на проведення перевірки таких платників лише за наявності однієї з правових підстав, виключний перелік яких наведено в п. 3 р. ІІ Закону № 71-VІІІ.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 р. по справі № 818/1452/15 та від 26.04.2016 р. по справі № 821/853/15-а.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що перевірка ТОВ «Апрілекс» проведена відповідачем у 2016 році, однак дохід позивача за попередній календарний рік не дорівнює та не перевищує 20 мільйонів гривень.
Водночас, ані до суду першої інстанції, ані на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 р. відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували наявність хоча б однієї з правових підстав, передбачених п. 3 р. ІІ Закону № 71-VІІІ, для проведення перевірки позивача.
При цьому, доводи податкового органу про те, що в даному випадку проводилась камеральна перевірка, є необґрунтованими, оскільки п. 3 р. ІІ Закону № 71-VІІІ не містить будь-яких виключень за видом перевірки і регулює, у тому числі, й порядок проведення камеральних перевірок у 2015-2016 рр.
Більш того, аналогічна правова позиція викладена ДФС України в листі від 06.05.2015 р. № 16102/7/99-99-15-02-02-17 та застосована Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 14.03.2017 р. по справі № 818/1452/15.
У контексті викладеного, колегія суддів також звертає увагу й на те, що в акті перевірки від 24.02.2016 р. № 474/26-54-11-01-11, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, взагалі не вказано ані вид перевірки, ані підстави для її проведення.
З огляду на це, апеляційний суд вважає, що неправомірність проведення перевірки платника податків зумовлює протиправність її наслідків, зокрема податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі її результатів.
Приходячи до такого висновку апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковим органом, окрім іншого, було неправильно застосовано норми п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України при визначенні розміру штрафних санкцій та завищено їх на 9485,00 грн., що було визнано й самим відповідачем у ході розгляду справи в суді першої інстанції /Т.1 а.с.49/, однак безпідставно не враховувало судом при вирішення справи по суті позовних вимог.
Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2016 р. № 0022111201 і задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» підлягає задоволенню, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2017 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2017 року - скасувати.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 р. № 0022111201.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 06 вересня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.