Справа: № 810/875/17 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
06 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Губська О.А.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ФОП ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинськох ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та просить (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог):
- визнати протиправною та скасувати пеню у розмірі 29,65 грн., штрафні санкції у розмірі 137,80 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0044031301 від 07.11.2016.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0044031301 від 07.11.2016 Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління у Київській області. Визнано протиправною та скасовано пеню у розмірі 29 (двадцять дев'ять) грн. 65 коп. та штрафні санкції у розмірі 137 (сто тридцять см) грн. 80 коп. застосовані Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління у Київській області відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено з матеріалів, працівниками Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ФОП ОСОБА_3, про що складено Акт № 528/10-13/НОМЕР_1 від 07.11.2016 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення п.295.1 ст. 295 ПК України (граничний строк сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку).
На підставі Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0044031301 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 2596,00 грн. згідно ст.122 та ст.126 ПК України за період 20.03.2015 р. - 20.10.2016 р.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що не зазначення ідентифікаційного номеру в призначенні платежу не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк, отже, не вплинуло на виконання обов'язку платника із сплати податку, тому застосування податковим органом штрафної санкції є безпідставним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.11.2014.
З 27 листопада 2014 року перебуває на податковому обліку у відповідача, як платник єдиного внеску.
Судом встановлено, що в листопаді 2015 року відповідач повідомив позивача про наявність заборгованості зі сплати єдиного податку за березень 2015 року.
01 грудня 2015 року відповідач отримав від позивача оригінал квитанції №231085 від 19.03.2015 про сплату єдиного податку у розмірі 243,60 грн. за березень 2015 року разом із заявою, в якій ОСОБА_3просила зарахувати здійснений платіж за призначенням у зв'язку з помилкою у про призначення платежу у квитанції на сплату єдиного податку (не вказано ідентифікаційний номер). (а.с.10).
Однак, 07 листопада 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0044031301, яким позивача зобов'язано сплати штраф у розмірі 2596,00 грн у зв'язку з порушенням позивачем граничного строку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб.
Даючи правову оцінку діям відповідача, колегія суддів виходить з такого.
Згідно п. 56.18. ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Цей строк з урахуванням змісту ст.102 ПК становить 1095 днів з дня отримання оскаржуваного рішення.
Відповідно п. 295.1 ст. 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Згідно з положеннями п. 300.1 ст. 300 ПК України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Як вбачається з матеріалів справи, співробітником АТ «Банк «Національні інвестиції» було допущено помилку в призначенні платежу з єдиного податку за березень 2015 р. - не вказано ідентифікаційний номер позивача.
23.11.2015 позивач звернулася до податкового органу із заявою про зарахування платежу у сумі 243,60 грн., у зв'язку з помилкою у про призначення платежу у квитанції на сплату єдиного податку (не вказано ідентифікаційний номер), яку податковим органом отримано 01.12.2015.
Єдиний податок - це місцевий податок (п. 10.1.2 ст. 10 ПК України). Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України, (п. 10.5 ст. 10 ПК України).
Згідно п. 4 та п. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і вважаються зарахованими до доходу держбюджету з дня їх зарахування.
Визначення терміну «єдиний казначейський рахунок» приведено в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державної Казначейської служби України №122 (далі - Положення №122). Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Зі змісту пунктів 2.2 та 2.3 Положення №122 випливає, що всі сплачені податки та збори незалежно від того, до якого бюджету) зараховуються й акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПКУ податковими правопорушеннями є протиправні діяння дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.
Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.06.2015 № 21-377а15 зазначив, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.
Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду України та обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскільки суми податкового зобов'язання зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то не зазначення ідентифікаційного номеру в призначенні платежу не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк та не є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк та, як наслідок, застосування податковим органом штрафної санкції, оскільки позивач свій обов'язок щодо сплати податків виконав у встановлені законодавством строки.
Відповідно правильним є висновок суду першої інстанції і щодо безпідставного нарахування податковим органом пені у розмірі 29,65 грн. та штрафні санкції у розмірі 137,80 грн., оскільки єдиний податок за березень 2015 року позивачем сплачено своєчасно та в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.09.2017.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.