06 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8006/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Гінди О.М., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 18 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році в розмірі, меншому ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням виплачених сум.
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 18 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідачем протиправно здійснено призначення та виплату за 2016 рік щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а не в розмірі визначеному ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - п'яти мінімальних пенсій за віком. Апелянт звертає увагу на те, що зміст та обсяг конституційного права на соціальний захист учасників бойових дій не може бути звужений відповідно до вимог ст.22 Конституції України. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Суд відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду - без змін, розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до положень ст.ст.5,6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є учасником бойових дій, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11 червня 2015 року.
Представник позивача - ОСОБА_2 звернувся в Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради з заявою про виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2016 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на підставі ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Листом № 443/1-8 від 30 січня 2017 року Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради повідомило представника позивача - ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1, як учаснику бойових дій, у 2016 році разова грошова допомога нарахована та виплачена відповідно до вимог чинного законодавства в розмірі 920 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України правове регулювання соціальних виплат делеговано Кабінетові Міністрів України, а тому відповідач при призначенні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", діяв у межах повноважень, передбачених законодавством, згідно з кошторисом розпорядників бюджетних коштів.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно з ч.1 ст.17-1 цього Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.12-16 Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п.26, згідно з яким норми і положення ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень.
Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.
Розміри соціальних виплат залежать від економічних чинників, на що вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
У рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року вказав, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України.
Згідно зі ст.22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Відповідно до абз.8 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Європейський суд з прав людини у своїй ухвалі у справі "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідно судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Також відповідно до пункту 28 "суд також зазначає, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю (див. ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі "Да Консесау Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії" (Da Conceicao Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви № 62235/12 та № 57725/12)".
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у 2016 році виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", правомірно здійснена в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.160, 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 18 травня 2017 року у справі №459/1175/17- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Мікула
Судді: О.М. Гінда
М.П. Кушнерик