Справа: № 826/16785/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
06 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Желтобрюх І.Л.,
Пилипенко О.Є.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Камерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування дій, зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2015 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" Волощука Ігоря Григоровича щодо невключення ОСОБА_3 до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про невключення ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" Волощука Ігоря Григоровича вчинити дії щодо внесення ОСОБА_3 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року та постановити нову, якою позовні вимоги - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог до Уповноваженої особи, з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги у цій частині - задовольнити. У решті постанову суду першої інстанції - залишити без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, предметом спору є дії (бездіяльність) відповідача, які регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Серед функцій Фонду, визначених ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визначенні такі: здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративні штрафів.
Отже, функції Фонду спрямовані на здійснення владних управлінських повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа діє від імені суб'єкта владних повноважень - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та у межах повноважень, передбачених Законом.
Відтак, уповноважена особа, будучи посадовою особою суб'єкта владних повноважень, а не посадовою особою банку, здійснює владні управлінські функції на основі законодавства по відношенню до позивача.
Таким чином, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у банку є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах щодо збереження активів банку реалізує владні управлінські функції шляхом, зокрема, прийняття рішень про нікчемність правочинів та повідомлення сторін таких договорів.
Так, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважена особа є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що за своїм характером спір між Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим, а відтак такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року №8, а також в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 серпня 2014 року.
Щодо суті спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 (Клієнт), з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Експобанк" (Банк), з іншої сторони, укладено договір банківського рахунку №1621/18814/2014 від 11 вересня 2014 року.
Відповідно до п. 1.1 вказаного вище договору, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в валюті UАН № НОМЕР_1 (далі - "рахунок") та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, а також виконує розпорядження Клієнта на здійснення операцій за рахунком, у тому числі, на переказ грошових коштів з рахунку за допомогою платіжних інструментів.
Згідно з випискою по особовому рахунку кошти в сумі 195 000 грн. надійшли на рахунок позивача від ОСОБА_6.
На підставі постанови Правління Національного Банку України від 11 вересня 2014 року № 567/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Експобанк".
З метою стабілізації діяльності Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ЕКСПОБАНК" та відновлення його фінансового стану, з дня прийняття вищезазначеної Постанови було установлено обмеження в діяльності Банку, зокрема і зупинено операції щодо відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "ЕКСПОБАНК".
Відповідно до електронного повідомлення Національного банку України від 12 січня 2015 року № 47-312/1313, вищезазначену постанову Правління Національного банку України № 567/БТ від 11 вересня 2014 року отримано Головою Правління Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ЕКСПОБАНК" Гетьманенко Ю.І. 12 вересня 2014 о 15 год. 30 хв.
В подальшому, 22 січня 2015 року постановою Правління Національного Банку України № 41 відкликано в Банку ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 січня 2015 року № 15 призначено Волощука Ігоря Григоровича Уповноваженою особою на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк".
Листом від 20 лютого 2015 року №1401/1064 Уповноваженою особою на ліквідацію Публічного акціонерного товариства"Комерційний банк "Експобанк" повідомлено позивача про не включення до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Листом від 23 квітня 2015 р. №02-036-12207/15 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено позивача, що у переліку вкладників, яким відшкодовується грошові кошти за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформація про позивача відсутня.
Листом від 02 вересня 2015 року №1101/5015 позивача повідомлено про нікчемність договору банківського рахунку від 11 вересня 2014 №1621/18814/2014 з підстав передбачених п. 2, 7, 9, ч. 3, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.
Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осбі визначені у ст.. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно з ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 4) повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з ч. 6 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 (далі - Положення №14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Положення №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Згідно з п. 2, 3 розділу IV Положення №14 Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Із матеріалів справи вбачається, що позивача як вкладника за договором банківського вкладу не включено до переліку вкладників у зв'язку з визнанням нікчемним договору банківського вкладу на підставі п. 2, 7, 9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ч.2 ст. 215, ст.. 216, ст.. 236 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Проте, відповідачем не надано доказів наявності підстав, які наведені у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається. Більше того, повідомлення відповідача (Лист Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича № 1101/5015 від 02 вересня 2015 року) взагалі не містить конкретно визначеної підстави визнання правочину нікчемним.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 лютого 2017 року № К/800/22107/15.
Також, відповідачами не доведено, що банк уклав правочин з позивачем, умови якого передбачають платіж з метою надання переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 цього Кодексу).
У ч. 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 6 ст. 633 Цивільного кодексу України умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Пропозиція банку укласти договір на однакових для всіх умовах, є публічною офертою, а сам договір - договором приєднання. Публічна оферта - це адресована невизначеному колу осіб пропозиція, яка містить всі істотні умови договору та з якої вбачається воля оферента укласти договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто відгукнеться. Згідно із частиною першою ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Якщо будь-хто може скористатися спеціальною пропозицією банку, яка не змінюється під конкретного вкладника, відповідні депозитні договори є такими, що укладаються на звичайних умовах. Вклади, розміщені в рамках проведення будь-яким банком спеціальних пропозицій, акцій або надання бонусних процентів, не можна віднести до таких, що розміщені на індивідуальних, більш вигідних умовах, якщо за умовами проведення акцій цю пропозицію було розраховано на широке необмежене коло осіб, і будь-хто міг скористатися нею.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2014 року (К/800/37060/13)
Як вбачається з повідомлень про нікчемність правочинів, надісланих Уповноваженою особою Фонду позивачу, своє рішення про визнання договорів та трансакцій позивачів нікчемними відповідач обґрунтовує посиланням на постанову Правління Національного банку України від 11 вересня 2014 року, якою Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження в його діяльності, зокрема, щодо зупинення здійснення операцій в частині залучення вкладів (депозитів) від фізичних осіб, відкриття вкладних (депозитних) рахунків та поточних рахунків фізичним особам, зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк».
Разом з тим, відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Згідно з ч. 1-3 ст. 61 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.
З огляду на вищенаведені норми, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, банк має вживати всіх передбачених заходів для її збереження, а коло осіб, яким можливе надання такої інформації, обмежене, і клієнти банку не входять до кола таких осіб.
Таким чином позивачу як клієнту банку на момент укладення договорів та здійснення трансакцій положення постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2014 року, якою Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» віднесено до категорії проблемних, не були та не могли бути відомі.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У силу вимог частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За правилами частини третьої цієї ж статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Разом із тим відповідачами не наведено, а судом не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку. Відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
За таких обставин твердження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності договору банківського вкладу є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.
Для застосування наслідків, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Водночас, у контексті зазначеної статті, суд зазначає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2015 року (К/800/24809/15).
Щодо надходження коштів на рахунок позивача внаслідок «дроблення», на що посилається відповідач, як на доказ нікчемності договору банківського вкладу, колегія суддів зазначає, що таке твердження є вільною інтерпретацію відповідача, а отже, не відповідає вимогам ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України та не є належним доказом на підтвердження таких обставин.
Слід зазначити, що доводи відповідача про нікчемність договору банківського вкладу у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивача надійшли внаслідок «дроблення» іншого вкладу є безпідставними, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність укладеного правочину, а факт знаходження на рахунках позивача грошових коштів у вказаному розмірі відповідачами не заперечується.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2017 року (К/800/19323/16), від 07 лютого 2017 року (К/800/28503/15) та у постанові від 02 березня 2017 року ( К/800/24998/15).
Крім того, відповідно до пункту 2.9 розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №174 банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Так, внесення коштів на рахунок позивача підтверджується платіжним дорученням №11 від 12 вересня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_6 здійснив переказ на рахунок позивача 195 000 (сто дев'яносто п'ять тисяч) гривень в рамках надання позики згідно договору позики від 11 вересня 2014 року.
Таким чином, Уповноваженою особою не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, та не встановлено, що саме договір банківського вкладу, укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною.
Посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича відкриття кримінального провадження колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки за вказаним кримінальним правопорушенням триває досудове розслідування, відповідно вироку суду, який би набрав законної сили, немає, а сам лише факт порушення кримінального провадження не є достатньою і необхідною правовою підставою у розумінні ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для визнання спірних операцій нікчемними та не є належним і достатнім доказом, у відповідності до ст. 70 КАС України, який би підтверджував незаконність потрапляння спірної суми коштів на рахунок позивача.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича про невключення його, ОСОБА_3, до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У силу відсутності належним чином оформленого рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича про визнання договору банківського вкладу нікчемним, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у частині щодо протиправності дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича, що полягають у визнанні нікчемним договору банківського вкладу.
Як вбачається з матеріалів справи, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощуком Ігорем Григоровичем сформовано перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до п. 6 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
За таких обставин, беручи до уваги факт перебування банку на стадії ліквідації, колегія суддів, з метою належного та достатнього захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Фонду гарантування вкладів включити позивача до Загального реєстру вкладників, колегія суддів приходить до висновку про те, що така вимога є передчасною з урахуванням того, що чинним законодавством України визначена відповідна процедура виплати таких грошових коштів, а позивач не включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Оскільки Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» не було включено позивача до переліку вкладників, слід констатувати, що, відповідно, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не виникло обов'язку щодо включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а вирішення спору на майбутнє чинним законодавством не передбачено.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» про визнання протиправними та скасування дій, зобов'язання вчинити дії.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції у частині позовних вимог до Уповноваженої особи з прийняттям у цій частині нової постанови, якою позовні вимоги - задовольнити частково. У решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2015 року - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2015 року - скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії.
Прийняти у цій частині нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича щодо визнання протиправності дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу №№1621/18814/2014 від 11 вересня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу №1621/18814/2014 від 11 вересня 2014 року.
У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. 212 КАС України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 07.09.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді І. Л. Желтобрюх, О.Є. Пилипенко
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Пилипенко О.Є.