Справа: № 826/19551/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
06 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Желтобрюх І.Л.,
Шурка О.І.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни про зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2015 року позивач, ОСОБА_4, звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила зобов'язати Уповноважену особу включити дані ОСОБА_4. до Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу «НВУ» № 863354/2014 від 20 листопада 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року позовні вимоги задоволено та, з урахуванням виходу за межі позовних вимог, постановлено:
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни щодо не включення ОСОБА_4 до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Договором банківського вкладу "НВУ" № 863354/2014 від 20 листопада 2014 року, укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк».
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіну Марину Анатоліївну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме ОСОБА_4.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_4 укладено Договір банківського вкладу «НВУ» № 863354/2014.
Згідно з пп. пп. 1.2 - 1.4 Договору, Банк відкриває на ім'я Вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_1, код банку 380537, надалі - Рахунок-кореспондент. На цей Рахунок-кореспондент може бути перерахований Вклад та нараховані, але не отримані вчасно Вкладником проценти за цим вкладом по закінченню строку його дії. Нараховані проценти за збереження Вкладу Вкладник отримує через касу Банку не раніше дати, що співпадає з першим днем по закінченню кожного розрахункового місяця від дати укладення Договору. Нараховані проценти за збереження Вкладу з капіталізацією процентів Банк перераховує на Рахунок.
Відповідно до пп. 1.7 Договору дата вимоги Вкладником Вкладу - 20 лютого 2015 року.
Згідно з платіжним дорученням № 5360367 від 20 листопада 2014 року ОСОБА_4. внесено на вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 200 000 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних» від 20 листопада 2014 року № 733, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 20 листопада 2014 року № 123, згідно з яким, з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк».
17 лютого 2015 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації» № 35.
На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» від 19 березня 2015 року № 188, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" від 20 березня 2015 року № 63, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно.
26 березня 2015 року у офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України» № 54 (6058) опубліковано оголошення про те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».
Для отримання гарантованої суми, вкладники Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» з 27 березня 2015 року по 12 травня 2015 року включно могли звертатись з паспортом та документом про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційним номером) до відділень трьох банків-агентів.
03 квітня 2015 року позивач з письмовою вимогою про видачу вкладу та процентів звернулась в банк.
Уповноважена особа у своєму листом від 03 травня 2015 року вих. № 20-10510 повідомила, що використання коштів, що знаходяться на рахунках позивача обмежено, бо є підстави вважати, що позивачем проведені операції, результатом яких стало збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та після здійснення ретельної перевірки позивачу буде надано вичерпну інформацію щодо стану рахунків позивача та подальших дій.
Не погодившись з такою відповіддю відповідача, позивач 01 червня 2015 року звернулась до Фонду, ЗАТ КБ «Приватбанк» та Уповноваженої особи з відповідними заявами-претензіями.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент подання позивачем даного адміністративного позову, на час розгляду даної справи, письмової відповіді від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачу не надходило.
У той же час, відповіді надійшли від ЗАТ КБ «Приватбанк» та Уповноваженої особи, що за замістом є аналогічними попоредній - від 12 червня 2015 року вих.. №20-15242.
Вважаючи, що її права, свободи та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Серед функцій Фонду, визначених ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визначенні такі: здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративні штрафів.
Отже, функції Фонду спрямовані на здійснення владних управлінських повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа діє від імені суб'єкта владних повноважень - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та у межах повноважень, передбачених Законом.
Відтак, уповноважена особа, будучи посадовою особою суб'єкта владних повноважень, а не посадовою особою банку, здійснює владні управлінські функції на основі законодавства по відношенню до позивача.
Таким чином, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у банку є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах щодо збереження активів банку реалізує владні управлінські функції шляхом, зокрема, прийняття рішень про нікчемність правочинів та повідомлення сторін таких договорів.
Так, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважена особа є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що за своїм характером спір між Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку є публічно-правовим, а відтак такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року №8, а також в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 серпня 2014 року.
Щодо суті спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 - 2 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, серед іншого, такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів.
Згідно з положеннями ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом, який вкладник має в банку, що в подальшому реорганізувався шляхом перетворення, на тих самих умовах, що і до реорганізації.
Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад власником істотної участі банку; розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; за вкладами у філіях іноземних банків; за вкладами у банківських металах.
Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
Таким чином, позивач, як вкладник Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», після прийняття рішення від 20 березня 2015 року №63 про ліквідацію зазначеного банку набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничного розміру відшкодування коштів.
Відповідно, оскільки позивач є вкладником Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», що ліквідується, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний відшкодувати кошти в розмірі вкладу позивача, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення банку з ринку.
Так, відповідачем не доведено існування встановлених ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав не відшкодування коштів позивачу.
Статтею 27 вказаного закону встановлений порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
Згідно вказаної статті Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Виходячи зі змісту положень наведеної статті Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа станом на день отримання рішення про ліквідацію банку мала сформувати повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього позивача, який є вкладником Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та визначити суми, що підлягають відшкодуванню.
Сторонами не заперечується, що Уповноваженою особою після отримання рішення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» сформовано перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Разом з тим, в порушення вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженою особою до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було включено позивача, яка є вкладником Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на підставі Договіру банківського вкладу «НВУ» № 863354/2014 від 20 листопада 2014 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Уповноваженою особою Фонду не приймалося рішення щодо нікчемності правочинів неплатоспроможного банку, передбаченого у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачені такі дії уповноваженої особою Фонду як блокування витрат коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано доказів наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається.
Більш того, у матеріалах справи відсутнє рішення відповідача, яке б містило посилання на пункт ст.. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на підставі якого правочин визнано нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У силу вимог частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За правилами частини третьої цієї ж статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Разом із тим відповідачем не наведено, а судом не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемними правочинів позивача у досліджуваному випадку. Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Постановою Правління Національного Банку України від 03 жовтня 2014 року № 631/БТ встановлено обмеження діяльності Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» у частині недопущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до 03 жовтня 2014 року, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Так, під час перевірки операцій за рахунками позивача встановлено, що 20 листопада 2014 року ОСОБА_5, після розірвання угоди № 821476/2014 на суму 1 300 000 грн., розмістив частину своїх грошових коштів на рахунках третіх осіб, в такому розмірі, щоб не перевищити граничний розмір відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, ОСОБА_5 залучив кошти в розмірі 200 000,00 грн. на банківський вклад № 863354/2014, який належить позивачу.
Вказані висновки перевірки відображені в витягу з Акту № 12 від 21 липня 2015 року перевірки операцій за рахунками фізичних осіб, виплати за якими призупинені.
У зв'язку з тим, що Договір банківського вкладу № 863354/2014 між позивачем та банком укладений 20 листопада 2014 року, тимчасовою адміністрацією банку на підставі п. 3 ч. 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмежено операції за рахунками (в тому числі і позивача) з метою з'ясування наявності чи відсутності порушення зазначених вище обмежень.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено такої підстави для визнання нікчемним правочину (або не включення вкладника до Переліку), як порушення банком фінансової дисципліни.
Більш того, згідно з вимогами Закону України «Про банки та банківську діяльність», Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» від 05 липня 2012 року № 2 та Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» від 17 серпня 2012 року №346 наслідком віднесення банку до категорії проблемних є здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб моніторингу проблемного банку з метою отримання чіткого уявлення про фінансово-господарську діяльність та фінансовий стан проблемного банку, ймовірності його віднесення до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до п. 1. 2 Постанови Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року №267 «Про затвердження правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» (далі - Постанова № 267) банки зобов'язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття і завдання внаслідок цього матеріальної чи моральної шкоди своїм вкладникам, кредиторам та іншим клієнтам.
Банки зобов'язані виконувати письмові вимоги судів загальної юрисдикції, а також ухвалені ними рішення (постанови) про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України (п. 3.2 Постанова № 267).
Так, постанова Правління Національного банку України від 03 жовтня 2014 року №631/БТ становить банківську таємницю.
Отже, оскільки дана Постанова становить банківську таємницю, розголошення якої заборонене, а в матеріалах справи відсутнє судове рішення про розкриття банківської таємниці, колегія суддів вважає, що позивач не повинен був і не міг бути обізнаним про наявність певних обмежень у діяльності Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» при укладенні договору банківського вкладу.
Відповідачем не доведено наявність правових підстав стосовно невключення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду як вкладника відповідно до договору банківського вкладу, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною, що має наслідком зобов'язання вчинити дії для відновлення порушених прав позивача..
У апеляційній скарзі, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідач посилається на те, що 15 грудня 2015 року ОСОБА_4 виплачена гарантована сума у розмірі 200000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Натомість, відповідачем не надано будь-яких доказів виплати позивачу гарантованої суми у розмірі 200000 грн.
Більш того, у серпні 2015 року позивач звернулась до суду внаслідок не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Так, станом на дату звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом, її порушені права не були відновлені відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодекс адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09 серпня 2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860, відповідач наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.
Надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 р. ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Враховуючи суть даного позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності виходу за межі позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, що має право на відшкодування вкладів.
З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни та необхідності виходу за межі позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, суд першої інстанції правомірно вирішив присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати по сплаті судового збору.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено 07.09.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді І.Л. Желтобрюх, О.І. Шурко
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Шурко О.І.