Справа: № 810/3721/16 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
05 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Ганечко О.М.
Губської О.А.
при секретарі Архіповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбасадор Агро» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0007182200 від 07 листопада 2016 року; № 0007202200 від 07 листопада 2016 року; № 0000932202 від 30 травня 2016 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Амбасадор Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:
- п.п.134.1.1 п.134.1, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1 ст. 198, абз. 1,2 п. 198.6 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 225 677 грн. податку на додану вартість на загальну суму 2 510 856 грн. та завищено значення ряд. 24 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на 27 196 грн.;
- п.п. 134.1.1 п. 134.1, ст. 134, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. а) п. 185.1 ст. 185 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на прибуток в частині здійснення операцій з поставки товарів, отриманих ТОВ «Амбасадор Агро» від ТОВ «Санфлавер» (2013 рік), ТОВ «Рекорд Трейд», ТОВ «Торг Агро Україна», ТОВ «Агропромислова компанія Дніпроагро» (2015 рік) по ланцюгу постачання до покупців ТОВ «Ясенсвіт», ТОВ «Подільська аграрна виробнича група», ПРАТ «Київ-Атлантік Україна», ТОВ «Птахофабрика Оленка», ТОВ «АПФ Родник Плюс», ТОВ ВКФ «Варто», ТОВ «Малинський бекон», ТОВ НВП «Біокор-Агро», ТОВ «Зоотехнологія»; ТОВ «Амбасадор Агро» безпідставно сформовано доходи, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 822 850 грн. безпідставно сформовано дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2015 рік в сумі 1 0741 249 грн., безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах за 2013 рік на загальну суму 756 065 грн., безпідставно зменшено прибуток, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування за 2015 рік на 9 482 069 грн.
Виявлено відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму 11 564 090 грн., задекларованого у податкових деклараціях з ПДВ та відповідно податкові зобов'язання на загальну суму 2 312 818 грн. по покупцях ТОВ «Ясенсвіт», ТОВ «Подільська аграрна виробнича група», ПРАТ «Київ-Атлантік Україна», ТОВ «Птахофабрика Оленка», ТОВ «АПФ Родник Плюс», ТОВ ВКФ «Варто», ТОВ «Малинський бекон», ТОВ НВП «Біокор-Агро», ТОВ «Зоотехнологія» є такими, що не відповідають дійсності та вважаються відсутніми:
- п. 198.1 ст. 198, абз. 1, 2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено безпідставне формування податкового кредиту в результаті проведення безтоварних операцій з ТОВ «Санфлавер», ТОВ «Рекорд Трейд», ТОВ «Торг Агро Україна», ТОВ «Агропромислова компанія Дніпроагро» на загальну суму 2 047 627 грн.
На підставі акту перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000942202 від 30 травня 2016 року на суму від'ємного значення з ПДВ-27196,00 грн.; № 0000912202 від 30 травня 2016 року на суму 2 266 903,00 грн. за платежем із податку на прибуток; № 0000932202 від 30 травня 2016 року на суму 3 132 254,00 грн. за платежем із податку на додану вартість.
Між тим, за результатом розгляду скарг ТОВ «Амбасадор Агро», Державною фіскальною службою України скарга була позивача частково задоволена.
На підставі часткового задоволення скарги відповідачем було винесено нові податкові повідомлення-рішення: № 0007182200 від 07 листопада 2016 року за платежем із податку на прибуток на суму 703 338,00 грн.; № 0007202200 від 07 листопада 2016 року за платежем із податку на додану вартість на суму 2 975 121,00 грн.; № 0000942202 від 30 травня 2016 року на суму від'ємного значення з ПДВ - 27 196,00 грн. - залишене без задоволень.
Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами є реальними, спричиняють зміни майнового характеру та спрямовані на досягнення економічного результату.
Колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.
Так, згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Амбасадор Агро» та ТОВ «Софтпро-технололжі» був укладений договір поставки № 02-06/14 від 02 червня 2014 року, згідно якому Постачальник передає, а Покупець (Позивач) приймає, на умовах СРТ- макуху соєву у кількості 43,490 тонн.
Також, між позивачем та ТОВ «Санфлавер» був укладений договір поставки № 67 від 26 вересня 2013 року відповідно до договору Постачальник передав, позивач прийняв макуху соєву у загальній кількості 217,820 тонн.
Передача товару за даними договорами відбувалася на підставі всіх необхідних первинних документів. Податковий кредит було відображено без порушень, згідно податкових накладних. Оплата була проведена у повному обсязі, на розрахунковий рахунок Позивача. На момент проведення операції постачальник товару мав чинні установчі документи, знаходився в ЄДР юридичних осіб, та був платником податку на додану вартість. Крім того, реалізації даного товару також підтверджена первинними документами, які підтверджують приймання товару покупцем позивача.
Між позивачем та ПП «Дармар» було укладено договір поставки № 26 від 26 вересня 2013 року та договір на транспортно-експедиторські послуги № 9 від 26 вересня 2013 року. Відповідно до вказаних договорів ПП «Дамар» було передано сільськогосподарську продукцію (автотранспортні послуги) на суму 9 250 647,07 гривень. Умови поставки товарів (послуги) були визначені в договорах. Передача товару (послуг) відбувалася на підставі всіх необхідних первинних документів. Податковий кредит було відображено без порушень, згідно податкових накладних. Оплата була проведена у повному обсязі, на розрахунковий рахунок Позивача. На момент проведення операції постачальник товару мав чинні установчі документи, знаходився в ЄДР юридичних осіб, та був платником податку на додану вартість. Крім того, реалізації даного товару також підтверджена всіма первинними документами, які підтверджують приймання товару покупцем Позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «Дармар» було укладено договір № 5 від 29 грудня 2014 року. Відповідно до вказаних договорів ПП «Дамар» було передано сільськогосподарську продукцію (автотранспортні послуги) на суму 4 487 851,08 гривень. Умови поставки товарів (послуги) були визначені в договорах. Передача товару (послуг) відбувалася на підставі всіх первинних документів. Податковий кредит було відображено без порушень, згідно податкових накладних. Оплата була проведена у повному обсязі, на розрахунковий рахунок Позивача. На момент проведення операції постачальник товару мав чинні установчі документи, знаходився в ЄДР юридичних осіб, та був платником податку на додану вартість. Крім того реалізації даного товару також підтверджена всіма первинними документами, які підтверджують приймання товару покупцем Позивача.
Між позивачем та ТОВ «Рекорд Трейд» був укладений договір поставки № 23012015 від 23 січня 2015 року. Відповідно до договору Постачальник передав, Позивач прийняв шрот соняшниковий (соєвий) у на загальну суму 5 998 500,00. Передача товару відбувалася на підставі первинних документів. Податковий кредит було відображено без порушень, згідно податкових накладних. Оплата була проведена у повному обсязі, на розрахунковий рахунок Позивача. На момент проведення операції постачальник товару мав чинні установчі документи, знаходився в ЄДР юридичних осіб, та був платником податку на додану вартість. Крім того реалізації даного товару також підтверджена всіма первинними документами, які підтверджують приймання товару покупцем Позивача.
Також, між позивачем та ТОВ «Торг Агро Україна» був укладений договір поставки № 0709152 від 07 вересня 2015 року. Відповідно до договору Постачальник передав, Позивач прийняв шрот соняшниковий (соєвий) у на загальну суму 1 764 492,00. Передача товару відбувалася на підставі первинних документів. Податковий кредит було відображено без порушень, згідно податкових накладних. Оплата була проведена у повному обсязі, на розрахунковий рахунок Позивача. На момент проведення операції постачальник товару мав чинні установчі документи, знаходився в ЄДР юридичних осіб, та був платником податку на додану вартість. Крім того реалізації даного товару також підтверджена первинними документами, які підтверджують приймання товару покупцем Позивача.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Агропромислова Компанія Дніпроагро» був укладений договір поставки № А220915 від 22 вересня 2015 року. Відповідно до договору Постачальник передав, позивач прийняв шрот соняшниковий у на загальну суму 3 476 991,00. Передача товару відбувалася на підставі первинних документів. Податковий кредит було відображено без порушень, згідно податкових накладних. Оплата була проведена у повному обсязі, на розрахунковий рахунок позивача. На момент проведення операції постачальник товару мав чинні установчі документи, знаходився в ЄДР юридичних осіб, та був платником податку на додану вартість.
Наполягаючи на скасуванні оскаржуваного судового рішення представник апелянта наполягав на тому, що в рамках спірних правовідносин судом першої інстанції не надано оцінки взаємовідносин позивача з його контрагентами: фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ФГ «Куценко».
Разом з тим, як вбачається з рішення Державної фіскальної служби від 27 вересня 2016 року № 20899/2/99-99-11-01-01-25 (1 том а.с. 23) висновки акту перевірки в частині взаємовідносин з даними контрагентами є безпідставними, адже акт не містить доказів порушення податкового законодавства ТОВ «Амбасадор Агро» по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4 та ФГ «Куценко».
Відповідно, за наслідками адміністративного оскарження вказані висновки податкового органу не являлись причинами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про порушення контрагентами позивача податкового законодавства.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Крім того, податковим органом не надано суду рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.
З огляду на викладене, з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Губська О.А.
Повний текст ухвали виготовлено 06 вересня 2017 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Ганечко О.М.
Губська О.А.