07 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7088/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Глушка І.В., Коваля Р.Й.
за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2017 року у справі №161/5651/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником бойових дій та має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, дана допомога йому виплачена у розмірі 920 грн., що є значно меншим, ніж передбачено законом. Листом від 06.01.2017 року № С-15/060/20-11 було повідомлено про відсутність законних підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій - задоволено. Визнано бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 до 05 травня в 2016 році разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком протиправною. Зобов'язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити 4730 (чотири тисячі сімсот тридцять) грн.. щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2016 році учаснику бойових дій ОСОБА_1 відповідно до ст.. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, виходячи із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Суд виходив з того, що позивачу проведено виплату щорічної грошової разової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі 920 грн.. Разом з тим, для визначення розміру щорічної даної допомоги слід керуватись Законом України (ЗУ) «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) за № 141 від 02.03.2016 року, яка звужує права позивача.
У вирішенні спірних правовідносин слід виходити з позиції Верховного Суду України (ВСУ), зокрема постанова від 10.02.2016 року справа № 537/5837/14-а та загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Покликання маються на те, що нарахування та виплата позивачеві щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня здійснено у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів відповідно до пункту 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України.
З приводу доводів позивача про порушення ст. 22 Конституції України, то в даному випадку гарантовані права і свободи не скасовуються, звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод не було.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставина справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.04.2015 року та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року, призначено разову грошову допомогу до 05 травня.
Відповіддю Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 06.01.2017 року № С-15/060/20-11 вказано, що позивачу нараховану щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 141) в розмірі 920 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»частину 5 статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 наведені норми визнані неконституційними.
Отже, починаючи з 22.05.2008 року, відновлено дію частини 5 статті 12 Закону, № 3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій мав становити п'ять мінімальних пенсій за віком.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року № 79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою № 141 від 02.03.2016 року встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій - 920 гривень.
Також необхідно зазначити, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, (у справі за конституційним поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «;Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» треба розуміти так, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп (у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України) вказано, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Відтак відповідач правомірно здійснив позивачу нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році в розмірі визначеному Постановою № 141.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 41, 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради задовольнити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2017 року у справі № 161/5651/17 - скасувати, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В.Я. Макарик
Судді: І.В. Глушко
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складений 07 вересня 2017 року.