Справа: № 760/6325/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
07 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та зобов'язати відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату вказаної допомоги, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та з урахуванням раніше виплачених сум раніше.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року позов задоволено.
На вказане судове рішення відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій скаржник ставить питання про скасування названої постанови та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження за правилами ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), то апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.
З матеріалів справи судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 вересня 2015 року № 696 у відповідності до підпункту "б" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнений з військової служби в запас (за станом здоров'я).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 вересня 2015 року № 193 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Штатна посада на час звільнення: начальник електротехнічної служби Збройних Сил управління інженерного озброєння Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 22 роки, пільгова - 22 роки 3 місяці.
Відповідачем виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в сумі 72 211,70 грн.
Поряд із цим, судом установлено, що до складу грошового забезпечення, з якого здійснено нарахування одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби не було враховано щомісячну додаткову грошову винагороду, яка передбачена постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889 та виплачувалася позивачеві з травня 2013 по вересень 2015 року.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткової грошова винагорода, встановлена постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889, а тому дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні без урахування зазначеної щомісячної додаткової грошової винагороди не ґрунтуються на законі.
Обґрунтовуючи помилковість таких висновків суду, скаржник у поданій ним апеляційній скарзі вказує на те, що винагорода, яка передбачена постановою КМ України № 889 має тимчасовий характер і не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року
№ 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі за текстом - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
22 вересня 2010 року Урядом України було прийнято постанову № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі за текстом - постанова № 889) якою встановив щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 1 постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовці Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення
Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489; з наступними змінами; далі за текстом - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.
Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції виплата винагороди військовослужбовцям з 01 квітня 2013 року здійснюється у розмірі до 20 відсотків місячного грошового забезпечення, з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 5 Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
В силу положень пункту 8 Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що передбачена постановою № 889 та Інструкцією щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, постанови № 889, Інструкції, які регулюють підстави, порядок та умови виплати щомісячної одноразової грошової допомоги, була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15 жовтня 2013 року, 04 листопада 2014 року та 16 червня 2015 року (справи № 21-368а13, 21-473а14, 21-621а15 відповідно).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд попередньої інстанції залишив наведене поза увагою та прийняв рішення із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.
При цьому, задовольняючи позов, місцевий суд послався на висновок Верховного Суду України, наведений у постанові від 20 жовтня 2015 року у справі №559/3342/14-а (номер ЄДРСР 53575018).
Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що правовідносини та їх нормативно-правове регулювання у даній адміністративній справі та у справі №559/3342/14-а є принципово різними.
Так, у межах спору у даній адміністративній справі ставиться питання про протиправність дій відповідача у зв'язку із неврахуванням до складу грошового забезпечення, з якого здійснено нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, сум щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою № 889. Як зазначалося, з цього приводу Верховний Суд України у справах № 21-368а13, 21-473а14, 21-621а15 висловив правову позицію, згідно з якою згадувана щомісячна додаткова грошова допомога не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Натомість, у справі №559/3342/14-а вирішувалося питання про можливість врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889 до складових грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється обчислення пенсії. Принциповим є те, що, за висновком ВСУ, факт сплати страхових внесків з щомісячної додаткової грошової винагороди обумовлює обов'язковість її включення до складових грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється обчислення пенсії
Оскільки правовідносини у розглядуваній адміністративній справі не стосуються призначення або перерахунку пенсії військовослужбовців, посилання місцевого суду на постанову ВСУ у справі №559/3342/14-а є помилковим.
Згідно із ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяА.Б. Парінов
СуддяО.О. Беспалов
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.